double arrow

Мовознавство епохи Відродження


Практическая часть

Решение кроссворда: «Развитие психологии в период Античности».

Студентам предлагается разбиться на группы и выполнить задания кроссворда. Преподаватель учитывает время и качество ответов на вопросы.

По горизонтали:

1. Сократический метод.

2. Создал в Афинах свой «научный центр», названный Академией.

3. Закон, описывающий соотношение между этапами внутриутробного развития ребенка и этапами развития биологического вида.

4. Автор фразы «Познай самого себя».

5. Состояние душевной невозмутимости, по Эпикуру, это…

По вертикали:

2. Направление, которое считает весь мир одушевленным и наделенным душой.

6. Первооснова мира, главная составляющая души.

7. Всеобщий разум, нематериальное хранилище всеобщих знаний, накопленных человечеством.

8. Кто считал, что душа состоит из самых мелких и круглых атомов, которые наиболее активны и подвижны.

9. Основатель школы стоиков.

10. Автор изречения «Человек есть мера всех вещей».

11. По Гиппократу, у холерика преобладает такая жидкость как…

12. Кто писал, что существует три вида души – растительная, животная и разумная.

13. Кто соотносил нарушение здоровья с дисбалансом различных «соков».

14. По Гиппократу, у сангвиника преобладает такая жидкость как…

Епоха Відродження ( в Італії XIV – XVI ст, в інших країнах Європи XV–XVI ст.) характеризується відродженням гуманізму, зверненням до культурної спадщини античності, розквітом мистецтва, літератури, оживленням в науці. В цей період яскравовиявляються три розумові і культурні течії – ренесанс, реформація і просвітлення. Ренесанс означав розрив із середньовічною ідеологією і відкриттям заново античної культури, заміну церковної культури на культуру світську. Реформація дала моливість розвиткові національних сил європейських країн. Просвітлення замінило теологію на філософію раціоналізма і науку і пов’язало з ними усе духовне життя народів Європи.

В сфері мовознавства в епоху Ренесанса переглядається антична і середньовічна спадщина. Знайомство Європи з культурою античного світу стало можливим лише в резуьтаті величезної роботи і тлумачення грецьких і латинських текстів. Значні заслуги у виданні і філологічному коментуванні античних літературних пам’ятників французьких гуманістів Юлія Скалігера ( 1484 – 1558) і його сина Йосифа скалігера ( 1540 – 1609), Роберта Стефануса ( 1503 – 1559) і його сина Генріха Стефануса(1528 – 1598). Текстологічна робота над літературними творами, тлумачення явищ граматики і лексики класичних мов сприяють відродженню класичної філології. Ю.Скалігер обгрунтував закон про три єдності, який згодом став основою нормативної есетики класицизму. І.Скалігер видає працю “Про засади мови латинської”, а Р.Стефанус – “Скарбниця мови латинської”. Опис грецької мови пов’язаний з ім’ям Г.Стефануса, автора книги “Скарбниця мови латинської”.

Рух Реформації в європейських країнах викликав необхідність переклада Біблії на мови різних національностей. Це приводить європейських вчених до заннять семитськими мовами: давньоєврейською ( мовою Старого заповіту), арамейською, арабською та інш., что сприяло створенню семитської філології. Переклади Священних текстів на національні мови викликають появу філології різних народів Європи, оскільки при цьому виникало питання про засади нових літературних мов, особливостях їх граматичної будівлі і лексичного складу, про співвідношенні діалектних і літературних форм.

Великий італійський поет Данте Алігьєрі (1265-1321) вперше ставить питання про народну і літературну мови.В трактаті “Про народну мову” він захищає нову літературну мову, підкреслюючи, що народна італійська мова благородніше латинськлї мови, тому що це мова “природня”, а латинська – мова “штучна”. Ці ідеї він втілює на практиці і пише свою “Божествену комедію” не латинською, як це було тоді прийнято, а народною італійською мовою.

Технічні досядження в сфері кногодрукарства сприяють перетворення всього мовного вигляду суспільства. Поява друкованих текстів надає усі умови для стандартизації освіти, росту темпів мовної комунікації. Через певні умови становлення і формування націй і національних країн, розвитка національної самосвідомості суспільство спрямовує свої зусилля на зміну “ неправильних” мов, яка одночасно б віповідала машинній переробці мови. Нове мовне будування здійснюється за принципом “єдність мови і пиьсма”, причому рух здійснюється від письмової мови до усної – через школу, граматики, словники. Великий вплив на становлення книгодрукарства в низці слов’янських країн зробила діяльність білоруського просвітника і гуманіста Франциска Скоріни (прибл. 1490- прибл. 1541). Великі його заслуги в перекладі Біблії на рідну мову.


Сейчас читают про: