Програмна анотація

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Контрольные вопросы

Основные понятия

Травматизм — повреждение, ранение вследствие непредвиденного действия на рабочего опасного производственного фактора при исполнении служебных обязанностей.

Травма — нарушение анатомической целостности организма или его функции вследствие действия опасных производственных факторов.

Производственная травма — это внезапное механическое, физическое, химическое, биологическое, психофизиологическое, комбинированное и прочее повреждения человека в производственных условиях.

Несчастный случай — случай вследствие непредусмотренного стечения обстоятельств и условий, за которые наносится жаль здоровью или наступает смерть пострадавшего.

Профессиональное заболевание — патологическое состояние обусловлено продолжительной работой во вредных условиях труда и связанный с чрезмерным напряжением организма или неблагоприятным действием производственных факторов.

1. Согласно какому документу проводится расследование и учет несчастных случаев?

2. Как проводится анализ и профилактика травматизма и профессиональных заболеваний?

3. Кто осуществляет контроль за своевременным расследованием несчастных случаев, профессиональных заболеваний и аварий?

4. Какие несчастные случаи подлежат расследованию? В каких случаях составляется акт по форме Н-1, а в каких случаях по форме НТ (непроизводственный травматизм)?

Мета: знання причин та профілактики пожеж.

1. Основні причини пожеж.

2. Різновидності горіння.

3. Показники вогневибухонебезпечності речовин і матеріалів.

4. Категорії приміщень і їх захист.

5. Засоби пожежогасіння.

6. Система протипожежного захисту.

7. Державний пожежний захист.

У Законі України «Про пожежну безпеку» від 17 травня 1993 р., регламентуються за ГОСТ 12.1.004-91 «Пожежна безпека. Загальні вимоги» Постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Щодня в Україні виникає більше 100 пожеж де гине 5-6 чол., збитки складають 2.0 млрд. грн. на рік.

Основні причини пожеж: необережне поводження з вогнем; незадовільний стан електротехнічних пристроїв; порушення режимів технології; несправність опалювальних приладів; невиконання вимог нормативних документів з пожежної безпеки.

Різновидностями горіння є: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, тління, теплове самозаймання, само спалахування, мікробіологічне займання, хімічне самозаймання.

Горіння — це реакція окислення речовини з виділенням диму, тепла і світла. Є повне (при достатній кількості окислювача) і неповне (при його нестачі). Горіння може бути гомогенним (речовини мають однаковий агрегативний стан) та гетерогенним (у різних агрегатних станах)

Оцінку вогневибухонебезпечності усіх речовин та матеріалів проводять відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 залежно від агрегатного стану:

— група горючості (негорючі, важкогорючі, горючі);

— за температурою спалаху (легкозаймисті, горючі рідини).

Залежно від властивостей речовин і матеріалів, умов їх застосування і обробки приміщення за вибухопожежною і пожежною небезпекою поділяються у відповідності із ОНТП 24-86 «Визначення категорій приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою» на п'ять категорій — А, Б, В, Г, Д.

До категорії А належать приміщення, де перебувають спалимі та легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 28°С, а також речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або одне з одним; при утворенні вибухонебезпечних сумішей розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5 кПа.

До категорії Б належать приміщення, в яких є пил та волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28°С та спалимі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоїшвігряш та пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5кПа.

До категорії В належать приміщення, де перебувають спалимі та важко спалимі рідини, тверді спалимі та важко спалимі речовини та матеріали (в тому числі пил та волокна), а також речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем та одне з одним тільки горіти (за умови, що ці приміщення не відносяться до категорії А чи Б).

До категорії Г належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також спалимі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується виділенням променевого тепла, іскор та полум'я.

До категорії Д належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали у холодному стані.

На розвиток пожежі у приміщеннях та спорудах впливає їх вогнестійкість, яка характеризується межею вогнестійкості. Усі будівлі і споруди за ступенем вогнестійкості за СШП 2.01.02-85 поділяють на п'ять ступенів.

Згідно з ПУЕ приміщення поділяються на вогненебезпечні (П-1, П-ІІ, П‑ІІа, П-ІН) і вибухонебезпечні (В-1, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) зони.

У виробничих умовах виникає і накопичується статична електрика при:

— пневмотранспорті пиловидних і сипучих матеріалів (при русі їх у трубах і апаратах, дробленні, перемішуванні і просіюванні);

— транспортуванні діелектричних рідин (зливі, наливі і перекачуванні світлих нафтопродуктів по трубопроводах і гумових шлангах у резервуарну ємність);

— транспортуванні стиснених і зріджених газів по трубах;

— нанесенні полімерної ізоляції на трубопровід;

— у процесі обробки матеріалів;

— використанні пасових передач і транспортних стрічок;

— на зовнішній поверхні монітора внаслідок бомбардування люмінофору електронними променями, які виходять з прожектора монітора та ін. [7.3, с. 277].

Регламентується ДНАОП 0.00-1.30-88 «Правила захисту від статичної електрики. Статична електрика може викликати вибухи, пожежі в місцях накопичення вибухонебезпечного пилу, парів і газів.

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.

Промислові підприємства згідно зі СниП 2.04.02-84 та СниП 2.04.01-85 повинні мати зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання.

Для гасіння пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів, встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні установки.

Первинні засоби гасіння пожежі:

— внутрішні пожежні крани;

— відра, кошми, лопати, пісок;

— вогнегасники.

Згідно з ДСТУ 2272-93 система протипожежного захисту — це сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Важливими протипожежними заходами є евакуація людей, показником її ефективності є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Має бути не менше двох виходів, у різних напрямках та відчинятися в напрямку виходу.

Загальні принципи організації пожежної безпеки базуються на питаннях охорони жиїтя та здоров'я людей. Згідно зі ст.4 Закону передбачається організація і впровадження у всіх галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам. На це спрямована і робота Державного пожежного нагляду.