Перспективи розвитку архітектури і містобудування в сучасних соціально-економічних умовах

Основними перспективними напрямками у розвитку містобудування є:

збереження культурної спадщини;

екологія міських поселень;

а також існує технологічна група екологічних проблем, які мають вирішуватись комплексно – за співпраці архітекторів зі спеціалістами інших галузей – транспортниками, технологами, екологами тощо.

Збереження культурної спадщини. Головна діяльність спрямована на збереження пам'яток історії та культури, а також контроль за додержанням законодавства про їх охорону і використання.

Основні напрямки: дослідження (науково-пошукова, науково-практична діяльність, спрямована на одержання нової інформації про об'єкти культурної спадщини, історичні населені місця, традиційний характер середовища, який є типовим для певних культур або періодів розвитку), консервація (сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд), музеєфікація (сукупність науково обґрунтованих заходів щодо приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування), пристосування (сукупність науково-дослідних, проектних, вишукувальних і виробничих робіт щодо створення умов для сучасного використання об'єкта культурної спадщини без зміни притаманних йому властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини, в тому числі реставрація елементів, які становлять історико-культурну цінність), реабілітація (сукупність науково обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів культурної спадщини), ремонт (сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об'єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини), реставрація (сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності).

Відповідно до чинного законодавства, в Україні державному обліку й охороні підлягає широкий спектр об`єктів, комплексів та визначних місць історико-архітектурної спадщини: будівлі, монастирі і фортеці, квартали, площі й історичні центри стародавніх міст, сади і парки, історико-меморіальні будинки, городища і вали тощо. Відповідно до "Основ законодавства України про культуру" Держбуд веде Державний реєстр національного культурного надбання (пам`ятки містобудування і архітектури).

Розвиток культурного туризму – перспективний напрямок у справі збереження культурної спадщини України. Культура і традиції відносяться до числа тих ресурсів, що у XXI в. почали використовуватися як фактор соціально-економічного розвитку держав. По багатству цих ресурсів Україна не поступається більшості країн Західної Європи. У державі збереглися традиційні промисли і ремесла, стародавні обряди використовуються в сучасній культурі, як символ наступності і стабільності. В Україні відбувається процес становлення і розвитку внутрішнього культурного туризму, хоча світовою практикою і міжнародними організаціями напрацьований значний досвід.

Основним принципом розвитку культурного туризму в державі повинен стати принцип стійкого розвитку, що має на увазі підтримку місцевої культури, збереження культурних і природних об’єктів і поліпшення життєвого рівня місцевого населення, адже першочергове місце в розвитку туризму повинні займати місцеві жителі. Туризм, реалізований за принципами стійкого розвитку, є важливим засобом забезпечення зайнятості населення й економічного розвитку регіону, а також збереження і залучення в соціально-економічний розвиток об’єктів культури.

Урбоекологія (лат. urbanus — міський) — галузь знань, що займається вивченням містоутворення і дослідженням взаємозв'язків людських поселень між собою та з навколишнім природним середовищем у міських екосистемах.

Причинами зростання міст та їх ролі в господарюванні є ефективніше використання природних і людських ресурсів для найповнішого задоволення різнобічних суспільних та особистих потреб людини — біологічних, економічних, соціальних та ін. Отже, головною метою урбоекології є пошук оптимальних рішень містобудування, спрямованих на поліпшен­ня умов життя та всебічну раціоналізацію природокористування в межах території міської забудови. При цьому потрібно вирішувати комплекс проблем, пов'язаних з функціонуванням міських екосистем: рекреаційних, еколого-економічних, інженерно-технічних, соціального обслуговування тощо. Це є дотримання основних ГДК (гранично допустима концентрація) - показник безпечного рівня вмісту шкідливих речовин у навколишньому середовищі, це збереження санітарно-захисних зон в місті, дотримання основних архітектурно-планувальних задач: водозабір вище по течії річки, очисні споруди нижче по течії, 500м санітарно-захисна зона від водозабору, 1500м від водозабору - тимчасова некапітальна забудова, 30 км від АЕС тощо.

Міста майбутнього мають бути екологічно чистими з достатньо великими зеленими зонами. Покрівлі передбачається використовувати для спорудження сонячних колекторів, що дасть змогу заощаджувати до 25 % енергії. Вони повинні гармонійно вписуватися в природні ландшафти з не займаними природними екосистемами. Набуває певного поширення напрям підземного будівництва. Під землею вже будуються гаражі, складські при міщення, торгові центри, метро та інші побутові об'єкти. Особливого зна чення набуває будівництво підземної транспортної мережі. Не виключено, що й житлова частина міста буде розташована під землею що дасть змогу заощадити будівельні матеріали під час будівництва та теплову енергію під час проживання. Отже, основними завданнями в майбутньому містобуду ванні має бути вирішення екологічних проблем, пов'язаних з нормальним проживанням населення в екологічно безпечних умовах.

Основні перспективні задачі на покращення екології міста є відновлення роботи над проектами зелених комплексних зон міст: «другою природою» (тобто продуктом ландшафтної архітектури) відновити втрати першої природи. Майбутнє за ландшафтною архітектурою та містобудуванням.

8. Розвиток ідеї «міста-сада» Е.Говарда.

1892 році Ебенізер Говард розробив модель міста на регіональному і локальному рівні. Вперше ідея міста-саду була описана у книзі «Міста-сади майбутнього». Говард вважав, що місто вижило себе. Він піддавав критиці хаотичне, нічим не обмежений ріст промислового міста, його антисанітарія та антигуманність. В якості альтернативи Говадом були запропоновані невеликі міста, що поєднували в собі найкращі якості міста та селища.

Місто – центр за моделлю Говарда із населенням 20000 чол.

Саме ідеальне місто Говарда передбачало структуру із концентричних круглих зон. У самому центрі такого міста розташований парк, його оточує житлова зона, що складається із малоповерхової забудови із прибудинковими територіями. Радіус зони із житловою забудовою мав складати близько одного кілометру. А на периферію виносити промисловість та сільськогосподарські угіддя.

Місто-сад засноване на принципі поясного зонування. Бульварний пояс відділяє центр міста від середмістя та передмістя. Функціональні зони були чітко задані.

Говард:

- сонячна модель, планетарний підхід

- місто-сад

- децентралізація великого щільного міста, його розвантаження

- розвиток забруднення Лондону можна зупинити завдяки містам-супутникам, де живуть люди, а приїжджають працювати до Лондону

- міста-супутики від Лондону – від 10 до 17 км на 50 тис.нас. тут тільки обслуговування та гарний інфраструктурнийзв’язок із центром

Гарне планування міста:

- пояс: загально-міський центр (ринкова площа, площа для зборів, собори)

- пояс багатих жителів

- бульварний пояс: всі інші жителі

- приміська зона: кільцева авто та залізна дорога.

Говард. Группа городов-садов. 1898 г.

Город-сад на 100 тысяч жителей.