Міжнародна торгівля. Напрямки торговельної політики держав

Міжнароднаторгівля — цесфераміжнароднихтоварно- грошовихвідносин,щоявляєсобоюсукупністьзовнішньоїторгівлівсіхкраїнсвіту.

Міжнароднаторгівляскладаєтьсяздвохзустрічних потоків товарів (послуг) — експорту та імпорту — і характе- ризуєтьсяторговельнимсальдо,торговельнимобігом,структурою експорту таімпорту.

Експорт — продаж товару, що передбачає його вивезення за кордон.

Імпорт — купівля товару, що передбачає його ввезення з-за кордону.

Торговельне сальдо — різниця між вартісними обсягами експорту та імпорту.

Торговельний обіг — сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

Структура експорту — це відношення або питома вага експортованих товарів за видами й ступенем їх переробки. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структураімпортухарактеризуєскладівідношенняобсягів сировинитаготовоїкінцевоїпродукції,яківвозятьсядокраїни.

Міжнароднаторгівляпосідаєособливемісцеускладнійсистемісвітогосподарськихзв’язків.Хочавсучаснихумовахголовною формоюміжнароднихекономічнихвідносинєневивезеннятоварів,азарубіжнеінвестування,усежтакиміжнароднаторгівляза своїмимасштабамийфункціямивзагальномуобсязіміжнародних економічнихвідносинзберігаєвиняткововажливезначення.

Майже всі країни залежать від міжнародної торгівлі, але для різних країн, з огляду на їхні ресурсозабезпеченість та місткість внутрішнього ринку, така залежність є неоднаковою. За методикою Світового банку вона визначається як відношення вартості експорту товарів і послуг (згідно із записами в наці- ональних рахунках) до ВВП (у ринкових цінах).  

Питома вага експорту у ВВП розвинених країн коливається від 10 до 70 % (у США — 12,1 %, Канаді — 40 %, Нідерландах — 56 %, Бель- гії — 73,4 %). За даними Світового банку в Україні, цей показ- ник становить 39,8%.

Регулювання торговельно-економічних відносин здійснюється державнимиорганамитанедержавнимиінститутамиймаєнаметі захист національної економіки і стимулювання розвитку торговельнихвідносин. Історично склалися два протилежних типи державної торговельної політики: протекціонізм і вільна торгівля.

 

Протекціонізм (від лат. — прикриття, захист) — це політика захисту національного товаровиробника від іноземних конкурентів.

Протекціоністська політика здійснюється двома шляхами:

1) стримуванням імпорту висококонкурентної іноземної продукції;

2) стимулюванням експорту вітчизняної продукції.

Зауважимо: митні збори є найбільш старим і традиційним засобом захисту внутрішнього ринку. Водночас вони слугують важливим джерелом доходів держави. Двояке економічне призначення цих мит потенційно створює проблему: встановлення зависоких митних ставок призводить до скорочення не лише обсягів імпорту, але й доходів державного бюджету. Щодо експортних субсидій, то їх держави практикують зазвичай для проникнення на ринки інших країн, навіть якщо ті захищені митними бар'єрами. Адже, коли держава бере на себе частину витрат, то фірми можуть експортувати продукцію за низькими, а то й демпінговими, цінами. У таких випадках країни-імпортери, аби захиститися від нечесної конкуренції, вдаються до ще більш сильного засобу — імпортних квот та інших кількісних обмежень.

Політика протекціонізму нерідко призводить до виникнення торгових війн між країнами. Так, періодично спалахують "автомобільні", "комп'ютерні", "текстильні", "бананові", "м'ясні", "рисові", "стальні", "винні" та інші гострі конфлікти у сфері міжнародного обміну товарами. Торгові війни можуть використовуватися і як засіб політичного тиску. Саме так зухвало чинить Росія проти України, аби зашкодити тій здійснювати власну євроінтеграційну політику.

Протекціоністська політика глибоко суперечлива, вона породжує як позитивні, так і негативні наслідки.

 

Позитивні наслідки політики протекціонізму:

 

- урівноважує торговий і платіжний баланси, оберігаючи країну від зовнішніх боргів;

- заохочує власне виробництво товарів і послуг;

- захищає молоді галузі, які ще "не стали на ноги" і не готові конкурувати на світовому ринку;

- забезпечує економічну, продовольчу, енергетичну, екологічну і військову безпеку країни;

- тимчасово підтримує високий і стабільний рівень зайнятості в країні. Негативні наслідки політики протекціонізму:

- послаблюється конкуренція на внутрішньому ринку, а отже, і стимули до вдосконалення виробництва

Негативні наслідки протекціонізму:

 

- знижується добробут населення через подорожчання імпортних та відносну дороговизну вітчизняних товарів, погіршення якості товарів власного виробництва, обмеження свободи вибору споживачів;

- країна зазнає великих збитків через невикористання абсолютних і відносних переваг міжнародного поділу праці й обміну;

- оскільки кожна держава прагне вести збалансовану зовнішню торгівлю, постільки посилення протекціонізму з боку однієї країни часто призводить до адекватних дій "у відповідь" з боку її торгових партнерів.

 

Вільна торгівля, або фритредерство (від англ. free trade — вільна торгівля) — це політика невтручання держави у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання.

 

Це ліберальна політика держави, яка передбачає вільний рух товарів і послуг між країнами, без застосування торговельних бар'єрів. Цей вид політики також суперечливий.

 

Позитивні наслідки вільної торгівлі:

 

- значно посилює конкуренцію на внутрішньому ринку, обмежуючи тим самим монополізм своїх виробників;

- змушує вітчизняних підприємців удосконалювати виробництво, підвищувати якість продукції та обслуговування покупців, знижувати витрати виробництва і ціни;

- підвищує добробут населення, зокрема через розширення свободи вибору споживачів;

- забезпечує більш ефективне використання наявних виробничих ресурсів країни завдяки використанню переваг міжнародного поділу праці;

- сприяє формуванню високих стандартів життя (цінування особистої свободи, наполегливості у здобутті гарної освіти, інноваційного підприємництва, міжнародних ділових контактів, широкого обміну досвідом тощо).

 

Негативні наслідки вільної торгівлі:

 

- загрози для внутрішньої макроекономічної стабільності від циклічних коливань кон'юнктури світового ринку;

- збут низькоякісної і морально застарілої продукції іноземних виробників;

- нав'язування чужих для населення даної країни споживацьких смаків тощо. Суперечливість обох типів зовнішньоторговельної політики стала приводом для нескінчених дискусій теоретиків і політиків щодо ефективності вибору одного з них.