Програма навчальної дисципліни

Які функції програми навчальної дисципліни та які вимоги до неї?

На кожний предмет розробляють програму навчальної дисципліни — нормативні документи, що визначають роль і місце навчального предмета в системі підготовки фахівців, цілі його вивчення, перелік тем навчального матеріалу, форми організації навчання.

Програми навчальної дисципліни забезпечують професійну підготовку фахівців. їх розробляють у взаємозв'язку та з метою забезпечити цілісне оволодіння навчальним матеріалом, необхідним для успішного виконання професійної діяльності, запобігти можливому дублюванню, урахувати між-предметні зв'язки, визначаючи послідовність вивчення навчальних предметів.

На стадії розв'язання дидактичного завдання — проектування цілей та змісту навчання, про що вже йшлося, керуються освітньо-кваліфікаційними характеристиками. Після визначення цілей і адекватного змісту навчального предмета розробляють проект програми навчального предмета, а після вибору необхідних форм навчання створюють робочі навчальні програми.

Процес навчання і зміст освіти регламентуються такими документами: навчальними планами, навчальними програмами, підручниками, навчальними посібниками.

Навчальний план — це затверджений Міністерством освіти і науки України документ, в якому для кожного типу загальноосвітніх навчально-виховних закладів визначено перелік навчальних предметів, порядок їх вивчення за роками, кількість тижневих годин на їх вивчення, структура навчального року.

Навчальна програма — це документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, в якому подано характеристику змісту навчального матеріалу із зазначенням розділів, тем, орієнтовної кількості годин на їх вивчення. Програма має традиційну структуру: пояснювальна записка, перелік розділів і тем, перелік обов'язкових знань, умінь і навичок учнів, критерії та норми оцінювання.

Підручник — це навчальна книга, в якій розкрито зміст навчального матеріалу відповідно до вимог чинної програми.

Навчальний посібник — це навчальна книга, в якій подано навчальний матеріал, що не обов'язково відповідає вимогам чинної програми, а виходить за її межі, а також визначено додаткові завдання, спрямовані на розширення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їхньої самостійної пошукової пізнавальної діяльності.

http://pidruchniki.ws/pedagogika/meta_zavdannya_vihovannya#521 Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях – навч. пос.

 

 

Відповідно до Закону України «Про освіту» система ос­віти в сучасній Україні складається з таких ланок: до­шкільна освіта; загальна середня освіта; позашкільна ос­віта; професійно-технічна освіта; вища освіта; післядипломна освіта; аспірантура; докторантура; самоосвіта. Вста­новлено й відповідні освітні рівні: початкова освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна ви­ща освіта. До освітньо-кваліфікаційних рівнів віднесено такі: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, ба­калавр; спеціаліст, магістр.

Система освіти в Україні будується згідно з принципа­ми, сформульованими у ст. 6 Закону України «Про осві­ту», зокрема: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рів­ність умов кожної людини для повної реалізації її здібно­стей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демокра­тизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінно­стей; органічний зв'язок зі світовою і національною істо­рією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і спадкоємність системи освіти; неперервність і різноманіт­ність освіти; поєднання державного управління і громадсь­кого самоврядування в освіті.

