Документальне оформлення операцій із постачальниками і підрядниками

Основні поняття поточної заборгованості.

Сутність обліку розрахунків із постачальниками.

Документальне оформлення операцій із постачальниками і підрядниками.

Облік короткострокових кредитів.

Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

Облік операцій з короткостроковими векселями виданими.

Облік зобов’язань за довгостроковими позиками.

Облік зобов’язань за довгостроковими векселями.

Облік довгострокових зобов’язань по облігаціям.

Облік довгострокових зобов’язань з оренди.

Основні поняття поточної заборгованості

Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, які виникають, головним чином, через придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Поточні зобов'язання — це короткострокові фінансові зобов'язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом року з дати складання бухгалтерського балансу (із двох термінів обирають довший).

До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший).

Отже статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом одного року.

До поточних зобов'язань належать торговельні рахунки до отримання, короткострокові векселі до сплати, нараховані витрати (заборгованість з заробітної плати, податки до сплати і проценти до сплати), дивіденди до сплати, поточна частина довгострокової заборгованості та отримані авансові платежі (їх ще називають відкладеними доходами, або доходами майбутніх, періодів).

Зобов’язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства чи щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. Зобов'язання також іноді називають боргами або власними фінансовими зобов'язаннями підприємства.

Багато підприємств купують товари та послуги в кредит без складання формальної кредитної угоди. Такі операції призводять до виникнення заборгованості, відомої як кредиторська заборгованість. В бухгалтерському балансі кредиторська заборгованість відображається як рахунки до сплати. Купівля в кредит - це придбання товарів з відстроченням платежу.

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

Підрядники — спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива основа виникнення зобов’язань.

Сутність обліку розрахунків із постачальниками

Згідно з новим Планом рахунків бухгалтерського обліку всі операції з постачальниками обліковують з використанням рахун­ка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", який має два субрахунки:

631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками".

На цьому рахунку відображаються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукцію, товарно-ма­теріальні цінності, роботи і послуги.

За дебе­том рахунка 63 відображаються суми сплачених рахунків, а за кредитом обліковується сума акцептованих (прийнятих до оплати) рахунків на матеріальні цінності, що надійшли, виконані роботи та надані послуги.

При складанні балансу підприємства дебе­тове сальдо рахунка 63 відображається в його активі, а кредитове — у пасиві, тобто заборгованість наводиться розгорнуто.

У податковому обліку витрати, пов'язані з придбанням ТМЦ у постачальників, відносяться до валових витрат за подією, яка мала місце першою:

— сплата авансу постачальникові за товар;

— отримання товару.

Розрахунки між покупцями і постачальниками здійснюються як шляхом безпосереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, так і на бартерній основі.

За встановленим порядком під час оприбуткування ТМЦ суми ПДВ відображаються на субрахунку 641 "Розрахунки за подат­ками" у кореспонденції з рахунком 63 "Розрахунки із постачаль­никами і підрядниками". За наявності оплати і надходження податкової накладної на оприбутковані ТМЦ підприємство отримує право на податковий кредит, що в обліку відображається записом на дебеті субрахунка 641 "Розрахунки за податками" і на кредиті субрахунка 644 "Податковий кредит".

У бухгалтерському обліку при розрахунках із постачальника­ми використовують основні проводки, показані в табл. 1.

 

Таблиця 1 – Проводки при розрахунках із постачальниками

№	Зміст операції	Кор. рахунків
		Д-т	К-т
1	Сплата грошей постачальнику	631	301, 311
2	Видача чека або акредитива постачальнику	631	313
3	Сплата постачальнику за рахунок банківської позики	631	601
4	Видача векселя постачальнику	631	621
5	Отримання ТМЦ від постачальника	20, 22, 28	631
6	Отримано роботи (послуги) від постача­льника	91 - 94	631
7	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	631
8	Відображено претензію постачальнику	374	631

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документу (рахунку) на сплату. На субрахунку 632 аналітичний облік ведеться в гривнях та в валюті, обумовленій в договорі.

 

Документальне оформлення операцій із постачальниками і підрядниками

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин з постачальниками і підрядниками є первинні документи.

Порядок та форми розрахунків між покупцем і постачальни­ком визначаються в господарських договорах або контрактах купівлі-продажу.

Надходження основних засобів оформлюється Актом приймання-передачі (ф. № 03-1), в якому зазначаються первісна вартість об'єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації.

Підставою для оприбуткування виконаних робіт є Акт прий­нятих робіт.

Кожний об'єкт нематеріальних активів оприбутковується на основі договорів, що містять інформацію про цей об'єкт. До них обов'язково додаються документи, що підтверджують відповідні права на цей об'єкт.

Основними типовими документами з оприбуткування запасів від вітчизняного постачальника є накладні, товаротранспортні накладні, залізничні накладні, акти про приймання матеріалів, податкові накладні (де вказується податковий кредит з ПДВ) тощо.

Коли є розбіжності у кількості та якості з даними супровідних документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають Акт про приймання ма­теріалів (типова форма № М-7).

Товарно-матеріальні цінності, що доставлені від постачальника залізничним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі залізничної накладної. При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супро­відних документів. Якщо при прийманні вантажу буде встановле­но розходження з даними, зазначеними в транспортних докумен­тах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу (зірвана або пошкоджена пломба), складають комерційний акт. Цей акт єос­новою для подання претензій до залізниці про відшкодування збитків.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомо­більним транспортом, оприбутковують на склад на підставі това­ротранспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

Платіжними документами, які використовуються при опера­ціях оплати товару, є рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банків тощо.

На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія має організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити за­ходів для своєчасного одержання рахунків від постачальників.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцеві на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи чи надані послуги, мають бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів — це підпис керівника (або уповноваженої особи) (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду на його оплату. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату за придбаний товар і отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунка.

Підставою для обліку імпортних товарів та їх руху є доку­менти іноземної фірми-постачальника, транспортно-експедиційних компаній з навантажувально-розвантажувальних і транспорт­них послуг, документи на послуги щодо зберігання товару, роз­рахункові документи про сплату мита, зборів і податків.

Отже, при купівлі ТМЦ складаються чотири види документів:

1) договір, контракт купівлі-продажу;

2) документи, що засвідчують надходження товару (товаро­транспортна накладна, залізничні накладні, акти про прийман­ня матеріалів);

3) платіжні документи (рахунок-фактура, платіжне доручен­ня, виписка банку);

4) документи, що складаються при виявленні нестач, дефектів (комерційний акт, рекламаційний акт).