Громадська активність населення

 

Однією з суттєвих характеристик розвиненості громадянського суспільства є рівень і характер громадянської активності, тобто залучення громадян до суспільно-політичного життя. Тому не можна не погодитися з думкою, що громадянське суспільство не відбудеться, доки люди не стануть активними громадянами. Така активність може здійснюватися у різних формах - від участі у виборах і референдумах, членства у загальнонаціональних політичних партіях і громадських об'єднаннях до діяльності у різноманітних місцевих громадських структурах - житлових товариствах, батьківських комітетах, клубах за інтересами тощо.

 

Водночас, хоча сам факт такої активності є важливим, більше значення має мотивація до неї. Політичну участь можна вважати повноцінною лише в тому разі, якщо громадяни мають усвідомлену потребу в ній, коли вони вірять, що від їхньої активно висловленої позиції щось залежить. Згідно з результатами опитування, проведеного Центром О. Разумкова, переважна більшість громадян України - 82,6 % - не залучені до активної громадської діяльності. Серед того незначного відсотка громадян, які залучені до активної громадської діяльності (4,7 %), більшість (69,5 %) роблять це за внутрішнім покликанням - така діяльність відповідає їхнім переконанням чи є цікавою; 12,4 % - вирішують за допомогою громадської діяльності особисті проблеми, а кожен десятий має на меті отримання грошей.

Отже, більшість громадян, які займаються громадською діяльністю, роблять це цілком свідомо, виходячи із внутрішніх потреб, але значний вплив на позицію громадян має матеріальний чинник. Так, якщо б на громадську діяльність потрібно було б витрачати власні кошти, то 43,1 % опитаних не займалися б нею. Дещо менша частка (40,7 %) продовжувала б робити це або й так витрачає на громадську роботу власні кошти. Серед громадян, не залучених до громадської діяльності, понад половина (53 %) не мають у цьому потреби; майже кожен третій (30,3 %) - не має можливості займатися громадською діяльністю. Таким чином, рівень громадської активності населення України можна оцінити як низький.

 

Причини, які зумовлюють низький рівень громадської активності в Україні.

 

а) соціально-психологічні стереотипи, притаманні значній частині населення, зокрема патерналістські орієнтації, пасивність і безпорадність у нових суспільних умовах, рудименти "зрівнялівки" на тлі наростання агресивно-споживацьких настроїв;

 

б) втрата громадянами довіри до влади та можливості впливу не неї і як наслідок - недовіра до самої держави, обрання ними індивідуальних шляхів виживання, а отже, байдужість до громадських справ;

 

в) недосконалість інститутів, які є каналами для виявлення громадської активності населення - політичних партій, профспілок та громадських організацій, практична відсутність в Україні доступних для більшості населення незалежних ЗМІ.

 

Значна частина громадян не вважають виявом громадської активності навіть участь у виборах і референдумах. Учасниками ж тих дій, які передбачають не "масову", а свідому індивідуальну участь, є незначна кількість громадян.

 

Пріоритетними чинниками участі громадян України у громадських діях, зокрема, протестних акціях, є соціально-економічні причини. Водночас у суспільстві існує прошарок "абсолютно пасивних" громадян, який становить близько чверті дорослого населення. Головною причиною, що обмежує громадську активність населення, є зневіра в результативності таких дій.

 

З огляду на це, чи не найголовнішим важелем подолання такої зневіри стає залучення представників громадських організацій до співпраці з урядом у вигляді проведення громадських слухань.

 

На громадських слуханнях, що відбулися в Києві визначено низку рекомендацій щодо необхідності вирішення таких проблем:

 

o сприяння забезпеченню продовольчої стабільності на ціновому ринку;

 

o зосередження уваги на розробленні та реалізації політики динамічного та сталого розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності та інтеграції у світову економіку;

 

o забезпечення отримання країною статусу держави з ринковою економікою, створення передумов для вступу до Світової організації торгівлі.

 

Отже, в Україні відбувається поступовий і складний процес налагодження співпраці між громадським та державним секторами, що є передумовою розвитку громадянського суспільства. Водночас залишаються проблеми, які потребують оперативного вирішення.

Серед них: відсутність сформованої традиції громадянського суспільства, що виявляється в низькому рівні громадянської свідомості, зухвале ставлення чиновників до громадських організацій, небажання і невміння співпрацювати із громадськістю, невміння пересічних громадян формулювати свої проблеми та самим брати участь у їх вирішенні, непристосованість державного сектору до співпраці з громадою (недосконалість законодавства, відсутність досвіду).