У Державній програмі «Освіта» («Україна XXI століт­тя») окреслено стратегію розвитку освіти на найближчі ро­ки і на перспективу, визначено курс на створення жит­тєздатної системи неперервного навчання й виховання, за­безпечення можливості духовного самовдосконалення осо­бистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як вищої цінності нації. Передбачено такі ос­новні шляхи реформування загальної середньої освіти: ви­значення державних стандартів усіх рівнів загальної середньої освіти; визначення змісту загальноосвітньої під­готовки і відповідних базових дисциплін, упровадження інтегрального і варіантного принципів навчання; реформу­вання структури загальноосвітніх навчально-виховних за­кладів відповідно до рівнів освіти та потреб регіонів; ко­операція загальноосвітніх навчально-виховних закладів з вищими навчальними закладами; розвиток мережі загаль­ноосвітніх навчально-виховних закладів, заснованих на різних формах власності; формування мережі навчально-виховних закладів з дво-, трирічними термінами навчання загальноосвітнього, профільного (спеціалізованого) та про­фесійного спрямування; наукове та методичне забезпечен­ня загальної середньої освіти, підготовка і впровадження нових навчальних планів і програм, підручників, посібни­ків тощо; проведення науково-дослідної та експеримен­тальної роботи щодо впровадження педагогічних іннова­цій, інформатизація загальної середньої освіти; впровад­ження у загальноосвітніх навчально-виховних закладах психологічної та соціально-педагогічної служб; пріоритет­не фінансування, кадрове та матеріально-технічне забезпе­чення сільської школи; розширення можливостей здобут­тя загальної середньої освіти для тих, хто працює, через систему шкіл, класів, груп з очною, заочною, вечірньою формами навчання або екстерном; розроблення науково обґрунтованих методик оцінки якості діяльності навчаль­но-виховних закладів загалом та кожного педагогічного працівника зокрема; державна атестація та акредитація загальноосвітніх навчально-виховних закладів усіх типів незалежно від форм власності.

 

 

Розділ II

СИСТЕМА ОСВІТИ

Стаття 28. Поняття системи освіти

Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ,

науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі

освіти.

Стаття 29. Структура освіти

Структура освіти включає:

Ø дошкільну освіту;

Ø загальну середню освіту;

Ø позашкільну освіту;

Ø професійно-технічну освіту;

Ø вищу освіту;

Ø післядипломну освіту;

Ø аспірантуру;

Ø докторантуру;

Ø самоосвіту.

Стаття 30. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

1. В Україні встановлюються такі освітні рівні:

Ø початкова загальна освіта;

Ø базова загальна середня освіта;

Ø повна загальна середня освіта;

Ø професійно-технічна освіта;

Ø базова вища освіта;

Ø повна вища освіта.

2. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

Ø кваліфікований робітник;

Ø молодший спеціаліст; 7

Ø бакалавр;

Ø спеціаліст, магістр.

Ø Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) затверджується Кабінетом

Міністрів України.

Стаття 31. Наукові ступені

1. Науковими ступенями є:

Ø кандидат наук;

Ø доктор наук.

2. Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих

навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 32. Вчені звання

1. Вченими званнями є:

Ø старший науковий співробітник;

Ø доцент;

Ø професор.

2. Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад

вищих навчальних закладів, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33. Дошкільна освіта

Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім'ї, дошкільних навчальних закладах у взаємодії з сім'єю і

мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду,

вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Стаття 34. Дошкільні навчальні заклади

Дошкільними навчальними закладами є:

Ø дошкільні навчальні заклади (ясла);

Ø дошкільні навчальні заклади (ясла-садки);

Ø дошкільні навчальні заклади (дитячі садки);

Ø дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу;

Ø будинки дитини;

Ø дошкільні навчальні заклади (дитячі будинки) інтернатного типу;

Ø дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) сімейного типу;

Ø дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу;

Ø дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини);

Ø дитячі будинки сімейного типу.

Прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.

(Стаття 34 в редакції Закону N 2628-III від 11.07.2001)

Стаття 35. Загальна середня освіта

1. Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей,

талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння

визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і

виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

2. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна

загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і може отримуватись у різних типах навчальних закладів.

3. За рахунок коштів підприємств, установ і організацій, батьків та інших добровільних внесків можуть

вводитися додаткові навчальні курси понад обсяг, визначений державним стандартом для відповідного освітнього

рівня.

Стаття 36. Середні навчальні заклади

1. Основним видом середніх навчальних закладів є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший -

початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що забезпечує базову загальну

середню освіту, третій - старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

2. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.

3. Навчання у середній загальноосвітній школі починається з шести- або семирічного віку.

4. Школи першого ступеня у сільській місцевості створюються незалежно від наявної кількості учнів. Відкриття

таких шкіл, а також самостійних класів у них здійснюється за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади

та органів місцевого самоврядування.

5. За рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для задоволення

освітніх потреб населення можуть створюватися навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад -

загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" або

об'єднання з іншими навчальними закладами, а також загальноосвітні навчальні заклади та групи продовженого дня.

