При використанні в курсовій роботі формул належить дотримуватися певних техніко-орфографічних правил

Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі та нескладні формули, що не мають самостійного значення, допускається розміщати всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і коефіцієнтів треба подавати після формули в тій же послідовності, в якій вони наведені в формулі. Значення кожного символу або коефіцієнта потрібно подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починається зі слова “де” без двокрапки.

Рівняння та формули необхідно відділяти від тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо формула не вміщається в один рядок, її можна переносити після знаків “=”, “+”, “-”, “х”, “:”.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщається у рядку з формулою, переносять у наступний, нижче формули. Номер формули при її перенесенні розташовують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку напроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Зразок оформлення формули зображено в додатку З.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і зведене в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділові знаки між формулами, які йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять усередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники матриці, можна розділові знаки не ставити.

Загальні правила цитування та посилання

На використані джерела

У тексті обов'язково мають бути посилання на джерела, з яких використано будь-яку статистичну інформацію, рисунки, таблиці, а також цитати, що їх наведено у курсовій роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилання на першоджерела необхідно робити у квадратних дужках, в яких зазначається, в залежності від характеру джерела:

- порядковий номер джерела у списку використаних джерел (наприклад, [11] або [34]) – для законодавчих, нормативних інструктивних матеріалів, а також джерел Internet-сайтів (посилань);

- порядковий номер джерела у списку використаних джерел і відповідна сторінка (наприк­лад, [6, с.17] – означає, що наведена цитата міститься в шостому джерелі зі списку на сторінці сімнадцять).

Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці студента (якщо вони є).