Чому для написання матеріалів ми обираємо той чи інший жанр? Від чого залежить цей вибір? Що таке «комплексні» жанри?

Потрібно терміново поставити в номер інформацію, але вона – російською мовою, в той час, як ваше видання – українське. Швидко зробіть переклад інформації.

На місцевому телебаченні засновують телепрограму «Школа» і запрошують до її створення учнів. Щоб стати учасником творчої групи цієї програми, ви маєте пройти конкурс. Для цього потрібно: а) запропонувати тему для телесюжету, б) показати свої можливості як ведучого програми в студії. Якою буде обрана вами тема? Що, на вашу думку, треба знати й уміти, аби перемогти в конкурсі?

Інтернет-видання. Які переваги воно має порівняно з «традиційними» медіа і у чому програє? Порівняйте висвітлення обраної вами події у різних медіа: в газеті, на радіо, телебаченні та в онлайн-виданні.

Порівняльний аналіз роботи новинних організацій в онлайн і офлайн просторі – один з найцікавіших розділів Звіту про онлайн новини 2013 року, опублікованого Інститутом Ройтерз з вивчення журналістики.

Дані звіту вказують на те, що у Великобританії великі офлайн медіа бренди, як наприклад, “The Guardian”, “Sky News”, “BBC” та “The Daily Mail”, мають гарні показники в онлайн просторі, більшою чи меншою мірою утримуючи офлайн аудиторію. Або ж, як у випадку з виданням “The Guardian”, що суттєво збільшило свою офлайн аудиторію. Неочікуваним стало те, що у Великобританії нове онлайн-видання “Huffington Post” випередило друковане видання “The Sun”, яке вважається найпопулярнішою британською газетою. Цей факт можна розглядати як сигнал до змін у майбутньому.

У Франції видання “Le Monde” і “Le Figaro” мають кращі показники в онлайні, аніж в офлайн середовищі. Натомість, для французьких телевізійних мовників робота в умовах онлайн середовища виявилась викликом. У Німеччині “Der Spiegel” має найкращі результати роботи в онлайні. Натомість, німецькі телевізійні мовники програють друкованим виданням і таким новинним агрегаторам, як Google News.

У 2020 році успішними стануть ті новинні організації, які зможуть конкурувати з медіа брендами, що вже показали високі результати, або ж перевершити їхній успіх в онлайн середовищі, більш конкурентним порівняно з офлайн ринком. У зв’язку з цим я пропоную кілька основоположних принципів, що визначатимуть майбутнє новин (газет): контент, зручність, споживачі, гроші.

Висновки ґрунтуються на Звіті Інституту Ройтерз про онлайн новини, що містить результати опитування 11 тисяч Інтернет користувачів у 9 країнах, у тому числі у Великобританії, Німеччині, Бразилії, США та Японії. Дослідження проводила соціологічна компанія “YouGov”. Опитування проводилось наприкінці січня – на початку лютого 2013 року через електронний опитник. Дані збирались, виходячи з таких показників, як вік, стать, регіон проживання, аудиторія видання, соціальне становище. Завдяки ретельній вибірці дослідження репрезентує все населення обраних для аналізу країн.

Принцип перший – контент. Ми всі є частиною контент індустрії. Кожен схильний вважати, що його контент є більш цінним і, безперечно, більш важливим для суспільства, людей, демократії, порівняно з будь-яким іншим контентом. З одного боку, багато хто дотримується такої думки, але з іншого боку, ми повинні усвідомлювати, що працюємо в умовах товарного і конкурентного бізнесу контенту. Людям бракує часу, а контенту продукується більше, ніж споживається. При цьому значна частина контенту є безкоштовною. Беручи до уваги ці фактори, виділитися з натовпу можна лише, якщо ви пропонуєте унікальний, вартий уваги контент, що сприяє зміцненню вашого медіа бренду.

Виробництво так званого контенту з доданою вартістю передбачає журналістську роботу, що виходить за межі традиційних запитань «Хто? Що? Де?». Вартісна журналістика, на відміну від журналістики широкого вжитку, повинна відповідати на запитання «Чому? Як? Що далі?». Це один зі способів прив’язати аудиторію до медіа бренду.

