Договірна політика підприємства

Поняття “ договірна політика ” – вибір підприємством умов договорів, для досягнення бажаного фінансового результату та структури активів, виходячи з положень чинного законодавства та особливостей діяльності.

Рівні формування договірної політики. Розроблена договірна політика підприємства не може виходити за межі чинного законодавства, але допустимим для конкретного підприємства є вибір її елементів з-поміж дозволених. Слід враховувати, що як у міжнародному, так і в національному законодавстві існують допустимі варіанти виду та умов договору. Таким чином, виділяємо як мінімум три рівні формування договірної політики: міждержавний, державний та рівень підприємства.

Міждержавний рівень передбачає розробку правил і принципів укладання договорів у межах об’єднань держав шляхом закріплення певних норм у міжнародних нормативних документах. Наприклад, суб’єкти господарювання України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних, зобов’язані дотримуватися правил Інкотермс, які визначають розподіл відповідальності, витрат і ризиків між продавцем і покупцем. Правила є обов’язковими у зовнішній торгівлі, з їх допомогою можна уникнути або, принаймні, суттєво скоротити ймовірність різного тлумачення спеціальних термінів у кожній з країн-учасниць угоди. Державний – передбачає встановлення загальних правил, принципів укладання договорів в межах окремої держави. В Україні дані правила та принципи встановлюються Господарським і Цивільним кодексами та іншими законодавчими актами. Як міждержавний, так і державний рівні допускають можливість вибору підприємством виду та умов договору. Рівень підприємства – сукупність дій, спрямованих на вибір виду та умов господарських договорів для забезпечення досягнення суб’єктом господарювання поставлених цілей. Підприємство, керуючись положеннями нормативних актів, які регулюють договірні відносини, повинні самостійно формувати договірну політику, виходячи зі своєї структури, галузі та інших особливостей діяльності.

Формуючи договірну політику підприємства, слід враховувати, що кожному підприємству характерні особливості діяльності. Саме тому не представляється можливим розробити типові рекомендації щодо формування договірної політики підприємств, навіть якщо обмежитися підприємствами однієї галузі. Тому вважаємо необхідним визначити перелік факторів, дію яких слід враховувати при формуванні договірної політики підприємства (рис. 1).

Рис..1. Фактори формування договірної політики підприємства

Аналіз впливу розглянутих факторів у ході формування договірної політики підприємства дозволить сформувати її оптимальний варіант з урахуванням особливостей функціонування конкретного підприємства.

Договірна політика може бути використана в якості інструмента податкового планування, забезпечуючи таке юридичне оформлення господарських операцій, яке дозволяє уникати додаткових податкових зобов’язань.

Кожен із зазначених рівнів формування договірної політики повинен документально закріплювати ті чи інші положення та передбачати відповідальність за їх невиконання.

У положенні про договірну політику підприємства доцільно виділяти наступні розділи: Загальні положення; Організаційно-технічні положення; Методичні положення; Прикінцеві положення; Додатки. Характеристику зазначених розділів наведено в таблиці 1. Складові положення про договірну політику підприємства обираються підприємством самостійно.

Таблиця 1