2018-03-09
194
Термін (від латин. Іегтіпш - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс,парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюжет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс), хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція), біологічну {рецептор, клітика, гомеостаз, мезодерма), музичну(октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну (ферзевий гамбіт,гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові:термінологію і терміносистему. Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство)', 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну,технічну тощо. Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами.Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру: • логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними); • мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо). Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Основні ознаки терміна:1.Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення.2. Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.3.Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні,то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається.4. Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів. Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталоні термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах. Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни переділяються на три групи:
|
|
|
|
|
|
1. Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон,тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація,технополіс, приватна власність).
3. Вузькоспеціальнітерміни - це слова числовосполуки, якіпозначаютьпоняття, щовідображаютьспецифікуконкретноїгалузі,наприклад: авантитул, аграф, боковик, вакат, правка, ретуш. Для термінологічноїсистемихарактернітакіспособитворення: 1) морфологічнийспосіб (за відповіднимисловотвірними моделями); 2) семантичний, щореалізується за допомогирозвиткуспеціальнихзначень у словах природноїмови; 3) різнітипизапозичень (словотвірне та семантичнекалькування). Науковітерміниукраїнськоїмовиутворюються такими основними способами: 1. Вториннаномінація - використаннянаявного в мові слова для називаннянауковогопоняття: споживчийкошик, водянийЦенайдавнішийспосіб термінотворення.2. Словотвірний - утвореннятермінів за допомогипрефіксів (надвиробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складаннямслів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченнямслів (СЕЗ - спеціальніекономічнізони). Цейспосібтермінотворення найпродуктивніший.3.Синтаксичний-використання словосполук для називаннянаукових понять: вихіднівідомості, основний текст, академічневидання, спільниймножник, зустрічнийпозов, державнезамовлення, капіталодефіцитнікраїни. 4. Запозичення - називаннянауковогопоняттяіншомовним словом: контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція. Термінирізноманітні за структурою, походженням і способами творення.Заструктурними моделями термінипереділяють на:
• однокомпонентнітерміни, наприклад: паритет, резолюція, субстрат, паралінгвістика.
• двокомпонентнітерміни — найчастішецесловосполученняіменник + іменник, наприклад: ректифікація кордону, стратегіяспілкування, дискурс культури, універсаликультури', абоприкметник + іменник, наприклад: унітарна держава, цивільнавідповідальність;
• трикомпонентніконструкції, до складу якихможутьвходитиприйменники;
