2018-03-09
231
 |
Міжнародніекономічнівідносини —цескладнийкомплекс виробничих, торговельних, фінансових, науково-технічних, валютно-кредитних зв’язків між країнами, який дає можливість ефективноговикористанняресурсів,збільшеннясвітовогообсягу товарівіпослуг.
Найбільшзначущі форми міжнароднихекономічнихвідносин:
Ø міжнародна торгівля товарами й послугами;
Ø міжнародний рух капіталів;
Ø міжнародна міграція робочої сили;
Ø міжнародне науково-технічне співробітництво;
Ø міжнародний туризм;
Ø міжнародні валютно-кредитні відносини.
Здавна представники економічної науки намагалися зрозумітиприродуміжнароднихекономічнихвідносин,прагнучиобґрунтувати необхідність і вигідність міждержавного обмінутоварами тапослугами.
А. Сміт у праці «Дослідження про природу та багатство народів»висунувтеоріюабсолютнихпереваг,згіднозякоюабсолютна перевага країни у виробництві певного продукту означає, що ця країназдатнавироблятибільшукількістьодиницьцьогопродукту з певного обсягу ресурсів за наявного рівня технології порівняно зконкурентами.
Концепція абсолютних переваг домінувала аж до початку XIX ст., доки не з’явилася інша думка, зокрема теоріяпорівняльних переваг Д.Рікардо.
У1817р.Д.Рікардоопублікувавсвоюпрацю«Принципиполітичноїекономіїтаоподаткування»,деобґрунтувавтеоріюпорів- няльних(відносних)переваг,якайдосьогоднізалишаєтьсяоднією знайважливішихінезаперечнихтеорійекономіки.Вінпоказав,що абсолютніперевагиєокремимвипадкомзагальногоправила.Теорія порівняльних переваг використовує додаткову категорію альтернативнихвитрат.НадумкуД.Рікардо,альтернативнівитрати—це порівнянняцінодиницьтоварівнавнутрішньомуринку,вираже- нихчерезкількістьробочогочасу,витраченогонаїхвиробництво. Країна має порівняльну перевагу у виробництві продукту, якщо вона виробляє цей продукт із нижчою альтернативою вартістю, ніж потенційний торговельний партнер. Згідно з цією теорієюкраїни експортуютьтовари,яківонивиробляють,ізменшимивитратами, а імпортують такі товари, що виробляються іншимипартнерами з меншими витратами. Так, наприклад, країнам із надлишком працівигідновиготовлятитаекспортуватитовари,якіпотребують значних її витрат; країнам, що мають вільні капітали, вигідніше спеціалізуватисянавиготовленнітаекспортікапіталомісткихпро- дуктів,імпортуючитрудомісткіз-закордону.
Економічна ефективність, із якою країни здатні виробляти товари, змінюється з часом. Тому переваги — як абсолютні, так і порівняльні (відносні), — що мають країни, єнепостійними.
