Профспілки у соціальному діалозі в Україні

За останнє півріччя явище соціального партнерства держави, громадян та комерційних організацій активно популяризується, набуваючи форми соціального діалогу.

Профспілки - інститут громадянського суспільства, який захищає права і свободи громадян у галузі трудових відносин.

Їхнє значення та роль у сучасному українському суспільстві в умовах становлення демократії та ринкової економіки важко переоцінити.

На тлі певного пріоритету урядових програм щодо розширення соціальних функцій держави та захисту населення, створення потужних впливових профспілок, здатних ефективно обстоювати інтереси працівників, є необхідною складовою зазначеного вектору діяльності.

Адже соціальний діалог передбачає наявність рівноправних представників від кожного його учасника - держави, підприємця та працівника. Приклади провідних країн із високим рівнем розвитку соціально орієнтованої держави надають Швеція, Великобританія та інші.

Відбувається процес трансформації форми та змісту традиційних профспілок, створюються нові професійні об'єднання (вільні, альтернативні профспілки).

Неоднозначні, суперечливі тенденції розвитку профспілкового руху, складний процес налагодження взаємодії профспілок, держави та роботодавців у межах соціального партнерства потребують науково-теоретичного вивчення та широкого громадського обговорення.

Іншою проблемою, що постає у процесі побудови справді дієздатного механізму соціального діалогу, є необхідність утвердження паритетності як визначального принципу соціального партнерства в Україні.

Власне, роль держави в особі уряду якраз і полягає у тому, щоб виконати покладену на неї функцію арбітра в ході узгодження суперечливих інтересів між роботодавцем та найманим працівником.

На сьогодні вирішення цього питання потребує не стільки інституціонального втручання (правовий простір тут досить насичений та регламентований), скільки подолання чинників кон'юнктурщини та наслідування традиціям дотримання політичної доцільності.

У цьому держава здебільшого схиляється до позиції роботодавця та представника корпоративних інтересів власників. І це ще один недолік вітчизняної реальності, що аж ніяк не сприяє побудові соціально орієнтованої економіки.

Необхідним компонентом становлення дієвого механізму соціального діалогу є сформована ціннісна орієнтація громадян на усвідомлення значення та ролі професійних об'єднань у галузі захисту соціально-трудових прав.

Отже, побудова ефективного механізму соціального діалогу на сучасному етапі вітчизняного державотворення ускладнюється проблемами як у сфері забезпечення паритетності у взаємодії між його учасниками, так і наявністю прогалин та недоліків на рівні ментального відображення та сприйняття населенням значення і ролі суб'єктів соціально-трудових відносин.

Адже соціальність демократичної влади потребує гармонізації громадянського суспільства (із властивими йому ознаками самоврядування і суспільної згоди) з правовою державою, в межах якої забезпечується соціальне партнерство, представництво, корпоративна участь народу в управлінні суспільними справами.