Методологія макроекономіки та макроекономічне моделювання

Для того, щоб виявити суть макроекономічних процесів і явищ та ефективно управляти економікою в умовах ринку, існує певний набір методів, за допомогою яких здійснюються макроекономічні дослідження. У загальнонауковому значенні термін „метод“ означає „шлях пізнання“, засіб пізнання як певної сукупності або системи прийомів і операцій з метою мисленого відтворення предмета, що вивчається.

Макроекономіка використовує широкий спектр методів, а саме:

- абстракцію – уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища й ігнорування не суттєвих його ознак;

- аналіз – уявний розклад цілого на частини, кожна з яких вивчається окремо;

- синтез – пізнання явища як цілого в єдності всіх його елементів;

- індукцію – виведення економічних закономірностей і принципів із факторів реального життя на основі сходження від одиничного до загального;

- дедукцію – аналіз від загального до одиничного;

- економіко-математичне моделювання – побудова макроекономічних моделей для аналізу та прогнозування економічних систем на макрорівні (є основним методом макроекономічних досліджень) та ін.

Певну роль серед методів, які застосовує макроекономіка, виконує експеримент, в якому особливе місце займають економічні реформи.

Макроекономічні методи використовують фахівці, які поділяють ту чи іншу макроекономічну концепцію.

Макроекономічна концепція – систематизовані на основі відібраних критеріїв (основних показників) знання про народногосподарські процеси в цілому. Наприклад, кейнсіанська, класична, монетаристська концепції.

На основі цих знань складається модель. Найбільш складним результатом використання методів є макроекономічне моделювання.

Макроекономічне моделювання – формалізоване за допомогою теоретичних методів відображення сукупних процесів економічного життя, яке використовується для раціоналізації економіки.

Результати макроекономічного моделювання значною мірою залежать від періоду, який охоплює модель. Тому в макроекономіці розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий. Короткостроковий період – це проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори не володіють здатністю адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнятість. Довгостроковий період-це проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори спроможні адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнятість. У моделях використовуються два види змінних: ендогенні та екзогенні. Ендогенні змінні – це внутрішні чинники моделі, які визначаються в процесі її побудови. Екзогенні змінні – це зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови. У процесі моделювання з'ясовується, як екзогенні змінні, які відіграють роль причини, впливають на ендогенні змінні, що відіграють роль наслідків, викликаних даною причиною.

Є дуже різноманітні моделі, часто вони мають назву своїх авторів, наприклад, модель змішаної рівноваги ринків Л. Вальраса, двох підрозділів сукупного виробництва К.Маркса, „витрати - випуск“ В.Леонтьєва, „доходи-витрати“ Д.Кейнса та ін.

В економічних моделях розрізняють поняття „потік" та „запас“.

Поняття „потік“ характеризує економічний процес, який відбувається безперервно й вимірюється в одиницях за певний період часу (обсяг інвестицій на рік, розмір споживчих витрат на рік, доход на місяць, кількість осіб, які втратили роботу). Використовуються такі одиниці виміру, як грн. /рік, грн. /міс.

Поняття „запас“ – це величина, яку використовують для вимірювання показника на конкретний момент часу, на певну дату (державний борг, нагромаджений в економіці капітал, майно споживача, добробут, кількість безробітних). Використовуються такі одиниці виміру, як грн., дол., літри, тонни.

Існує певний взаємозв'язок між показниками потоку й запасу:

- запас дорівнює накопиченим за певний період потокам;

- потік дорівнює різниці між запасами на початок та кінець періоду.

Розрізняють велику кількість економічних моделей:

- попиту і пропозиції;

- просту модель кругообігу;

- модель кругообігу за участю держави;

- фінансового ринку;

- моделі стадій економічного розвитку;

- моделі змішаної економіки тощо.

Будь-яка модель не в змозі охопити всю різноманітність макроекономічних процесів. Тому вони повинні взаємодоповнюватися, щоб одержати більш реальне уявлення про економічне життя.

Якщо залежності між макроекономічними змінними виражають за допомогою таблиць або графіків, то маємо табличні чи графічні моделі, якщо за допомогою рівнянь – економіко-математичні моделі.

Ключові поняття та терміни

Макроекономіка. Роль макроекономіки в житті суспільства. Головна суперечність суспільства. Агрегування. Цілі макроекономіки. Інструменти макроекономіки. Об'єкт макроекономіки. Ознаки національної економіки. Суб'єкти макроекономіки. Домашні господарства. Підприємницький сектор. Державний сектор. Сектор фінансових установ. Зовнішній сектор. Предмет макроекономіки. Позитивна макроекономіка. Нормативна макроекономіка. Економічна політика. Макроекономічна концепція. Макроекономічне моделювання. Економічні системи. Ринкова економіка. Командно-адміністративна економіка. Змішана економіка. Американська модель змішаної економіки. Японська модель змішаної економіки. Шведська модель змішаної економіки. Методологія макроекономіки. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки. Ендогенні й екзогенні змінні. Економіко-математичні моделі.

Питання для дискусії

1. У чому полягає головна суперечність суспільства?

2. Який зв'язок існує між макроекономікою та економічною політикою?

3. Що вивчає макроекономіка?

4. Що є об'єктом макроекономіки?

5. Чим відрізняються між собою основні типи економічних систем?

6. Дайте характеристику різних моделей змішаної економіки.

7. Що є предметом макроекономіки?

8. Назвіть основні цілі економічної політики держави.

9. У чому полягають позитивна й нормативна функції макроекономіки?

10. Перерахуйте основні проблеми макроекономіки.

11. Дайте обґрунтування, чому необхідно й корисно вивчати макроекономіку.