Отже, професійна мораль — це система моральних та морально-правових норм, які регулюють дії та поведінку особи у професійній діяльності

У філософсько-юридичній науці існує проблема щодо визначення професійної культури юриста. Адже професій­ну культуру часто змішують з культурою професійних дій, юридичною деонтологією чи правничою (професійною) етикою.

Розв'язання цієї проблеми можна вбачати в розмежу­ванні поняття «професійна культура юриста» як науки і як професійної властивості юриста.

Професійна культура юриста як комплексна юридична наука є практично-ужитковою.

Як наука вона включає в себе, по-перше, систему знань про певні види культур, які властиві і необхідні особі юриста у здійсненні ним професійної діяльності (зокрема, вчення про правову, політичну, педагогічну, естетичну культуру тощо); по-друге: юридичну деонтологію як сис­тему знань про формування почуття службового, юридич­ного обов'язку; по-третє, правничу етику як вчення про професійну поведінку юриста з точки зору морально-етич­них вимог.

З іншого боку, професійну культуру юриста слід розгля­дати як його професійну властивість, яка характеризується:

• його знаннями правових та інших соціальних норм (моральних, естетичних, корпоративних тощо);.

• повагою правника до права (як позитивного, так і при­родного), моральних норм, почуттям службового обов'язку;

" вмінням і навичками правоохоронця реалізовувати пра­вові, психологічні та інші норми та знання;

• його готовністю настановчо виконувати свій службо­вий обов'язок, діяти правомірно у будь-якій ситуації;

• власною правомірною поведінкою юриста при здійс­ненні його професійної діяльності.

Методологічними основами формування професійної культури юриста — як його властивості — виступають: філософія пра­ва, культурологія права, юридична деон­тологія та правнича етика.

Слід зазначити, що професійна культура як властивість юриста визначається його певним правовим статусом. На­явність юридичних спеціалізацій породжує специфіку про­фесійних властивостей.

Правовий статус юриста визначається Конституцією України, кодексами України, законами України («Про статус суддів», «Про адвокатуру», «Про міліцію», «Про прокура­туру», «Про нотаріат» та ін.), а також відомчими норматив­ними документами.

Суть правового статусу юриста становлять його права та обов'язки, визначені переліченими вище документами. Во­ни розкривають значення особи юриста в суспільстві, да­ють змогу зміцнити правові позиції, забезпечити відстою­вання інтересів народу. Правовий статус - динамічний. Він постійно модифікується, вдосконалюється залежно від роз­витку суспільства. Для професійної культури правовий ста­тус є основою, він впливає на професійну дисципліну, по­ведінку юриста, правове почуття, службові відносини, ор­ганізацію праці та ін.

Зовнішній вияв професійна культура юриста знаходить в його професійній правомірній діяльності, яка характеризує­ться насамперед: професійною орієнтацією, професіоналіз­мом, продуктивністю (ефективністю) його діяльності та ін.

Професійна культура юриста формується поетапно. Як­що її основи закладаються під час навчання, отримання юридичної освіти, то інші складові професійної культури набуваються в процесі діяльності, коли відбувається по­дальше усвідомлення свого призначення, поглиблення пі­знання специфіки юридичної діяльності.

Оскільки професійна культура юриста об'єднує всі види культури особи правника (є комплексом різних видів куль­тур), то всі принципи і функції цих видів визначають про­фесійну культуру. Але при цьому існують певні особли­вості, оскільки стрижнем є саме правова культура. Так, власні принципи професійної культури юриста мають за­гальний та спеціальний характер. До загальних принципів треба віднести: захист прав юриста; рівність всіх юристів перед Законом, підпорядкування всіх відомчих актів Зако­нові; єдність прав та обов 'язків юриста; презумпція неви­нуватості юриста.

Принцип захисту прав юриста передбачений згаданими вище законами. Однак для його реалізації необхідні як міні­мум дві умови: високі моральні якості юриста та довіра гро­мадян до його службових дій. Нині реалізація наданих юрис­там прав часто викликає сумнів з боку держави та й громадян щодо їх правомірності (і це інколи виправдано). Дія цього принципу пов'язана як з добором кадрів, так і з соціально-побутовими умовами, фінансовим забезпеченням, виконан­ням державою своїх зобов'язань перед юристами.

Рівність усіх юристів перед законом забезпечується стат­тею 24 Конституції України. Незалежно від посади юрист зобов'язаний дотримуватися правових норм і нести відпо­відальність за їх порушення.

Такий принцип професійної культури, як підпорядкова­ність усіх відомчих актів Законові, полягає у недопущенні будь-якої регламентації службової діяльності. «Деталіза­ція» відомчих актів негативно позначається на професійній культурі.

Принцип єдності прав та обов'язків гарантує дієвість правових норм, забезпечує виконавську дисципліну юрис­тів. Акцент лише на права чи обов'язки погано впливає на юридичну діяльність. Звичайно, за наявності прав обов'яз­кове, а за наявності обов'язків - неухильне їх виконан­ня. Отже, використання та виконання є основними засада­ми необхідної і достатньої умови професійної культури юриста.