Мета вивчення дисципліни

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Робочу навчальну програму з патофізіології для вищих медичних навчальних закладів України ІV рівня акредитації складено для спеціальностей 7.12010001 “Лікувальна справа”, 7.12010002 „Педіатрія” напряму підготовки 1101 “Медицина” на підставі типової робочої програми з дисципліни (Київ, 2010).

Згідно з навчальним планом вивчення патофізіології здійснюється на
3 році навчання.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-трансферною системою відповідно до реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти.

Патофізіологія як навчальна дисципліна:

· базується на розумінні студентами основних положень і знань з анатомії, гістології, медичної та біологічної фізики, біологічної хімії, біології, нормальної фізіології, мікробіології, інтегрується з цими дисциплінами, а також з патоморфологією і фармакологією;

· створює теоретичні основи для опанування студентами клінічних дисциплін (внутрішні хвороби, хірургія, акушерство та гінекологія, клінічна фармакологія, педіатрія, анестезіологія та ін.), що передбачає як інтеграцію викладання з основними клінічними дисциплінами, так і набуття глибоких знань з патофізіології, вміння використовувати ці знання в процесі подальшого навчання та у професійній діяльності для вирішення клінічних проблем;

· розвиває фахові здібності до клінічного мислення;

· забезпечує можливість діагностики, лікування, здійснення профілактики виникнення і розвитку хвороб.

Дисципліна структурована в 6 змістових розділів:

1. Загальна нозологія – загальне вчення про хворобу, етіологію і патогенез. Типові патологічні процеси.

2. Типові порушення обміну речовин.

3. Патофізіологія системи крові.

4. Патофізіологія системного кровообігу і зовнішнього дихання.

5. Патофізіологія травлення, печінки, нирок.

6. Патофізіологія ендокринної та нервової систем.

Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) семінарські заняття та г) самостійна робота студентів.

Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів патофізіології.

Практичні та семінарські заняття передбачають:

· аналіз загальних закономірностей механізмів виникнення, розвитку та закінчення патологічних явищ в організмі людини;

· дослідження студентами стану фізіологічних функцій і змін відповідних параметрів за умов патології на підставі дослідів, записаних у відеофільмах, кінофільмах, поданих у комп’ютерних програмах та інших навчальних технологіях;

· вирішення ситуаційних задач (аналіз та інтерпретація параметрів гомеостазу, показників діяльності органів та систем, механізмів їх регуляції та ін.), що має клініко-діагностичне та прогностичне спрямування.

Засвоєння тем на практичних та семінарських заняттях контролюється у відповідності з конкретними цілями – опитування студентів, використання тестів, розв’язування ситуаційних задач, аналіз і оцінка клініко-лабораторних досліджень, які характеризують функціональний стан органів і систем людини; контроль практичних навиків.

Підсумковим контролем знань по завершенню вивчення усіх тем з дисципліни є іспит.

Оцінка за дисципліну – це на 50 % поточна успішність (середнє арифметичне всіх поточних оцінок студента) та на 50 % – оцінка на іспиті визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у 4-х бальній системі), яка виставляється під час оцінювання теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою.

Оцінка успішності студента з дисципліни виставляється лише студентам, які засвоїли усі теми з дисципліни та успішно склали іспит. Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне двох складових: середнього поточного балу за національною шкалою та традиційної оцінки за іспит, яка конвертується за 200-бальною шкалою з подальшим ранжуванням за рейтинговою системою ЕСТS.

 

МЕТА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ.

Кінцеві цілі вивчення патофізіологіївизначаються на основі ОПП підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістових тем. Студент повинен вміти:

· аналізувати та робити висновки щодо етіології та патогенезу функціональних порушень органів та систем організму при захворюваннях.

· інтерпретувати причини, механізми розвитку та прояви типових патологічних процесів.

· трактувати основні поняття загальної нозології.