Основні вимоги до організації штучного освітлення приміщень

1. Освітлення повинно бути достатньо інтенсивним

Виходячи тільки із фізіологічних потреб візуального сприйняття приміщеннях громадських будинків слід застосовувати загальне освітлення. Використання такої системи освітлення є раціональним і в естетичному аспекті, особливо у випадках, коли замість множини окремих світильників на стелі застосовуються групи світильників, композиційно пов’язаних з тектонікою інтер’єра.

У великих за площею приміщеннях слід застосовувати принцип функціонального зонування виходячи із потреб освітленості, у відповідності до різних умов "виробничих процесів", які відбуваються у тій чи іншій зоні приміщення. Якщо у певній конкретній зоні приміщення необхідно влаштувати додаткове освітлення, то його слід органічно поєднувати із інтенсивністю загального освітлення. У випадку, коли додаткового освітлення потребують всі робочі місця, рівень загального освітлення можна знизити, збільшивши рівень місцевого освітлення. Це необхідно для того, щоб створити оптимальні умови для зорової роботи – при зменшення яскравості фону (тла) необхідно збільшити яскравість деталі. Для розрізнення предмету і його деталей необхідна певна яскравість; чим менше значення коефіцієнта відбиття (чим темніший колір предмету), тим вищими мають бути рівні освітленості, і навпаки. Такі міркування слушні для широкої палітри приміщень в адміністративних будинках, однак при виборі кожної конкретної системи освітлення слід насамперед орієнтуватись на архітектурні якості інтер’єру.

2. Освітлення приміщень повинно бути достатньо рівномірним

В приміщенні, у межах поля зору, не повинно бути надто різких контрастів. Рівномірність освітлення при системі загального освітлення оцінюється відношенням мінімальної освітленості у будь-якій точці приміщення до середньої освітленості приміщення. Однак це не означає, що даний принцип поширюється на всі типи приміщень. У багатьох випадках, функціональні й естетичних засади організації простору інтер’єру вимагають суттєвого підвищення рівнів освітленості в окремих ділянках приміщення, наприклад у зоні прилавків торговельних залів, у експозиційній зоні виставкових приміщень та інше.

В сакральних будівлях (а також в музеях, картинних галереях, виставкових залах та інше), де організація світлового середовища здійснюється за особливими принципами, може існувати значна нерівномірність освітлення, поступове або різке зростання освітленості від одних зон приміщення до інших.

3. Напрямок світлових потоків (у більшості випадків) повинен відповідати характеру природного освітлення

Для розрізнення форми предметів і їх цілісного сприйняття необхідно забезпечити нормальні умови утворення тіней, такі, які відповідають освітленню природним світлом. Зорове сприйняття загалом визначається співвідношеннями яскравості й колірності предметів чи поверхонь в полі зору людини. Ці фотометричні параметри залежать від розподілу світлових потоків і від їх спектрального складу, а також від відбиваючих властивостей поверхонь інтер’єру.

4. Джерела освітлення повинні забезпечувати природний колір предметів

Від вибору колірності освітлення залежить загальне враження від освітлення інтер’єру. Степінь спотворення сприйняття кольору при переході від природного світла до штучного (електричного) залежить від того, наскільки спектральна характеристика ламп відрізняється від спектральної характеристики природного світла.

5. Комфортність освітлення – відсутність засліплення у полі зору

  Відсутність явища засліплення яскравими джерелами світла у певній мірі найважливіший якісний показник освітлення. Візуальний дискомфорт в інтер’єрі створюється високою яскравістю штучних джерел світла (електричні світильники) та світлових прорізів у стінах і покритті будівель, а також при попаданні у поле зору відблисків, що виникають при відбитті світлових потоків дзеркальними поверхнями.