Оформлення джерельної бази

Список використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні відомості про джерела і розміщується після висновків. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найзручніший для користування); в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв; у хронологічному порядку.

 Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». Дотримання автором вимог чинних стандартів є обов’язковим.

   Бібліографічний   опис  надає  можливість  отримати  уявлення  про  автора

документа, зміст документа та його читацьке призначення, місце видання, обсяг видання тощо. Кожен бібліографічний опис починається з абзацу, а всі елементи опису подаються у вигляді суцільного тексту.

 

Схема опису монографічного (однотомного) видання:

 

Заголовок опису. Основна назва: Відомості, що відносяться до назви / Перші відомості про відповідальність; Наступні відомості про відповідальність. - Відомості про видання. – Місце видання: Назва видавництва, рік видання.- Кількість сторінок.

Знаки, які поділяють елементи опису умовні.

Назви книг, періодичних видань, а також видавництва в лапки не беруться.

Для позначення номерів томів, випусків, частин римські цифри замінюються арабськими.

Форма написання числівників у назвах зберігається. У назві не допускаються будь-які скорочення.

Заголовок опису – це ім’я індивідуального автора. Згідно з міжнародними правилами встановлено, що книги одного-трьох авторів описують під їхніми іменами, а книги більше чотирьох авторів  –  за назвою.

  Прізвище автора вказують у такому порядку: спочатку прізвище, а потім ініціали чи повне ім’ я, наприклад: Горбаченко Т.Г., або, якщо немає двох ініціалів, то – Крипевич І. Основну назву твору наводять у тій формі, в якій її подано в книзі на титульній сторінці, а не на обкладинці, бо часто на обкладинці подають скорочену назву.

Відомості, що відносяться до назви, містять слова й фрази, які безпосередньо пов’язані з назвою книги і залежать від неї. Ці відомості пояснюють основну назву, а також утотожнюють зміст, характер і призначення книги. Наприклад: Вчення про біосферу: Етюди про наукову творчість В.І. Вернадського (1863-1945). Ці відомості виділяють знаком: (двокрапка).

Відомості про відповідальність. Цей елемент опису містить інформацію про осіб, організації та установи, які зробили внесок у створення твору й підготовку його до публікації. Це можуть бути перекладачі, наукові редактори, рецензенти, їхні прізвища виділяють знаком / (коса риска). Таких відомостей може бути кілька, і вони виділяються знаком; (крапка з комою). Наприклад: / Пер. з нім.І. Я. Ямпольського; за ред. В.М. Петренка.

За відомостями про видання відрізняють це видання від попередніх того ж самого твору. Це порядковий номер видання. Наприклад, на титульній сторінці зазначено: Видання друге, а в описі слід записати так: 2-е вид.

Наступним елементом опису є вихідні дані, до яких відносяться місце видання, назва видавництва, дата видання.

Місце видання наводять у називному відмінку. В Україні прийнятими скороченнями для назв міст є К. (Київ), Х. (Харків), а також М. (Москва), СПб. (Санкт-Петербург), Л. (Львів). Усі інші, в тому числі іноземні, назви місць пишуться повністю.

Назва видавництва  подається без лапок. Перед нею ставлять знак : (двокрапка). У назві видавництва можна застосовувати скорочення, наприклад: Наук. думка; Вища шк.

Дата (рік) видання визначається за титульною сторінкою, а коли її неможливо встановити, то пишуть у квадратних дужках [Б.р.].

Обсяг видання – це кількість сторінок у книзі. Якщо є ненумеровані сторінки (вклейки) з ілюстраціями, то їхню кількість зазначають у квадратних дужках через кому. Наприклад, 250., [15] c. іл.

 

Приклади бібліографічного опису

Окремих видів документів

І. Опис книг під заголовком індивідуального автора.

Книга одного автора:

1. Конверський А.В. Логіка: Підручник. – К.:Либідь, 2000. – 260с.

Книга двох авторів:

2. Горбаченко Т.В., Піддубна С.М. Етно-конфесійна специфіка становлення християнської писемної культури / За ред. д-ра філос. наук, проф. Т.В. Горбаченко. – К.: Абрис, 2002.-253с.

Книга трьох авторів:

3. Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Історія світової релігієзнавчої думки: Хрестоматія / За ред. д-ра філос. наук, проф. В.І. Лубського. – К.: Тандем, 1999. – 408 с.

Опис книг за назвою.

Книга чотирьох авторів:

4. Психологія релігії.4.1: Навч. посібник і хрестоматія для студентів вищих навч. закладів / В.І. Лубський, О.І.Предко, Т.Г.Горбаченко, С.М. Піддубна. – К.: Крок, 2002. – 247с

Книга п’ яти і більше авторів:

5. Релігієзнавство: Підручник /В.І. Лубський, С.М. Бурлака, Л. Г. Вороновська та ін.; за ред.. В. І. Лубського, В.І. Теремка. – К.: ОЦ «Академія», 2000. – 408 с.

Книга без зазначення автора:

6. Історія русів / За ред. І.Драча. – К.: Рад. письменник., 1991 – 318с.

Збірники матеріалів наукових конференцій:

7. Воля віровизначення: Церква і держава в Україні: Матер. міжнарод. Наук. конфер. –  Київ, 28-30 вер. 1994р. –  К.: Укр. Прав. фундація, 1996. – 213с.

Опис багатотомних видань

Видання в цілому (всі томи):

8. Словар української мови / Зібр. ред. журн. «Київ. старовина»; упоряд. з дод. влас. матер. Б. Грінченко. – Репринтне видання: У 4т. – К.: Вид. АН УРСР, 1958-1959.

Окремий том багатотомного виданого видання:

9. Рильський М.Т. Зібрання творів: У 20 т. – Мистецтвознавчі статті. – К.: Наук. думка, 1986. – Т. 15. – 524с.

10. Полный православный богословский энциклопедический словарь: В 2т. –  Репринтное изд. – М.: Возрождение, 1992. – Т.1. – 1119с.