Становлення української професійної художньої школи. XVII-XVIII СТ. Ст

Перші книгодрукарні слов'ян. Іван Федоров (1510-1583).

№13

Книгодрукування. Друкування книг мало вирішальне значення для розвитку освіти, науки і культури. В Україну книги тривалий час привозилися з інших країн (Польщі, Чехії), бо власного книгодрукування не було. Учені вважають, що перші в Україні друкарні в XVI ст. діяли у м. Кам'янці-Подільському і Острозі - в маєтку Костянтина Івановича Острозького - відомого політичного діяча Литовської держави, мецената, ревнителя православ'я. З Острога друкарство поширилося в Київ. Як свідчить документ, князь К. Острозький подарував Печорському монастирю "...літери і всі знаряддя, до друкарської справи належні, з Острозької друкарні в літо від Різдва Христового 1531. Друкування книг почалося справжнє 1533 року"'.

Пізніше друкарство розвивалося й у Львові. Московський першодрукар Іван Федоров (Федорович) і його помічник білорус Петро Мстиславець, переслідувані в період царювання Івана Грозного, у 1566 р. переїхали в Литву. Вони відкрили друкарню в місті Заблудові (Польща), а потім Мстиславець займався друкарською справою у Вільно, а Федоров - у Львові.

На пожертвувані міщанами кошти Іван Федоров заснував друкарню у Львові (1573 р.), а наступного року побачили світ і перші її книги- "Апостол" і "Буквар" для навчання дітей грамоті. Початок книгодрукування - визначна подія в культурному житті України. Через матеріальні нестатки Іван Федоров мусив продати свою друкарню і переїхати до Острога, де на кошти магната Костянтина Острозького заснував другу друкарню й видав "Буквар" (1578 р.), "Острозьку біблію" (1581 р.), "Хронологію" білоруського поета Андрія Римші та інші книги.

І після смерті Івана Федорова (1583 р.) друкарська справа в Україні не припинялася. У Львові його друкарню викупило братство й продовжило видання книг. Тривалий час діяла друкарня в Острозі.

Наприкінці XVI - на початку XVII ст. у містах України працювало близько 40 друкарень, зокрема у Львові, Острозі, Кременці, Яворові, Києві, Почаєві, Луцьку, Новгороді-Сіверському, Фастові та інших. Відомими послідовниками Івана Федорова стали друкарі Василь Суразький, Дем'ян Наливайко, Михайло Сльозка, Тимофій Вербицький, Памво Беринда, Тарас Земка та інші. Значним центром книгодрукування в Україні став Київ, де на початку XVII ст. друкарню (при Печорському монастирі) устаткував Єлисей Плетенецький і видав книгу "Часослов" (1617 р.). Українські друкарні опублікували чимало полемічної літератури антикатолицького та антиуніатського спрямування.

Від тих часів збереглося багато безіменних іконописних шедеврів. Найчастіше народні іконописці зверталися до образу Божої Матері. На іконах козацької доби Богородицю зображено в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. Великого поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Приміром, збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенню Богдана Хмельницького. Ще на одному образі з-поміж козаків, які просять захисту в Богородиці, зображено останнього кошового Петра Каднишевського.

Велику популярність мав за тих часів світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької старшини, власне, тому їх і називають козацькими. Чудовим зразком козацького портрета є зображення стародубського полковника Михайла Миклашевського початку XVIII ст. та знатного військового товариша Григорія Гамалії кінця XVII ст.

Надзвичайну популярність мали в Україні народні картини "Козак Мамай". Протягом XVIII ст. зображення козака Мамая можна було побачити в кожній українській хаті. Козаків малювали олійними фарбами на полотні, стінах, дверях, віконцях, кахлях, скринях, посуді й навіть на вуликах, вважаючи символічне зображення Мамая оберегом.

Бурхливо розвивалася гравюра. Великої слави зажили українські художники-графіки Олександр та Леонтій Тарасовичі. У 1702 р. в Києві вийшов друком "Києво-Печерський патерик" із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича. Неперевершеним гравером був Іван Щарський. У гравюрах цього майстра складні рослинні орнаменти поєднуються з античними, глибоко символічними сюжетами й реалістичними зображеннями. Так у графіці втілювалися закони мистецтва бароко.

В области живописи ведущим мастером в Украине был Тарас Шевченко. Воспитанник известного русского художника Карла Брюллова он пошел самостоятельным путем в,живописном искусстве и достиг значительных вершин прежде всего в гравировании, за что был удостоен Петербургской Академией искусств звания академика. Шевченко принадлежит свыше 130 портретов. Его произведения проникнуты демократизмом, высоким гуманизмом, национально-освободительными мотивами. Социальные мотивы выразительно звучат в сериях "Притча про блудного сина", "Живописна Україна", а также в рисунках из жизни казахского народа, среди которого жил поэт и художник в ссылке.

Друзья и коллеги Шевченко по искусству - В.Штернберг, Я.Бальмен, М.Башилов с любовью иллюстрировали несколько изданий шевченковского "Кобзаря", а художники Аполлон Мокрицкий и Иван Сошенко известны ныне как авторы реалистических портретов людей из народа, деятелей украинской и русской культуры. Известный художник Василий Тропинин почти 30 лет был крепостным помещика на Винничине. На его картинах - прекрасные пейзажи Подолии, на портретах - украинские крестьяне и крестьянки.

На традициях взаимообогащения развивались русское и украинское изобразительные искусства. В творческом наследии выдающихся русских художников И.Крамского, В.Маковского, И.Айвазовского и других есть немало пейзажных, бытовых и портретных полотен на украинскую тематику. Вершин мирового искусства достигло творчество Ильи Репина. Он родился, провел детские и юношеские годы в Украине, навсегда сохранив чувство искренней любви к братскому украинскому народу. Среди многих его картин на украинскую тематику самым выдающимся является полотно "Запорожцы пишут письмо турецкому султану".

Украинский художник Сергей Васильковский написал около 3500 картин и зарисовок чудесной природы Украины, героического прошлого украинского народа, его повседневной жизни. Большое изобразительное наследие бытовой и общественной жизни украинского народа оставили после себя Константин Трутовский, Кирияк Констанди, Корнил Устиянович.