Список використаних джерел

Бібліографічний апарат в курсовій роботі – ключ до використаних автором джерел. Крім того, він певною мірою відображає наукову етику і культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з наявною літературою з досліджуваної проблеми. Бібліографічний апарат курсової роботи складається з бібліографічного списку (списку використаних джерел) і бібліографічних посилань, які оформлюються відповідно до чинних стандартів (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»).

Список використаних джерел – елемент курсової роботи, котрий містить бібліографічний опис використаних джерел і розташовується одразу після висновків (Основні вимоги до оформлення списку використаних джерел наведені у дод. И).

Основними елементами бібліографічного опису є інформація про: автора (-ів); назву творів; вид видання (за потреби – про перевидання чи переклад); місце видання, видавництво; рік видання та обсяг публікації.

Список розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або першої літери назв творів. Допустимо розміщувати джерела у списку за порядком посилань на них у тексті.

Авторів, які мають однакові прізвища, записують за алфавітним порядком їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за першими буквами назв його праць. Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони подані у виданні та розділяють комами. Якщо це робота двох або трьох авторів, то можна подавати лише прізвище та ініціали першого і додаючи слова «та ін.». Книга, яка має понад три автори може бути записана у двох варіантах – за назвою, або за прізвищем першого автора.

Література, що видана різними мовами, розміщується у такий спосіб: кирилицею, а потім – латинською.

Якщо у курсовій роботі використано праці, що розповсюджено на правах рукопису (кандидатські, докторські дисертації, автореферати дисертацій), то при бібліографічному описі використовують інформацію, подану на титульному аркуші.

Журнальні статті описуються за схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, назва журналу, рік видання, номер журналу, сторінки, на яких надрукована стаття.

Газетні статті описуються за схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, назва газети, рік видання, число і місяць, сторінки, на яких надрукована стаття.

Статті, опубліковані в наукових збірниках, описують за схемою: автор, назва, назва збірника, дані про науково редактора, місце видання, видавництво, рік видання, сторінки.

У списку можуть бути посилання на публікації у мережі Інтернет.

Відомості про джерела, внесені до списку, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін.

Список літератури рекомендовано повинен містити від 20-40 джерел інформації..

Перелік джерел інформації, використаних під час виконання курсової роботи, складають у встановленій послідовності:

1. Конституція України.

2. Кодекси (Бюджетний, Господарський, Цивільний, Кримінальний, Митний тощо).

3. Закони України.

4. Укази Президента України.

5. Постанови Кабінету Міністрів України.

6. Інструкції та інші нормативно-правові акти, видані міністерствами, відомствами, іншими державними органами та установами.

7. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами.

8. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

9. Посилання на Internet - сайти.

Оформлення додатків

Додатки оформляють як продовження курсової роботи після списку використаних джерел на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи.

 Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Усі додатки, незалежно від характеру (звітні форми, аналітично-розрахункові таблиці, громіздкі ілюстративні схеми, комп'ютерні розра­хунки тощо), повинні мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. У правому верхньому куті сторінки над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток_” і велика літера, що позначає додаток. За наявності у студента довідок про впровадження, авторських свідоцтв, актів впровадження тощо, їх (або їхніх копій) теж уміщують у додатки до роботи.

Додаток слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Г’, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.Наприклад, ”Додаток А”, „Додаток Б”.

Текст, ілюстрацію або таблицю кожного додатка за необхідності може бути перенесено на наступну сторінку. У такому разі при переносі частини додатка на інший аркуш (сторінку) слово „Додаток” і позначення його вказують один раз справа над першою частиною додатка, над іншими частинами пишуть слова „Продовження дод.” і вказують позначення додатка, наприклад: „Продовження дод. А”. Текст кожного додатка, якщо необхідно, може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатки А; В.3.1- перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, приклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.