Розвиток та формування особистості

Розвиток людини — процес становлення та формування особистості під впливом зовнішніх і внутрішнє, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

Формування особистості — становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

. Виділяють три види розвитку і формування особистості: стихійне, цілеспрямоване, саморозвиток і самоформування.

Умовно процес виховання поділяють на: розумове, трудове, моральне, естетичне, фізичне.

Розумове виховання. Завдання розумового виховання полягає в тому, щоб сформувати у молоді правильне уявлення про навчання як про складний процес, пов'язаний з постійним напруженням волі, необхідністю долати труднощі, виробляти в собі такі позитивні якості, як працелюбство, дисциплінованість, високу свідомість, відповідальне ставлення до праці тощо.

Трудове виховання. Трудове виховання – це виховання працею, практичною діяльністю. Упродовж довгого часу під цим розуміли скерованість підростаючого покоління на оволодіння, в основному, робітничими спеціальностями, причому не завжди достатньо кваліфікованими, творчими.

Моральне виховання. Мораль – одна з форм суспільної свідомості, яка означає сукупність певних принципів і правил, норм поведінки людей, регулює їхні стосунки між собою та визначає їхнє ставлення до суспільства й держави.

Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині. Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку.

Проблема взаємозв'язку біологічних СОЦІАЛЬНих факторів у розвитку особистості

 До числа вічних питань відноситься проблема співвідношення біологічного і соціального в людині.

біологічне - Це загальне за походженням, хоча й необов'язково тотожне у людини з тваринами. Воно близьке, але неоднозначно природному - існуючому і розвивається в людині незалежно від впливу на нього інших людей. Усе спадкове в людині біологічне, але не всі біологічне спадково.

соціальне - Це все те в людині, що виникло в ньому в процесі антропогенезу і історії людства і виникає в онтогенезі в результаті спілкування з іншими людьми. Соціально не збігається повністю з придбаним в особистому досвіді, так як не всі, що придбано людиною в процесі його індивідуального життя, соціально. У той же час людина соціальний вже в момент свого народження.

У психології проблема співвідношення соціального і біологічного в особистості фігурує під різними назвами:

- Співвідношення середовища і спадковості;

- Ступінь "животности" і ступінь "людяності" в особистості;

- Роль "ситуації" і "диспозиції" (рис особистості, минулого досвіду, задатків) в поясненні причин поведінки особистості;

- Внутрішня і зовнішня детермінація розвитку особистості,

- Об'єктивні і суб'єктивні чинники її розвитку;

- Співвідношення громадського та індивідуального в вчинках особистості і т.п.

18.Типи людей та «локус контролю». Психологіні хар. Інтерналів та екстерналів

Найбільш відомою є шкала “локусу контролю” Д. Роттера. Ця шкала заснована на положенні: люди різняться між собою в тому, де вони локалізують контроль над значущими для себе подіями. Можливі два локусу контролю і відповідно два типи людей: 1) екстернали - коли людина думає, що події, які відбуваються з нею, є результатом зовнішніх сил, випадку, обставин, інших людей тощо і 2) інтернали - коли людина інтерпретує значущі події як результат власних зусиль

Інтернали вважають, що більшість важливих подій їхнього життя були результатом їхніх власних дій і відчувають власну відповідальність за ці події і за те, як складається їхнє життя в цілому. Вони вважають, що досягли самі всього доброго, що було і є в їхньому житті, і що вони спроможні з успіхом досягати своїх цілей і в майбутньому. Але вони беруть на себе відповідальність і за всі негативні події, схильні обвинувачувати себе в невдачах, прикрощах, стражданнях Екстернали, навпаки, частіше пасивні, песимістичні, відчувають, що від них нічого не залежить, усе залежить від обставин, а вони - “пішаки” у цьому житті, і навіть свої успіхи, досягнення і радощі приписують зовнішнім обставинам, везінню, щасливій долі або допомозі інших людей. Людина типу “інтернал” - частіше в житті “переможець”, екстернал - “переможений”, у них різні життєві сценарії, різне ставлення до себе й інших людей.