Класифікація інвесторів ознаками

1. За спрямованістю основної господарчої діяльності:

– індивідуальний інвестор – конкретна юридична або фізична особу, що здійснює інвестиції для розвитку своєї основної господарчої (операційної) діяльності;

– інституціональний інвестор являє собою юридичну особу – фінансового посередника, що акумулює засіб індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність, спеціалізовану, як правило, на операціях з цінними паперами. Основними інституціональними інвесторами виступають інвестиційні компанії, інвестиційні фонди тощо.

2. За цілями інвестування:

– стратегічний інвестор характеризується як суб’єкт інвестиційної діяльності, що ставить своєю метою придбання контрольного пакета акцій (переважної частки статутного капіталу) для забезпечення реального управління підприємством відповідно до власної концепції його стратегічного розвитку;

– портфельний інвестор характеризується як суб’єкт інвестиційної діяльності, що вкладає свій капітал у різноманітні об’єкти (інструменти) інвестування винятково з метою одержання інвестиційного прибутку. Такий інвестор не ставить своєю метою реальну участь в управлінні стратегічним розвитком підприємствами – емітентами.

3. За орієнтацією на інвестиційний ефект:

– інвестор, орієнтований на потоковий інвестиційний доход – формує свій інвестиційний портфель переважні за рахунок короткострокових фінансових вкладень, а також окремих довгострокових інструментів інвестування що приносять регулярний потоковий прибуток (наприклад, купонних облігацій);

– інвестор, орієнтований на приріст капіталу в довгостроковому періоді – вкладає свій капітал переважно в реальні операційні активи підприємства, а також у довгострокові фінансові інструменти інвестування (акції, довгострокові безкупонні облігації тощо);

– інвестор, орієнтований на позаекономічний інвестиційний ефект – вкладаючи свій капітал в об’єкти інвестування, ставить перед собою соціальні, екологічні та інші позаекономічні цілі, не розраховуючи на одержання інвестиційного прибутку.

4. Стосовно інвестиційного ризику інвесторів поділяють так:

– інвестор, не схильний до ризику – характеризують суб’єктів інвестиційної діяльності, що уникають здійснення середньо- і високоризикових інвестицій, навіть незважаючи на справедливе відшкодування зростання рівня ризику додат­ковим рівнем інвестиційного доходу;

– інвестор, нейтральний до ризику – характеризують суб’єктів інвестиційної діяльності, що згодні брати на себе інвестиційний ризик тільки в тому випадку, коли він буде справедливо компенсований додатковим рівнем інвестиційного доходу;

– інвестор, схильний до ризику. Таким терміном характе­ризують суб'єктів господарювання, схильних іти на інвестиційний ризик навіть у тих випадках, коли він недостатньо справедливо компенсований додатковим рівнем інвестиційного доходу.

5. За менталітетом інвестиційного поводження, зумовленого вибором інвестицій за шкалою рівня їхньої прибутковості і ризи­ку, виділяють такі групи інвесторів:

– консервативний інвестор – цим терміном характеризують суб’єкт господарювання, що вибирає об’єкти (інструменти) інвестування за критерієм мінімізації рівня інвестиційних ризиків, незважаючи на відповідно низький рівень очікуваного за ними інвестиційного доходу. Такий інвестор піклується насамперед про забезпечення надійності (безпеки) інвестицій;

– помірний інвестор – таким терміном характеризують суб'єкт господарювання, що вибирає такі об’єкти (інструменти) інвестування, рівень прибутковості і ризику яких приблизно відповідають середньоринковим умовам (за відповідним сегментом ринку);

– агресивний інвестор – цим терміном характеризують суб’єкт господарювання, що вибирає об’єкти (інструменти) інвестування за критерієм максимізації потокового інвестиційного доходу, незважаючи на супутній їм високий рівень ризику.

За приналежністю до резидентів виділяють вітчизняних та і іноземних інвесторів. Такий поділ інвесторів використовується підприємством у процесі здійснення спільної інвестиційної діяльності.

Конкретними функціями учасників, які випливають із їх професійної діяльності на фондовому ринку, є:

– емісійна, тобто організація випуску і розміщення цінних паперів;

– брокерська – здійснення угод з цінними паперами в ролі комісіонера чи довіреної особи;

– дилерська – здійснення угод з цінними паперами від власної особи і за свої кошти;

– представницька – представництво інтересів однієї зі сторін в угоді щодо цінних паперів;

– консалтингова – надання юридичних, економічних, технічних, навчальних та інших видів консультацій щодо цінних паперів;

– аудиторська – перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку і реального фінансового стану емітента;

– депозитарна – надання послуг щодо збереження, передачі, обліку цінних паперів;

– клірингова – здійснення операцій зі збирання, перевірки й підготовки документів щодо виконання угод стосовно цінних паперів;

– реєстраторська – ведення реєстрів власників цінних паперів;

– регулювальна – правове регулювання діяльності учасників.

Дані функції, в процесі їх виконання, переплітаються, доповнюють одна одну, що забезпечує ефективний результат діяльності професійних учасників ринку.