Виклад основного матеріалу

Актуальність проблеми.

Виходячи з фундаментальної культурно-історичної теорії Л. Виготського, середовище, в якому розвивається людина, є головним чинником розвитку її особистості. Тому одним із важливіших шляхів вирішення завдання активного формування психіки дитини є саме вивчення впливу сім’ї, оскільки процес становлення особистості починається саме в родині. Соціалізація особистості, починаючись у сім’ї, є первинною, базовою, на якій у подальшому будується вторинна соціалізація. У часовому інтервалі, навіть у порівнянні зі школою, період впливу батьківської сім’ї на особистість є найдовшим і може продовжуватись після закінчення періоду дитинства. Наскільки він активний і цілеспрямований, залежить саме від виховного потенціалу родини, внутрішньосімейних стосунків та психологічної грамотності батьків. Тільки в соціумі з індивіда утворюється людський образ, тобто якщо дитину не виховувати, вона й не буде розвиватися.
Оскільки людина з народження знаходиться в сім’ї, вона першочергово засвоює стилі партнерської взаємодії та сімейного виховання, зразки поведінки, в тому числі гендерної, з однієї конкретної, а саме — батьківської родини. Можна без перебільшень сказати, що в сензитивний період навчання більшості соціальних ролей (дитинство — отроцтво — юність) у людини є тільки один зразок функціонуючої сім’ї — батьківський. Від сімейних цінностей, які були засвоєні у дитинстві, залежить розподіл ролей, питання лідерства та відповідальності, способу життя родини у цілому. Шлюбно-сімейні взаємовідносини батьківської родини, подружні ролі, погляди на виховання дітейуспадковуються на свідомому та несвідомому рівнях і проявляються в майбутньому у стосунках чоловік — дружина, батьки — діти. Дитина, спостерігаючи за спілкуванням батьків, поступово засвоює гендерні взаємовідносини, які у свою чергу впливатимуть у майбутньому на вибір моделі родини.Враховуючи сказане, стає зрозумілим, що науково-психологічне вивчення впливу родини на прийдешнє сімейне життя молодого покоління передбачає вирішення багатьох теоретичних і практичних питань.

Стан розробки проблеми.

Фундамент вивчення проблеми соціальних уявлень, до яких, безумовно, відносяться також і уявлення про майбутню сім’ю, заклали французькі соціальні психологи С. Московічі, Ж. Абрік, Д. Жоделе. Соціальні уявлення, на думку С. Московічі, формуються в результаті впливу, навіювання соціуму на особистість. Вони дозволяють людині спрогнозувати результати своїх вчинків. Вітчизняні психологи дотримуються схожих поглядів. Так, С. Рубінштейн розглядав уявлення як образи, які виникають у свідомості і мають надважливе значення для свідомого психічного життя, оскільки вони, базуючись на особистому досвіді, надають людині змогу планувати своє майбутнє [12]. Таким чином, соціальні уявлення виконують функції адаптації до ситуацій, орієнтації поведінки. Уявлення особистості про своє майбутнє взагалі та сімейні уявлення зокрема вивчали: К. Абульханова-Славська, Г. Андреєва, Т. Андреєва, Т. Демидова, Л. Івлева А. Донцов, Е. Ейдемілер, Т. Ємельянова, А. Кацеро, О. Кізь, С. Ковалев, А. Колесова, Є. Маценова, Н. Москвічева, М. Мушкевич, Т. Пухова, О. Рижкова, Ю. Сидорик, С. Терьохина, Н. Федотова, А. Чернов, В. Юстицький, Т. Юферова та інші.

Мета: висвітлення впливу моделі поведінки у родині (подружньої та батьківської) на формування у людини уявлень про побудову та взаємовідносини у своїй майбутній сім’ї.

Виклад основного матеріалу.

