Класифікація видів валютного курсу

Таким чином, якщо відбувається зміна вартості грошей на внутрішньому ринку, в результаті зміни попиту на гроші під впливом зміни доходу, це буде справляти прямо пропорційний вплив на зміну курсу валют. Це ж можна говорити і про вплив на курс зміни грошової пропозиції. Так, при зростанні пропозиції національної валюти знижується відсоткова ставка на ринку позичкових коштів і, відповідно, знижується валютний курс національної валюти. І, навпаки, при зменшенні пропозиції національної валюти відсоткова ставка, як вартість грошей на внутрішньому ринку, зростає, що призводить до зростання ціни на валютних ринках, тобто, до зростання валютного курсу.

У випадку із валютними курсами, на курс національної валюти буде впливати зміна попиту та пропозиції не тільки на національну, але і на іноземну валюту. Так, при зростанні попиту на іноземну валюту ціна на національну валюту (тобто, її курс) буде знижуватися при незмінній відсотковій ставці, а зменшення попиту на іноземну валюту буде підвищувати курс національної валюти. І навпаки, зростання пропозиції іноземної валюти буде підвищувати курс національної, а зниження пропозиції національної валюти при незмінному на неї попиті і незмінній вітчизняній відсотковій ставці, буде знижувати курс національної валюти. Останню властивість часто використовують для регулювання валютного курсу за допомогою валютних інтервенцій.

Отже, тепер ми можемо проаналізувати вплив внутрішньої відсоткової ставки на світову відсоткову ставку і навпаки (рис. 8.3.). Так, якщо рівноважна відсоткова ставка у великій відкритій економіці вища від рівноважної відсоткової ставки у малій відкритій економіці, то це свідчить про те, що дохід на капітал у відкритій економіці вищий, ніж у малій відкритій національній економіці (рис. 8.3.а.). В цьому випадку капітали із малої економіки попливуть за кордон, що викличе зменшення пропозиції грошей в національній економіці та змістить криву ЛГ вліво. Процес перетоку капіталів зупиниться, коли криві ЛГ і ІЗ моделі національної економіки зустрінуться на рівні світової відсоткової ставки, тобто, коли світова і національна відсоткова ставка зрівняються.

На рис. 8.3.б. світова рівноважна відсоткова ставка знаходиться нижче від національної рівноважної відсоткової ставки, а це свідчить, що доходи на капітал у національній економіці вищі від аналогічних доходів у великій економіці. Більш високі доходи будуть залучати іноземний капітал в національну економіку, що викличе зростання пропозиції грошей та зміщення кривої ЛГ вправо. Це автоматично призведе до зниження національної рівноважної відсоткової ставки. Залучення іноземного капіталу в національну економіку зупиниться, як тільки національна і світова відсоткові ставки зрівняються. Таким чином, умовою рівноваги малої відкритої економіки є рівність національної та світової рівноважних відсоткових ставок.

Відношення (рівність) національної (ВС*) та світової (ВС) відсоткових ставок отримало назву рівняння мобільності капіталу (МК), яке виникає у випадку відсутності обмежень на переміщення капіталу. Отримане рівняння (ВС*=ВС) свідчить, що мала відкрита економіка не впливає на рівень світової відсоткової ставки.

У відкритій економіці, в умовах повної мобільності капіталу діє механізм, який дозволяє забезпечити потрійну рівновагу, за рахунок коректировки поточного значення валютного курсу (рис. 8.3.в.). Рівновага у відкритій економіці в умовах мобільності капіталу встановлюється перетином кривих ЛГ, ІЗ₀, МК в одній точці.

Отже, якщо кожна із країн бажає мати позитивне сальдо, за різних відсоткових ставок, особливо в умовах довгострокового економічного співробітництва двох і більше країн, вони використовують закон єдиної ціни, або валютних паритетів, що будуть відповідати реальним обмінним курсам та регулюватимуть курси національних валют.

 Способи визначення валютного курсу змінювалися протягом усього часу. Так, до 30-х років ХІХ століття більшість країн пов’язували вартість валюти з її золотим вмістом – “золотим стандартом”. На зміну “золотому стандарту” прийшла система регульованих пов’язаних валютних курсів, прийнята у 1944 році в Бреттон-Вудсе (США), де був установлений твердий валютний курс, в основному, у доларах США, а сама система припинила своє існування у 1970 році у зв’язку із кризою в економіці США.

Із квітня 1978 р. діє Ямайська валютна система – система регульованих, плаваючих валютних курсів, яка діє до теперішнього часу. В країнах ОПЕК, які “прив’язали” курси своїх валют до ціни на нафту, діє режим спеціального курсу. У Європі була створена Європейська валютна система (березень 1979 р.), де режим валютних курсів був заснований на спільному регулюванні валют у формі “європейської валютної змії” в установлених межах взаємних коливань (+/-2,25% від центрального курсу). “Валютна змія”, або змія в тунелі – крива, яка описує спільні коливання курсів валют країн Європейської спільноти відносно курсів інших валют, які не ввійшли до даної валютної системи. На основі рішення Маастріхтської зустрічі (грудень 1996 р.) більшість країн цього об’єднання з 1 січня 1999 р. перейшли на єдину валюту – євро, спочатку у безготівкових операціях, а з січня 2002 року введені готівкові розрахунки.

Сучасна світова валютна система стоїть на порозі серйозних змін, основними причинами яких є:

- поява якісно нового виду грошей – електронних;

- витіснення золота із структури міжнародних резервів;

- азіатська світова фінансова криза (1997 р.) зажадала недопущення у майбутньому подібних кризових явищ.