Специфіка психологічного здоров'я дитини та фактори його ризику

План

1. Визначення поняття психічне здоров’я та зміст його компонентів.

2. Специфіка психологічного здоров'я дитини та фактори його ризику.

3. Психологічні основи формування в дошкільників позиції творця відносно свого здоров'я.

1. Визначення поняття психологічне здоров’я та зміст його компонентів.

И.В. Дубровина ввела в науковий лексикон цей термін. Отже, психологічне здоров'я – це аспекти психічного здоров'я, що ставляться до особистості в цілому, що й перебувають у тісному зв'язку з вищими проявами людського духу. Психологічне здоров'я є необхідною умовою повноцінного функціонування й розвитку людину в процесі його життєдіяльності. Воно є умовою адекватного виконання людиною своїх вікових, соціальних і культурних ролей, а також забезпечує людині можливість безперервного розвитку протягом усього його життя. Таким чином, психологічно здоровіша дитина – веселий, активний, самостійний і доброзичлив, що допомагає й допитливий, ініціативний і певен у собі, відкритий і сопереживающий. А які ж завдання групової психологічної підтримки? Для цього необхідно розглянути структуру психологічного здоров'я. Автори вважають, що психологічне здоров'я можна описати як систему, що включає аксиологический, інструментальний і потребностно-мотивационнный компоненти. Розберемо подробней кожний компонент:

1. Аксиологический компонент. Цей компонент змістовно представлений цінностями власного Я людину й цінностями Я інших людей. Йому відповідає як абсолютне прийняття (при досить повному знанні) самого себе, так і прийняття інших людей незалежно від підлоги, віку, культурних особливостей і т.п. безумовною передумовою цього є особистісна цілісність, а також уміння прийняти й вступити в діалог зі своїм «темним початком». Крім того, необхідними якостями є вміння розглянути в кожному з навколишніх «світлий початок», навіть якщо воно не відразу помітно, уміння по можливості взаємодіяти саме із цим «світлим початком» і надати право на існування «темному початку» в іншому так само, як і в собі.

2. Інструментальний компонент припускає, що людей володіє рефлексією як засобом самопізнання, здатністю концентрувати своя свідомість на собі, своєму внутрішньому світі й своєму місці у взаєминах з іншими. Йому відповідає вміння розуміти й описувати свої емоційні стани й стану інших людей, можливість вільного й відкритого прояву почуттів без заподіяння шкоди іншим, усвідомлення причин і наслідків як своєї поведінки, так і поведінки навколишніх.

3. Потребностно-мотиваційний компонент визначає наявність у людини потреби в саморозвитку. Це означає, що людей стає суб'єктом своєї життєдіяльності, має внутрішнє джерело активності, що виступає двигуном його розвитку. Він повністю ухвалює відповідальність за свій розвиток і стає автором власної біографії.

Підводячи підсумки розмові про виділені авторами компонентах психологічного здоров'я – позитивнім самовідношенні й відношенні до інших людей, особистісної рефлексії, потреби в саморозвитку, - необхідно зупинитися на їхньому взаємозв'язку або, точніше сказати, динамічній взаємодії. Як відомо, для розвитку позитивної, а не невротичної рефлексії необхідна наявність у людини позитивного самовідношення. У свою чергу, саморозвиток людини сприяє зміні самовідносини. А особистісна рефлексія є механізмом саморозвитку. Відповідно можна зробити висновок, що самовідношення, рефлексія й саморозвиток взаимообусловливают один одного, перебувають у постійній взаємодії.

Відповідно в заняттях можна виділити наступні основні напрямки.

Аксиологическое напрямок припускає формування вміння ухвалювати самого себе й інших людей, при цьому адекватно сприймаючи свої й чужі гідності й недоліки.

Інструментальний напрямок вимагає формування вміння усвідомлювати свої почуття, причини поведінки, наслідку вчинків, будувати життєві плани, тобто формування особистісної рефлексії.

Потребностно-Мотиваційний напрямок містить формування вміння знаходити у важких ситуаціях сили усередині самого себе, ухвалювати відповідальність за своє життя на самого себе, уміння робити вибір, формування потреби в самозміні й особистісному росту.

Розвиваючий напрямок припускає для дошкільників адекватний рольовий розвиток, а також формування емоційної децентрации й довільної регуляції поведінки.

Умовний стан психологічного здоров'я дитину можна розділити на три рівні:

• До високого рівня – креативному – можна віднести дітей зі стійкою адаптацією до середовища, наявністю резерву сил для подолання стресових ситуацій і активним творчим відношенням до дійсності. Такі діти не вимагають психологічної допомоги.
• До середнього рівня – адаптивному – віднесемо дітей у цілому адаптованих до соціуму, однак, що мають деяку підвищену тривожність.
• До низького рівня – дезадаптивному – віднесемо дітей, чий стиль поведінки характеризується, насамперед, прагненням пристосуватися до зовнішніх обставин на шкоду своїм бажанням або можливостям, або, навпаки, використовуючи активну наступальну позицію, підкорити оточення своїм потребам. Діти, віднесені до даного рівня психологічного здоров'я, вимагають індивідуальної психологічної допомоги.

Для ефективного її надання необхідно визначити фактори ризику.

Їх можна розділити на дві основні групи: средовые (усе, що оточує дитину) і суб'єктивні (його індивідуальні особистісні особливості).

Що можна віднести до средовым і суб'єктивним факторам? (Відповіді учасників семінару.)

До средовым факторам можна віднести несприятливі сімейні умови й несприятливі умови, пов'язані з дитячою установою. У дитячій установі психотравмирующей може стати ситуація першої зустрічі з вихователем, яка багато в чому визначить наступна взаємодія дитини з дорослими. Для прикладу: проведені дослідження показали, що педагог звичайно не зауважує 50 % спрямованих до нього обігів дітей. З одного боку, це може привести до росту самостійності дитину, зниженню його егоцентризму. З іншого боку – до фрустрації потреби безпеки, розвитку тривожності, психосоматизации дитину. Крім того, у дитячому садку дитина одержує можливість появи конфліктних відносин з однолітками, що порушує емоційний комфорт, гальмує формування його особистості.

До внутрішнособистісних (суб'єктивним) факторам ставляться характер, темперамент, самооцінка. Облік індивідуальних особливостей дитину при побудові роботи, особливо оздоровчої, створить сприятливий ґрунт для ефективного творення психологічного комфорту й формування психологічного здоров'я кожної конкретної дитину.

У цілому можна зробити висновок, що психологічне здоров'я формується при взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів. Основною умовою нормального психосоціального розвитку (крім здоровішої нервової системи) зізнається спокійна й доброзичлива обстановка, створювана завдяки постійній присутності батьків або вихователів, які уважно ставляться до емоційних потреб дитини, розмовляють і відіграють із ним, підтримують дисципліну, здійснюють необхідне спостереження за дитиною. Слід надавати дитині більше самостійності й незалежності.

Система роботи з формування психологічного здоров'я складається з наступних етапів:

1. Діагностика тривожності й адаптированности дітей до дитячого садка й родині, спостереження за вихованцями й наступне визначення їх рівня психологічного здоров'я.

2. Включення дітей, віднесених до другого рівня психологічного здоров'я, у щотижневі групові заняття профілактичної спрямованості.

3. Підключення дітей, віднесених до третього рівня психологічного здоров'я, до коррекционной роботі із залученням батьків до індивідуального консультування.