- на формування сімейних уявлень про свою майбутню сім’ю впливає значення моделі сімейної взаємодії (яку сприймає людина протягом життя. Більше того, критерій вибору своєї другої половини при позитивному, а в деяких випадках і при негативному уявленні про своїх батьків — схожість на них. Оскільки молода людина підсвідомо боїться незнайомих стилів поведінки протилежної статі, вона вибирає, на її думку, схожого на батьків шлюбного партнера. Якщо моделі сім’ї у подружжя різняться, то виникнення конфліктних ситуацій майже неминуче. І навпаки — чим ближчі моделі сім’ї, у яких виховуються майбутні чоловік та дружина, тим більше у них шансів створити гармонійний союз. Тобто уявлення подружжя про соціальні ролі у сім’ї повинні бути компліментарні чи хоча б не суперечливі один до одного. У розробленій Д. Удрі теорії моделі «фільтрів», яка пояснює вибір партнера для шлюбу, один із «фільтрів»-іспитів, які повинен пройти обранець, є з’ясовування поглядів на шлюб, виховання дітей, розподіл та розуміння подружніх ролей. Якщо сімейні ідеології не збігаються, майбутня сімейна система буде неефективною в реалізації функцій сім’ї. Будь-яка модель будується на зразках. Саме батьки надають зразки взаємовідносин та утворюють моделі, якими керується наступне покоління. Ставши дорослою, особистість може прийняти таку модель або знехтувати. Це стосується безлічі соціальних ролей, у тому числі й таких, які використовуються у подружньому житті. Традиції, шаблони взаємовідносин, норми спілкування та поведінки передаються із покоління в покоління. На думку корифеїв психології, дитина в тій чи іншій мірі співвідносить свої уявлення про сім’ю з батьківською. В працях К. Юнга простежується думка про нерозривний, історичний зв’язок психіки дитини із своєю родиною, в тому числі і про вплив батьків на життєві уявлення дітей. Е. Фромм виказував думку по те, що скоріш за все, за приклад побудови моделі подружніх стосунків особистість обере модель сім’ї, у якій виросла.Найбільш розгорнутими продовженнями теорії залежності при формуванні дитиною моделі своєї сім’ї від батьківської, можна вважати транзактну психологію Е. Берна та позитивну психологію Н. Пезешкіана. Ці концепції знаходять підтримку в поглядах більшості сучасних науковців. У руслі цих теорій вважається, що у кожної людини під впливом батьків (батьківське програмування) формується життєвий сценарій та життєва концепція

- уявлення є шаблонами, які будуть використовуватись при створенні сім’ї (Москвічева виділяє чотири групи уявлень, характерних серед молодих осіб, які не мають ще досвіду у подружньому житті. Саме ці уявлення є шаблонами, які будуть використовуватись при створенні сім’ї. Це такі групи:

— «тепле коло спілкування, домашній затишок», мається на увазі, що в сім’ї головне кохання,взаєморозуміння;

— «притулок, сховище, фортеця», схованка від складнощів зовнішнього світу;

— «стабільний організм, дерево, мурашник», сім’я — це перш за все взаємна допомога та підтримка родичів у цілісному процесі функціонування сім’ї;

— уявлення про майбутню сім’ю як про «взаємну відповідальність», де кожен член родини несе відповідальність один за одного, за розвиток стосунків [11].

- існує залежність між сімейними уявленнями та стилем життя в батьківській сім’ї ( Результати досліджень Є. Маценової, С. Терьохиної свідчать про існування прямого зв’язку між уявленнями молодих людей про свою майбутню сім’ю та їхнє уявленнями про сім’ї батьків та прабатьків. Встановлено що сім’я старшого покоління є пріоритетною при становленні уявлень про свою майбутню сім’ю. Більшість уявляє свою сім’ю схожою на батьківську. Серед старшокласників та студентів були виділені такі типові уявлення про сім’ю: традиційна родина, дитячоцентрична, подружня, соціоцентрична та сім’ї, члени яких періодично зустрічаються [6]. З точки зору П. Самсонової, уявлення про майбутню сім’ю формуються за допомогою двох механізмів: трансляції та компенсації. Трансляція — уявлення своєї сім’ї як копії батьківської. Компенсація — внесення необхідних на їхню думку змін, додавання відсутніх сторін сімейного життя для побудови більш благополучної сім’ї. Який буде рівень якості спілкування, ступінь негативних чи позитивних прогнозів розвитку сім’ї, чи будуть відносини засновані на почутті любові, наскільки позитивним є образ майбутньої половини, які стилі вирішення конфліктів у майбутній сім’ї превалюватимуть — все це залежить від рівня функціональності батьківської сім’ї. Як було зазначеновище, людина намагається обрати свою другу половину зі схожими уявленнями на шлюбно-сімейнівзаємовідносини. Отже, особа з благополучної сім’ї прагнутиме взяти шлюб із вихідцем з близької за рівнем функціональності родини. Це означає, що в сім’ях, створених особами, які вийшли з неблагополучних сімей, існують передумови до внутрішньосімейних конфліктів та розпаду родини.Таким чином, саме уявлення людини про майбутню сім’ю будуть генеральною схемою, планом будівництва своєї родини.)