(Частина п'ята статті 36 в редакції Закону N 2628-III від 11.07.2001) 8

6. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим

вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї,

колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає

підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних та закордонних

освітніх, культурних центрів).

7. Для здобуття загальної середньої освіти можуть створюватися вечірні (змінні) школи, а також класи, групи з

очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.

8. Бажаючим надається право і створюються умови для прискореного закінчення школи, складання іспитів

екстерном.

Стаття 37. Навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації

1. Для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім'ї, створюються загальноосвітні

школи-інтернати.

2. Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, створюються школи-інтернати, дитячі

будинки, в тому числі сімейного типу, з повним державним утриманням.

3. Для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні

санаторні школи-інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у лікарнях,

санаторіях, вдома.

4. Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних

закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші

навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

5. Для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, створюються загальноосвітні школи і

професійно-технічні училища соціальної реабілітації.

Стаття 38. Позашкільна освіта

1. Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей,

талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійном у

визначенні.

2. Позашкільна освіта та виховання здійснюються навчальними закладами, сім'єю, трудовими колективами,

громадськими організаціями, товариствами, фондами і грунтуються на принципі добровільності вибору типів

закладів, видів діяльності.

3. Держава забезпечує умови для одержання учнями і молоддю позашкільної освіти.

Стаття 39. Позашкільні навчальні заклади

1. До позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької

творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові

спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

2. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним навчальним закладам надаються спортивні об'єкти,

культурні, оздоровчі та інші заклади безкоштовно та на пільгових умовах. Порядок їх надання визначається

місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 40. Професійно-технічна освіта

1. Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів,

здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації. (Частина перша статті 40 в

редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003)

2. Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової

загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.

3. Громадяни, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, а також громадяни, які навчаються окремим

професіям за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, можуть отримувати професію не маючи базової

загальної середньої освіти.

Стаття 41. Професійно-технічні навчальні заклади (Назва статті 41 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003)

1. До професійно-технічних навчальних закладів належать:

Øпрофесійно-технічне училище відповідного профілю;

Øпрофесійне училище соціальної реабілітації;

Øвище професійне училище;

Øпрофесійний ліцей;

Øпрофесійний ліцей відповідного профілю;

Øпрофесійно-художнє училище;

Øхудожнє професійно-технічне училище;

Øвище художнє професійно-технічне училище;

Øучилище-агрофірма;

Øвище училище-агрофірма;

Øучилище-завод;

Øцентр професійно-технічної освіти; 9

Øцентр професійної освіти;

Øнавчально-виробничий центр;

Øцентр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;

Øнавчально-курсовий комбінат;

Øнавчальний центр;

Øінші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне

навчання. (Частина перша статті 41 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003)

2. Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, створювати і входити в різні

комплекси, об'єднання.

3. Професійно-технічні навчальні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації

громадян за державним замовленням, а також за угодами з підприємствами, об'єднаннями, установами, організаціями,

окремими громадянами. (Частина третя статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV від 11.09.2003)

4. Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати одне або декілька підприємств (установ, організацій) –

замовників підготовки кадрів. Відносини з підприємствами, установами та організаціями - замовниками підготовки

кадрів регулюються відповідно до укладених угод. (Частина четверта статті 41 в редакції Закону N 1158-IV від

11.09.2003)

5. Учні державних професійно-технічних навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених

батьківського піклування, і дітей, які потребують особливих умов виховання, перебувають на повному утриманні

держави, інші учні зазначених навчальних закладів забезпечуються безкоштовним харчуванням і стипендією. Порядок

повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійно-технічних навчальних закладів

безкоштовним харчуванням і стипендією визначається Кабінетом Міністрів України. (Частина п'ята статті 41 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV від 11.09.2003)

6. Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня

присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Випускникам вищих професійних училищ та центрів професійно-технічної освіти відповідно до їх освітньо-

кваліфікаційного рівня може присвоюватися кваліфікація "молодший спеціаліст" тільки з акредитованого напряму

(спеціальності).(Частина шоста статті 41 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003)

7. Громадяни можуть також одержати професію, підвищити кваліфікацію, пройти перепідготовку

безпосередньо на виробництві.