Разом з тим, нам потрібна розслідувальна журналістика та ексклюзивні матеріали. Вони важливі, якщо говорити про виконання демократичних функцій. Вони також допомагають аудиторії запам’ятати медіа бренд. Прикладом у Великобританії може бути матеріал “The Daily Telegraph” про витрати політиків (нещодавні статті у “The Guardian” про цифровий моніторинг, що проводився Управлінням національної безпеки США, розслідування “Reuters” про уникнення сплати податків такими компаніями, як “Starbucks”, у Франції – матеріал “Mediapart” про міністра з питань бюджету Жероме Каюзака).

І нарешті, ви повинні зайняти нішеві сектори з вузькою спеціалізацією, що дозволить аудиторії ідентифікувати їх з вашою новинною організацією. До цього пункту я повернусь, коли говоритиму про гроші.

Принцип другий – зручність. Сьогодні новини представлені на різних платформах, і користувачі хочуть мати різні можливості залежно від того, яку форму доступу до медіа вони використовують.

Новинні організації повинні бути там, де є їхня потенційна аудиторія – комп’ютери, мобільні телефони, планшети, друковані видання. Це вимагає коштів. Проте зважаючи на те, що поведінка аудиторії швидко змінюється, такий крок є виправданим. Якщо ви не представлені на одній з платформ, то конкуренти перехоплять ваших читачів. (Згідно з результатами звіту Інституту Ройтерз, у Японії попри історичну потужність газет, жоден з найбільш популярних онлайн ЗМІ не є платформою традиційного ЗМІ.) Відомо, що у Великобританії чим більше люди використовують різні технічні пристрої, тим вірогідніше вони заходитимуть на сайти новинних організацій. 33% респондентів у Великобританії читають новини в Інтернеті з одного пристрою, тоді як 63% респондентів – з трьох різних пристроїв. Якщо ваш медіа бренд представлений на всіх можливих платформах, ви збережете аудиторію і зможете підтримувати контакт протягом дня з тими, хто найбільше цікавиться новинами.

Робота медіа на різних платформах передбачає виробництво якісного контенту для кожної з платформ. Слід також враховувати, що потреби користувачів відрізняються залежно від типу платформи. “Le Monde” і “The Financial Times” були першими, хто запропонував користувачам планшетів отримувати одночасно електронну версію видання та стрічку новин, яка постійно оновлюється. Видання “Le Monde” навіть пішло далі, запропонувавши кілька способів перегляду свіжого випуску газети на планшеті: ви можете завантажувати газету у форматі близькому до PDF-версії або ж гортати сторінки видання на планшеті, що нагадує читання справжньої друкованої газети. Ці зміни відображають відмінності між користувачами і доводять той факт, що навіть один і той самий читач хоче володіти різними можливостями у різний час і на різних платформах. Іноді читача цікавлять швидкі оновлення новин, іноді – ґрунтовні статті, а іноді він хоче мати щось подібне до реальної газети.

Принцип третій – споживачі. Новинні організації, які хочуть залишатись у бізнесі і розвиватись у 2020 році, повинні знати своїх читачів та взаємодіяти з ними більше, ніж будь-коли раніше. Діалог із аудиторією передбачає такі складові: дані про користувачів, залучення, реагування.

Прогресивні новинні організації збирають величезну кількість інформації, що створюється їхніми читачами, аби розуміти їх краще та будувати міцні стосунки. Британські газети знають про свою аудиторію небагато. Навіть із передплатниками відносини були побудовані не безпосередньо між читачем і виданням, а опосередковано – через агента, який відповідав за доставку газети. В інших країнах спостерігається краща ситуація у питаннях розвитку відносин із передплатниками. У багатьох випадках видання беруть на себе відповідальність за безпосередню доставку газети до читача. Сьогодні кожен може стати ближчим до Інтернет користувачів, проте все залежить, по-перше, від інформації про аудиторію, якою володіє медіа, а по-друге, від розвитку масштабних стратегій з побудови ефективного діалогу з різними категоріями користувачів: випадковими читачами, постійними передплатниками і, звичайно, рекламодавцями.

Відкритість медіа і діалог із читачами є важливими аспектами, в першу чергу, через те, що саме цього читачі очікують від ЗМІ. І якщо вони не залучені до діалогу із вашим медіа, вони перейдуть на іншу платформу – у Facebook або деінде. Окрім того, не слід забувати, що налагоджений діалог із аудиторією може розширювати ваші можливості під час пошуку інформаційних приводів та історій.

Реагування передбачає дотримання двох попередніх правил: ви повинні створювати продукт, який цінує ваша аудиторія. Це не означає, що ви повинні поступитись редакційною єдністю та новинними стандартами через ті процеси, які зараз відбуваються у соціальних мережах. Насправді принцип реагування означає, що ви повинні максимально пропонувати читачам те, що їх цікавить, і разом з тим не втрачати своє обличчя – друковане чи електронне – яке, на вашу думку, відповідає вашим редакційним цінностям.

Нарешті принцип четвертий – гроші. Незважаючи на останні трансформації і зменшення прибутків у друкованих виданнях, новинні організації повинні знайти ефективні способи монетизувати свій контент.

Час відійти від застарілих теорій. У Великобританії досі точаться дискусії навколо того, чи платний журналістський контент – це добре чи погано. Якщо не брати до уваги найбільші новинні організації з міжнародною аудиторію, то решту ЗМІ у майбутньому чекає запровадження доступної, проте фіксованої системи оплати за контент. Це не означає, що весь контент стане платним, проте оплата може вводитись за постійне використання ресурсу, особливу цінність контенту, зручність, що доступна, наприклад, на iPad, або за унікальний контент.

Очевидно, що цю стратегію можуть з легкістю втілити високопрофесійні нішеві видання, як “The Financial Times”, “Economist”, “Wall Street Journal”, “New York Times”. Проте звичайним новинним медіа у країнах, що менші за США, зробити це буде важче.

Втім, ми також повинні пам’ятати, що багато хто вже має нішеві продукти, за які деякі люди готові платити. Наприклад, у Великобританії я б платив за “Media Guardian” і припускаю, що інші також би платили, оскільки це видання зайняло спеціалізовану нішу, і ви повинні слідкувати за медіа новинами, якщо працюєте у цій галузі. Окрім того, альтернатив цьому виданню – не так багато.

 

Сьогодні у світі майже 500 млн. людей мають «домашній» інтернет. В Україні їхня кількість перевершила мільйон на початку 2003 року, і ця цифра щодня зростає на 40-45% (зауважмо — це найвищий відсоток зростання у світі). Від початку 1990-х років у світовій мережі розвивається український сегмент. У грудні 1992 року зареєстрований домен UA. 1993 року в Україні започатковано проект «Українська наукова та освітня мережа UARNet», що дало можливість виходити до всесвітньої мережі, створювати сайти, інформаційні веб-сторінки, користуватися миттєвою електронною поштою... Унікальні можливості інтернету — оперативний доступ до

інформації та максимально швидкий обмін нею, незважаючи на простір і час, можливості негайної публікації журналістських текстів, уникаючи цензури чи «темників», — зумовили появу інтернет-журналістики та інтернет-видань як нового різновиду засобів масової комунікації. Друковані видання зручніше читати в метро, у поїзді чи вдома. Втім люди, які щоденно працюють з комп’ютером і мають доступ до інтернету, надають  перевагу інтернет-виданням. Із винайденням радіо не зникла преса, з винайденням телебачення не зникло радіо — кожний різновид ЗМІ має своїх шанувальників, свої переваги й недоліки. Інтернет як медійна сфера — синтез преси,

радіо, телебачення з економією часу, простору і коштів. В українському медійному інтернет-просторі можна виокремити три види інтернет-видань:

1) інтернет-версії друкованих чи електронних ЗМІ;

2) сайти інформаційних агентств;

3) власне інтернет-видання.

Інтернет-версії друкованих чи електронних українських ЗМІ нічим особливо не відрізняються від власне інтернет-видань: як правило, подають ту ж саму інформацію, яку можна прочитати у пресі, почути по радіо, побачити на телебаченні. Однак інтернет-версії дають можливість друкованим та електронним ЗМІ активно співпрацювати з аудиторією («Форуми» сайтів), створювати

архіви, матеріали яких за бажанням можна прочитати, почути чи побачити будь-де і будь-коли. Сьогодні в Україні свої інтернет-версії мають навіть малотиражна преса, районні радіостанції чи телебачення. Великою популярністю користуються сайти інформагентств «УНІАН»

www.unian.kiev.ua, «УКРІНФОРМ», «ДІНАУ» www.dinau.com, «Контекст медіа» www.contextmedia.com — зазвичай, на цих сайтах можна знайти найоперативнішу й за усіма оцінками — найдостовірнішу інформацію. Інтернет-видання в Україні з’явилися лише 1999 року і сьогодні налічують майже 80 проектів різного призначення та масштабу (1).

У ЗМІ найчастіше функціонують такі терміни на позначення відповідних реалій: інтернет-ЗМІ, інтернет-видання, комп’ютерні видання, віртуальні видання, веб-видання, кібервидання, мережеві (мережні) видання, віртуальні інформаційні проекти, інтернет-проекти медійного формату, інтернет-медіа, інтернет-медіа-проекти, медійні інтернет-проекти, комп’ютерно-інформаційна преса тощо. Відповідно медійну сферу називають інтернет-журналістика, віртуальна журналістика, кібер-журналістика, веб-журналістика, онлайн-журналістика тощо.

Серед власне інтернет-видань можна виокремити новинні (інформаційні), коментарійні; авторські, редакційні й змішаного типу. Можливі також класифікації українських інтернет-видань за тематикою (монотематичні та політематичні), за належністю (державні; приватні, які можна поділити на проекти медійних груп, бізнес-компаній чи політичних партій; незалежні).

Варіанти класифікації українських інтернет-видань див. на рис. 1.

Найчитабельнішими в Україні є «Українська правда» (www.pravda.com.ua), «Кореспондент» (www.korrespondent.net), «Форум» (www.for-ua.com), «UAtoday» (www.uatoday.net) (6).

Іноді виникає сумнів щодо визнання як різновидів ЗМІ власне інтернет-видань, інтернет-версій друкованих ЗМІ чи сайтів інформагентств. Але якщо тут дискусії закінчуються на користь інтернет-видань, то проблема визначення статусу інформаційно-пошукових сайтів, які теж мають ознаки ЗМІ (періодична зміна інформації, новини, тематика гіпертекстових веб-сторінок тощо), залишається нерозв’язаною. Можна назвати такі українські інформаційно-пошукові сайти: www.meta-ukraine.com

 

Цікавим, але дуже небезпечним явищем в інтернет-журналістиці є подача матеріалів різними мовами в одному і тому ж інтернет-виданні (зазвичай, це інформація з різних джерел мовою оригіналу). Такою «мішаниною мов» (лінгвісти називають це явище інтерференцією мов) виходять «UAtoday», «Україна кримінальна», «Телекритика» та ін. У цих виданнях побутує суржик, недбала

культура мови, грубі орфографічні, стилістичні та пунктуаційні помилки тощо. Окремого розгляду заслуговують помилки під час набору тексту (подвоєння, а навіть — потроєння, літер, копіювання уривків тексту в одній і тій же ж самій статті, незавершеність чи беззмістовність речень тощо), а також використання латинської абетки замість кирилиці, помилки через неадекватне фонемниме

відтворення українських слів. Позамовні чинники — швидкий розвиток технічних засобів інформації,

вдосконалення сучасних інформаційних мереж, упровадження досягнень НТП у різні сфери суспільного життя, розвиток інформаційних, комунікативних та психологічних теорій — безпосередньо впливають на мову ЗМК. Розвиток інтернет-журналістики в Україні, що припадає на останні роки XX і початок XXI ст., зумовив появу значного лексичного прошарку, вагомим складником якого є велика кількість англомовних термінів, а також журналістської термінології, на

сторінках інтернет-видань: мультимедіа, гіпермедіа, гіпертекст, гіперлінк, телекомунікації, телеконференція, телематика, євроінфоцентр, провайдер, домен, доменна зона, сервер, сайт, карта сайту, браузер, драйвер, лінк, форум, чат, електронна біржа, електронна бібліотека, електронне видавництво, електронна готівка, електронна економіка, електронна книга, електронна комерція, електронна освіта, електронна культура, електронне постачання, електронне голосування, електронне рішення, електронний каталог, електронний магазин, електронний ринок, електронний сервіс, електронний тендер, електронний підпис, електронний формат, інформаційне сховище, віртуальні технології, інформаційні технології, інформаційна індустрія, інформаційна

революція, інформаційний злочин, інформаційний продукт, інформаційний ринок, геоінформаційні технології, комунікаційні технології, інформаційний масив, електронний інформаційний простір, інформаційно-комунікаційна інфраструктура, мультимедійні телекомунікаційні послуги, кіберпростір, кіберкультура, цифрова трансмісія даних, пошукова система, термальний режим,

інтелектуальна система, контент, контент-аналіз, кіберпанк, крекер, хакер, юзер, он-лайн, оф-лайн та багато інших.