- Уявлення про майбутню сім’ю формують у особистості подружні, репродуктивні та батьківські установки (Зокрема, якщо чоловік та жінка були єдиними дітьми у своїх батьківських родинах, в їхній спільній сім’ї скоріш за все буде теж одна дитина. Уявлення про майбутню сім’ю українські науковці відносять до когнітивного компоненту феномену «батьківства». Цей компонент включає в себе найважливіші уявлення про себе і про другу половину як про майбутніх батьків. Уявлення про майбутнє сімейне життя залежно від ступеня їх зрілості можуть свідчити про психологічну готовність до шлюбу. Міцність майбутнього шлюбу та сумісність подружжя, успішність батьківства залежать від благополуччя батьківської сім’ї та моделей батьківської та подружньої поведінки. Проблеми, які були у дитини в батьківській сім’ї, частіше переносяться на їхні взаємовідносини у систему чоловік — дружина, батьки — діти у своїй сім’ї. Нестабільність у сімейних взаємозв’язках, конфліктні ситуації, шлюбні кризи беруть свій початок ще до сімейного життя, оскількикожна особистість має, за висловом С. Некрасова, І. Возилкіна «очікування», і чим більше шлюб не збігається з очікуваннями, тим скоріше та гостріше це проявлятиметься [10]. З точки зору цихнауковців, кризи зароджуються в першу чергу в розбіжностях поглядів на планування життя. Відкомплементарності сімейних уявлень у майбутніх чоловіка та жінки залежить можлива успішність або, навпаки, вже прогнозована дисфункціональність нової сім’ї. Більшість подружніх конфліктів є результатом помилкових уявлень про сімейні ролі чоловіка та жінки. Розвиток шлюбно-сімейнихвідносин відбувається при формуванні психологічно грамотних, реалістичних уявлень про співвідношення кохання та шлюбу. В подальшому задоволеність шлюбом залежить від того, наскільки збігається образ ідеального обранця і реального.Образ майбутньої сім’ї також поєднує в собі такі важливі аспекти, як кількість дітей (якщо в батьківській родині декілька дітей, то збільшується вірогідність того, що і у власній родині буде націленість на народження більше однієї дитини), погляди на їхнє виховання, питання лідерства та відповідальності за сім’ю, економічні питання (у кого гаманець, розподіл доходів, першочерговість покупок тощо) і не такі визначні, але не менш важливі уявлення стосовно розподілу обов’язків та витрати часу на побут, часу на спілкування з дітьми, форм відпочинку — отже, на сімейні цінності взагалі. Батьки навчають на власному прикладі своїх дітей бути батьками. Моделі батьківства фіксуються в психіці дитини, тому від сімейних моделей материнства, батьківства, засвоєних у дитинстві, залежить, як проходитиме виховання власних нащадків. На думку Д. Віннікота, здатність жінки стати гарною матір’ю залежить від гарних стосунків із своєю матір’ю [4, с.13] Схожої думки дотримується В. Мухіна, яка вважає, що модель ідеальної материнської позиції є метою люблячої та розумної матері, котру вона в більшості переймає від своєї матері [8]. Материнство та батьківство взагалі тісно пов’язане з образом майбутньої сім’ї. Зрозуміло, що остаточно відчуття себе як матері чи батька формується (або ні) безпосередньо при виконанні функцій батьків, але виникнення цих почуттів, їх прояви залежать від установок, моделей взаємовідносин, сценаріїв саме батьківської сім’ї. Так, наприклад, згідно з результатами дослідження О. Ігнатової, фактор родини — її склад, стилі виховання — є визначальним для формування готовності до майбутнього батьківства. О. Родіонов довів, що уявлення про батьківство формується в першу чергу в результаті вікарного навчання і вміщують у собі весь комплекс взаємовідносин у родині. Сім’я навчає типам емоційного реагування на події, на поведінку інших людей. Позитивний досвід емоційних стосунків з батьками допоможе дитині налагодити дружні відносини з однолітками, відчути та виразити перші прояви симпатії до іншої статі, що посприяє у майбутньому відчути і проявити почуття любові до своєї другої половини.)

Висновки.

Отже, ми можемо зробити висновки:

— сім’я є головним чинником соціалізації на всіх етапах становлення особистості;

— модель сім’ї є багатокомпонентною структурою, яка складається з особистісних та економічних взаємовідносин між членами родини;

— переважно модель батьківської сім’ї є для дитини взірцем при створенні своєї родини;

— моделі поведінки у родині, подружні та батьківські формують у дитини уявлення про побудову та взаємовідносини у своїй майбутній сім’ї;

— уявлення людини про майбутню сім’ю будуть генеральною схемою, планом будівництва своєї родини.

Підсумовуючи важливість уявлень на майбутнє сімейне життя, стає зрозумілим, що від них залежать всі сторони подружньо-батьківських відносин. Вони впливають на вибір шлюбного партнера, тип майбутньої родини, на стиль виховання дітей, на репродуктивні установки, стабільність та успішність подружніх взаємовідносин. Виходячи з цих тверджень, дослідження сімейних уявленьмолодого покоління, особливо проблемних категорій дітей з дисфункціональних родин (наприклад,дистантних, неповних, з алкогольною залежністю членів сім’ї) є важливим кроком для профілактики розлучень та побудови гармонійної родини.