Стаття 42. Вища освіта

1. Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття

громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення

наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

2. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що

здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, які мають базову загальну середню освіту.

3. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від

виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном. Держава

створює умови громадянам України для реалізації їх права на здобуття вищої освіти. Навчання у вищих навчальних

закладах державної форми власності оплачується державою, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою

статті 61 цього Закону, у вищих навчальних закладах інших форм власності - юридичними та фізичними особами.

Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей

незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання. Контроль за дотриманням

принципів соціальної справедливості та законності при прийомі громадян до вищих навчальних закладів здійснюється

органами, уповноваженими цим Законом.

4. Особливо обдарованим студентам забезпечується навчання та стажування за індивідуальними планами,

встановлення спеціальних державних стипендій, створення умов для навчання за кордоном.

Стаття 43. Вищі навчальні заклади

1. Вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія,

університет та інші.

2. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

Ø перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

Ø другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

Ø третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) інститут, консерваторія, академія, університет.

3. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

Ø молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня

акредитації;

Ø бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

Ø спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

4. Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-

кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

5. Вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-

виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій. 10

Стаття 44. Напрями діяльності вищого навчального закладу

1. Основними напрямами діяльності вищого навчального закладу є:

Ø підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

Ø підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів;

Ø науково-дослідна робота;

Ø спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;

Ø культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна робота;

Ø здійснення зовнішніх зв'язків.

2. Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як

основною формою регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями,

громадянами.

Стаття 45. Наукова діяльність у системі вищої освіти

1. Наукова діяльність у системі вищої освіти включає виконання науково-дослідних робіт, підготовку наукових

і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Науково-дослідна робота є складовою частиною підготовки

фахівців і здійснюється науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, замовленнями,

програмами, проектами. Для цього створюються наукові, науково-виробничі підрозділи, об'єднання, асоціації,

технологічні парки, центри нових інформаційних технологій, науково-технічної творчості та інші формування.

2. Держава визнає пріоритет фундаментальних досліджень, що виконуються у системі освіти.

Стаття 46. Автономія вищого навчального закладу

1. Автономія може надаватися вищому навчальному закладу відповідно до рівня акредитації і передбачає права

закладу на:

Ø визначення змісту освіти;

Ø визначення планів прийому студентів, аспірантів, докторантів з урахуванням державного контракту

(замовлення) та угод з підприємствами, установами, організаціями, громадянами;

Ø встановлення і присвоєння вчених звань вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації;

Ø інші повноваження, що делегують вищому навчальному закладу відповідно до його статусу державні

органи управління освітою.

2. Вищий навчальний заклад може делегувати окремі свої повноваження державним органам управління

освітою.

Стаття 47. Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та

перепідготовка кадрів)

1. Післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом

поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії,

спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. (Частина перша

статті 47 в редакції Закону N 1158-IV від 11.09.2003) (Частину другу статті 47 виключено на підставі Закону N 1158-

IV (1158-15) від 11.09.2003)

3. Форми, терміни і зміст навчання, методичної та науково-дослідної діяльності визначаються закладами

післядипломної освіти за погодженням із замовником.

Стаття 48. Заклади післядипломної освіти

1. До закладів післядипломної освіти належать:

Ø академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові

комбінати;

Ø підрозділи вищих навчальних закладів (філіали, факультети, відділення та інші);

Ø професійно-технічні навчальні заклади; (Абзац четвертий частини першої статті 48 в редакції Закону N

1158-IV від 11.09.2003)

Ø науково-методичні центри професійно-технічної освіти; (Частину першу статті 48 доповнено абзацом

згідно із Законом N 1158-IV від 11.09.2003) відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

2. Заклади післядипломної освіти можуть працювати за очною, вечірньою, заочною формами навчання, мати

філіали і вести науково-дослідну роботу.

Стаття 49. Самоосвіта громадян

Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями

громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-,

радіонавчальні програми тощо. 11

Розділ III

УЧАСНИКИ НА