Крива гранулометричного складу може бути побудована у звичайному і напівлогарифмічному масштабах. Побудова кривих в напівлогарифмічному масштабі дозволяє наносити вміст дрібних фракцій з достатньою точністю, не подовжуючи криву по осі абсцис. Для побудови кривої в напівлогарифмічному масштабі по осі абсцис відкладають не діаметри частинок, а їх логарифми, або величини пропорційні логарифмам. На початку координат ставлять, як правило, число 0,001, а потім, приймаючи lg 10 рівним довільному відрізку, відкладають цей відрізок в правий бік 3 – 4 рази, роблячи відмітки і ставлячи навпроти них послідовно числа 0,01, 0,1, 1,00, 10,00. Відстань між кожними двома відмітками ділять на дев’ять частинок пропорційно масштабам чисел 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.
В першому від початку координат інтервалі, виділені відрізки будуть відповідати діаметрам частинок від 0,002 до 0,009 мм, у другому – від 0,02 до 0,09 мм, у третьому – від
0,2 – 0,9 мм, в четвертому – від 2 до – 10 мм.
Наприклад, якщо прийняти, що lg 10 = 1 відповідає відрізку довжиною 5 см, то
|
|
lg 2,5=0,301 буде відповідати відрізку 0,301 ´ 5 = 1,5 см
lg 3,0=0,477 0,477 ´ 5 = 2,4 см
lg 4,0=0,602 0,602 ´ 5 = 3,0 см
lg 5,0=0,7 0,7 ´ 5 = 3,5 см
lg 6,0=0,78 0,78 ´ 5 = 3,9 см
lg 7,0=0,85 0,85 ´ 5 = 4,25 см
lg 8=0,9 0,9 ´ 5 = 4,5 см
lg 9=0,95 0,95 ´ 5 = 4,75
Вказані відрізки відкладають по осі абсцис від початку координат і від кожної позначки, яка обмежує відрізок довжиною 5 см. Таким чином отримується напівлогарифмічна сітка, на якій будується графік гранулометричного складу ґрунту (рис. 9.1.). Для побудови останнього необхідно на осі абсцис відкласти логарифми діаметрів частинок, а по осі ординат – сумарний вміст фракцій, починаючи з найбільш дрібної. Величина ординати для кожного розміру частинки є сумою з даних для попередніх розмірів.
Сумарні криві механічного складу дають можливість знайти “діючий діаметр” і “діаметр шістдесяти”.
Під діючим діаметром або ефективним діаметром частинок d10 або dеф приймається розмір частинок, який відповідає ординаті 10 % на сумарній криві механічного складу.
Діючий діаметр зерен знаходять наступним чином: з точки на осі ординат, яка відповідає 10 %, проводять лінію паралельно осі абсцис до перетинання з кривою. З точки перетину опускають перпендикуляр на вісь абсцис. Отримана на осі абсцис точка і буде відповідати діючому або ефективному діаметру.
|
|
Під діаметром «шістдесяти», або “контролюючим діаметром” розуміють розмір частинок, який відповідає ординаті 60 % на сумарній криві механічного складу.
Графічно він визначається аналогічно діючому діаметру. Відношення d60 / d10 визначає коефіцієнт неоднорідності (f).
Чим більше його значення, тим більш різноманітний за гранулометричним складом є ґрунт.
Оформлення звіту
Заповнити таблицю 9.2.
2 Визначити тип породи – однорідна чи неоднорідна за своїм фракційним складом і визначити назву ґрунту, користуючись таблицею 8.1.
3 Побудувати за одержаними даними графік гранулометричного складу ґрунту.
4 Визначити “діючий діаметр” або “ефективний діаметр” зерен і діаметр “шістдесяти”
5 Розрахувати коефіцієнт неоднорідності.
Контрольні запитання
1 Що таке гранулометричний склад ґрунту?
2 Що таке фракція?
3 Які практичні питання можна вирішити за допомогою гранулометричного аналізу?
4 Коли ґрунт вважається однорідним?
5 Що таке “діючий діаметр” або “ефективний діаметр” і як він знаходиться?
6 Що таке коефіцієнт неоднорідності, як він визначається?
Література
Дубей Н.В. Гідрогеологія та інженерна геологія: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 262 с.
2 Пешковский Л.М., Перескокова Т.М. Инженерная геология: Учебное пособие для студентов вузов.– М.: Высшая школа, 1982.- 341с.
Лабораторна робота № 10
ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ФІЗИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ГРУНТІВ
Мета і завдання роботи
Дослідним шляхом визначити основні фізичні показники зв’язних ґрунтів.