Види та структура опитувальників

 

Стандартизовані тести та опитувальники — психодіагностичні методи, спрямовані навстановлення типових якостей та характеристик людини на основі стандартизованих дослідницьких процедур.

Опитувальники — стандартизовані діагностичні методи, що представляють собою серію стандартизованих питань.

опитувальник ОСОБИСТІСНИЙ -клас методик психодіагностичних, призначених для визначення ступенявиразності в індивіда певних особистісних особливостей. Сукупність методичнихзасобів для вивчення та оцінки окремих властивостей і проявів особистості. Кожназ методик являє собою стандартизовану анкету, що складається з наборупропозицій, з вмістом яких випробуваний (інформант) може погодитися абоне погодитися. Питання сформульовані так, щоб, відповідаючи на них, випробовуванийповідомляв про своє самопочуття, про типових формах поведінки в різнихситуаціях, оцінював свою особистість з різних позицій, висвітлював особливостісвоїх взаємин з оточуючими, і пр.

До теперішнього часустворено величезну кількість особистісних опитувальників самих різних типів. Прирозробці особистісних опитувальників відмінності в підходах проявляються вформулюванні, компонуванні, відборі і угрупуванню питань.

Все різноманіттяособистісних опитувальників може бути класифіковане у наступному вигляді:

За змістом:

• опитувальники рисособистості (вимірюють вираженість рис - стійких особистісних ознак.Один з найвідоміших – шестнадцяти факторний особистісний опитувальник Кеттелла.Під фактором розуміється глибинна особистісна характеристика, що визначаєгрупу стійких поведінкових проявів, відносно незалежна від іншиххарактеристик того ж ряду. У Кеттелла фактори мають В«технічніВ» і В«побутовіВ»назви; кожен фактор іменується парою полярних характеристик, наприклад,сміливість - боязкість.)

• опитувальникитипологічні (розробляються на базі визначення типів особистості ідозволяють віднести обстежуваних до того чи іншого типу, що відрізняється якісносвоєрідними проявами. Опитувальник Ганса Айзенка призначений для визначеннятипу особистості залежно від вираженості двох незалежних факторів -екстраверсії і нейротизму (емоційної нестабільності). У різних варіантахклієнтам пропонується опитувальний лист з набором питань, на котрі пропонуєтьсявідповісти ствердно або негативно (іноді може допускатисяневизначений відповідь). Частина питань спрямована на діагностику екстраверсії,частина - невротизм)

• опитувальники мотивів (Наприклад, опитувальник А. Едвардса);

• опитувальники інтересів (Наприклад, опитувальники Р. Кюдера);

• опитувальники цінностей (Наприклад, опитувальник Д. супер);

• опитувальники установок (Наприклад, шкала Л. Терстоуна)

Відповідно допринципом, покладеним в основу конструювання, слід розрізняти:

• опитувальники факторні,для конструювання яких використовується факторний аналіз (наприклад, опитувальникиР. Кеттелла);

• опитувальникиемпіричні, які створюються на основі критеріально-ключового принципу(Наприклад, ММР1).

В.В. Нікандров та В.ВНовочардов пропонують наступну класифікацію опитувальників:

1. За принципомпобудови:

а) опитувальники-анкети

б) особистісніопитувальники.

2. За сфероюпереважного застосування:

а) вузькопрофільні:клінічні; профорієнтаційні; сфери навчання; сфери менеджменту та роботи зперсоналом та ін

б) опитувальники широкогозастосування.

3. За формоюдиагностируемого психічного явища:

а) опитувальники станів

б) опитувальники властивостей (Особистісні опитувальники);

в) комплексніопитувальники.

4. За принципом описуособистості:

а) опитувальники, що реалізують принцип рис:

- одномірні;

- багатовимірні.

б) типологічніопитувальники.

5. За оцінюваноїмакрохарактеристик (подструктуре) особистості:

а) опитувальники темпераменту;

б) опитувальники характеру;

в) опитувальники здібностей;

г) опитувальники спрямованостіособистості;

д) опитувальники змішані.

6. За формою задаютьсяпитань:

а) відкриті (передбачають вільні відповіді без будь-якихособливих обмежень. Випробувані дають відповідь на свій розсудСтандартизація обробки досягається шляхомвіднесення довільних відповідей до стандартних категорій)

б) закриті (заздалегідьпередбачені варіанти відповідей на поставлене запитання Випробуваний повинен вибратиодин з них Найбільш поширеним є дво-або трехальтернатівний вибір відповідей)

Структура

1. Вступ. В цій структурній частині опитувальника містяться відомості щодо організації, яка проводить опитування, мети дослідження (вона повинна вказувати на наукову чи практичну значущість результатів дослідження, що сприяє створенню у респондента мотивації участі в опитуванні), способу заповнення анкети. Респонденту необхідно надати гарантії анонімності (як правило, використовуються звороти типу “результати застосовуватимуться в узагальненому та знеособленому вигляді” чи “отримані дані використовуватимуться лише у наукових цілях”). Можна заздалегідь висловити подяку за участь у дослідженні.

2. Основна частина починається з так званих контактних питань, чи питань-криголамів, призначення яких – пробудити інтерес респондента до теми опитування, поступово включити його до роботи. Легкість початкових питань є запорукою того, що респондент не перерве процес заповнення анкети, доведе його до логічного кінця.

Складні питання, до яких можна віднести відкриті та мотиваційно-оціночні (відповіді на них, як правило, вимагають від респондента певних розумових зусиль) слід розташовувати ближче до середини чи кінця опитувальника.

3. Заключна частина містить зазвичай не дуже складні, переважно закриті питання; це також можуть бути невеликі таблиці (матричні питання). Наприкінці анкети слід розташовувати так звану паспортичку – сукупність запитань про статус респондента.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: