Просвітник М. Фон Айнціг

Австрієць Михайло фон Айнцінг, використовував друкарський верстат і слово з просвітницькою метою. Айнцінг вирішив систематизувати всю уривчасту інформацію про перипетії знаменитого Кельнського спору, що доходила до читачів через рукописні листки новин. Він виклав суть справи і історію його розвитку в кількох статтях і зібрав їх в одну брошуру під назвою «Relatio historica», «Про пригодах Кельнського з'їзду». Брошура була видрукувана в кельнської друкарні і розпродано на ярмарку у Франкфурті. Вона мала дуже великий успіх в силу актуальності теми, і завдяки дохідливості і ясності викладу. Цей успіх підбадьорив М. Фон Айнцінга, і він продовжив свою журналістську діяльність. Тепер він писав вже не тільки про Кельнському з'їзді, але й інших політичних подіях. Так, його брошура 1588 вже представляє собою огляд поточних політичних подій. «Relatio» (звіти) Айнцінга виходили в світ напередодні ярмарків і отримали свою другу назву «ярмаркові відомості». Чітка періодичність та суспільно-політичний зміст «Relatio» впритул наблизили їх до газети. У Айнцінга з'явилося багато послідовників. «Ярмаркові звіти» стали поширюватися буквально по всій Німеччині. Серед їхніх видавців можна назвати священика Конрада Лаутенбаха (псевдонім Якобус Франкус) і Маурера.

Англійський Меркурій».

До кінця 16 століття рукописні листки новин, що називалися в Англії «News», були витіснені друкованими виданнями «Ballada of the News» («Балади новин»), їх можна вважати безпосередніми попередниками англійських газет. На жаль, не можна побачити жоден з цих перших друкованих збірників новин, вони не збереглися. Але назви деяких «балад новин» говорили про те, що вони схожі на німецькі «відомості» та «ярмаркові видання» - «Новини з Фландрії», «Новини з Німеччини та Голландії», «Жахливі новини із західних частин Англії про пожежу Тівертон» і т.д. До цієї ж категорії видань належить «Англійська Меркурій» («Mercurius Britanicus»), наскільки номерів якого збереглися (тут слід зробити застереження, що справжність їх викликає сумнів у істориків). «Меркурій виходив у 60-і роки 16 століття. Він сповіщав англійців про події зовнішнього і внутрішнього життя, зокрема, в одному з номерів його повідомляється про рух іспанської «Непереможної Армади». Надалі слово «Меркурій» постійно використовується в назвах періодичних видань в Англії.

На початку 17 століття в Англії з'являються друковані видання періодичного характеру. Одне з них називалося «Щотижневі новини з...» («Weekly News from...»). Воно видавалося в Лондоні М. Борном і Т. Арчем. Взагалі 20-і - 30-і роки 17 століття знаменуються активним розвитком друкарської видавничої справи в країні, в тому числі і появою великої кількості різного роду «News», що виходили з нестійкою періодичністю. Держава ставить книгодрукування і журналістику під суворий контроль, перетворює цей бізнес в свою монополію. Ліцензію на право займатися виробництвом книг, брошур, памфлетів і новин можна було отримати з рук монарха. Відомі імена деяких видавців тієї пори, що мали таке право - Натаніель Баттері, Б. Доунез, Н. Нейвері. Їх продукція, як і продукція німецьких друкарів 16 сторіччя, у всіх своїх варіантах нагадувала найбільше книгу, тому в історії попередники газет часто іменуються «книгами новин». Користуючись сучасною термінологією, можна сказати, що це були журнали з обкладинкою, невеликого формату обсягом в 6 - 25 сторінок. Потрібно сказати, що політична ситуація в Англії і Франції в 1620-х рр.. перешкоджала розвитку незалежної преси.

Тому перші Англійські і Французькі газети з'явилися у вільному від цензурних заборон Голландії. У 1620 р. В Амстердамі публікувалися тижневі газети, тираж яких швидко розходився в Англії та Франції. Ці видання мали комерційний успіх. Період домінування голландських газет в Англії тривав не довго.

У 40-і роки періодичність англійських «Меркурій» (це слово стає практично синонімом слова «вісник») стабілізується. Відомий видавець 17 сторіччя М. Нідхем видавав в період з 1643 по 1646 Тижневик «Британський вісник» («Mercurius Britanicus»). С1650 по 1660 роки той же Нідхем видавав «Політичний вісник» («Mercurius politicus»). Це видання примітно тим, що в ньому вже містилася реклама (наприклад, реклама чаю). До типу «Меркурій» можна віднести і тижневик («Journai»), який видавався від імені генерала Ферфакса, і видання Моббота «Moderate».