Психологи, філософи, психолінгвісти давно довели: свідомість через мову конституює комунікативний простір суспільства. У засобах масової інформації, в інтернет-виданнях зокрема, простежуємо динаміку реального функціонування мови. Тому, аналізуючи мову будь-якого засобу масової комунікації, потрібно пам’ятати про особливості самої сфери функціонування, враховувати

роль мас-медіа в суспільному, політичному, культурному житті. Специфіка інтернет-видань як різновиду ЗМІ мотивує і деяку особливість їхньої мови. Однією з особливостей інтернет-видань є гіпертекстові посилання. Інтернет-журналістика, як правило, використовує малі за обсягом жанри (прес-реліз, замітка тощо). Втім будь-яке слово короткого повідомлення може

«містити в собі» поширений виклад, додаткову чи допоміжну інформацію — за допомогою гіпертекстових посилань. Гіпертекст — колекція текстів, документів, рухомих і нерухомих зображень, які поєднані певними зв’язками, що дає змогу користувачам прочитувати, проглядати їх у довільному порядку. Поєднання інтернет-виданнями гіпертексту та мультимедіа (комбінування усіх можливих комунікаційних засобів: звуку, тексту, графіки, відео) дає підстави говорити про якісно новий різновид ЗМК, який уже отримав назву гіпермедіа. Транстериторіальність всесвітньої мережі спонукає інтернет-журналістів до створення версій видань кількома мовами. Варто використовувати великі можливості інтернету, адже потенційна аудиторія мережі охоплює весь світ. Інформаційна присутність України у світовій павутині — це одна з форм утвердження України на міжнародній арені, а лінгвістична присутність нації у глобальному комунікаційному процесі — це спосіб декларувати культурну, мовну ідентичність. «Ось чому, з яких боків ми не підходили б до знаних у світі вимог мовного законодавства, зокрема й нашого, принцип «країну збирає докупи» од-

на офіційна (державна) мова є в застосуванні до України і цілковито правильним, і єдино прийнятним. На цьому, захищаючи національні інтереси українського народу, і мусить твердо стояти українська влада» (4).

Успішний розвиток інтернет-журналістики забезпечують: освічена аудиторія, кількість якої постійно зростає, професіоналізм незалежно мислячих журналістів, можливість швидкого поширення інформації без просторових, кількісних та цензурних обмежень і високий попит на таку інформацію. Ці характеристики інтернет-видань надають їм перевагу над традиційними ЗМІ й

повністю відповідають інформаційному характерові XXI ст. та глобальним інтеграційним процесам світу. Незабаром настане той час, коли кожний з нас зможе отримувати потрібну інформацію (новини світу, певного регіону, конкретної тематики тощо) з інтернету на мобільний телефон. З появою «bluetooth» (мініатюрний пристрій — чіп — для мобільного телефону, який дає змогу приймати потрібну інформацію в будь-якій кількості й будь-де) можна говорити про вели-

кі зміни в масовій комунікації. Чи результатом тих змін буде давно очікуваний «персональний комунікатор», чи якийсь інший мультимедійний комбайн, поки що невідомо (7; 91). Інтернет-видання цінують за актуальність, оперативність, а в Україні — ще і за відносну незаангажованість інформації. Враховуючи темпи зростання користувачів Інтернету, можна твердити, що українські інтернет-видання мають великі можливості для свого успішного розвитку і розбудови національного інформаційного простору.

 

12.  До вашого міста приїздить молодий письменник Олександр Ушкалов. Ви отримуєте завдання від обласної молодіжної газети взяти у нього інтерв′ю. Наведіть приклади п′яти запитань, які ви запропонуєте письменнику, та обґрунтуйте їх доцільність.

Інформація, взята вами із сайту однієї із установ, цікава для ваших читачів і може бути використана в газеті. Але вона потребує редакційної правки. Зробіть таку правку у фрагменті, запропонованому вам журі. Поясніть її.