2018-02-14
346
Основою будь-якої мови – є звук. Усі види МД базуються за звуках.
Навчання ФМ передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями виучуваної мови, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих та складних речень.
Існує кулька критеріїв відбору фонетичного мінімуму.
за ступенем трудності;
за відповідності потребам спілкування;
за критерієм нормативності.
Навчання звуків ІМ.
За ознакою схожості/розбіжності звуків ІМ та рідної усі звуки ІМ умовно розділяють на 3 групи:
звуки максимально наближені до звуків рідної мови за акустичними особливостями та артикуляцією. Формування навичок вимови таких звуків не викликає труднощів, оскільки має місце позитивний перенос навичок з однієї мови в ІМ. Для засвоєння цих звуків можна обмежитись імітацією.
Звуки, які на перший погляд дуже схожі на звуки рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками. Сприймання та відтворення цих звуків характеризується високим степенем інтерференції. Учні переносять навички вимови цих звуків з рідної мови на іноземну, що призводить до появи акценту та помилок на різні змісту. Звуки цієї групи вимагаються від учителя посиленої уваги та спец. тренування в різних вправах!!!!!
|
|
|
Звуки які не мають аналогів у рідній мові учнів. Звуки цієї групи також викликають труднощі при засвоєнні, тому що має місце формування абсолютно нової артикуляційної бази.
Тож, належність звука до тієї чи іншої групи зумовлює методику його засвоєння – способи ознайомлення учня з ним, вибір і кількість вправ, що потрібні для володіння даним звуком у рецепції та (ре)продукції.
Процес навчання:
ознайомлення учнів з новими звуками ІМ
автоматизація дій учнів з новими звуками
Для навчання вимови іншомовних звуків використовуються вправи на 1) рецепцію та 2) вправи на репродукція (продукцію). Вони пов’язані між собою і націлені на формування як слухових (фонематичний слух) так і вимовних (артикуляційних) навичок.
Вправи на рецепцію звуків.
Націлені на розвиток фонематичного слуху (здатності розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення)
Це – некомунікативні вправи на
1) впізнавання (наприклад: підніміть руку, коли почуєте звук ____, або довгу голосну…; порахуйте скільки разів у вірші трапиться звук _____);
2) диференціацію (прослухайте пари слів і скажіть, чи однакові в них звуки (перші приголосні). Поставте знак +, якщо вони однакові, знак -, якщо різні
1) this-thick 2) that-those 3) thought-thin
(Ключ: 1-, 2+, 3-)
ідентифікацію (прослухайте слова із звуками ____. Кожного разу піднімайте картку з відповідним транскрипційним значком або червона картку для звука ____ та зелену для звука _____).
|
|
|
!!!! Питома вага вправ на рецепцію значно менше ніж на репродукцію. Тому учитель швидко переходить до рецептивно-репродуктивних вправ, в яких поєднується 2 цілі – формування слухових та вимовних навичок.
Вправи на репродукцію звуків
матеріал для репродуції – окремі звуки, звукосполучення, слова, словосполучення, фрази.
Це – рецептивно-репродуктивні (некомунікативні та умовно-комунікативні вправи)
Некомунікативні імітативні вправи: увага звертається на характеристики звуку, що робить імітацію свідомою
Умовно-комунікативні – імітація ЗМ, підстановка у ЗМ, відповіді на запитання.
НК вправи: 1) прослухайте слова із звуком____. Повторіть їх, звертаючи увагу на ____; 2) прослухайте пари слів, словосполучення… із звуками __- та ___, Зверніть особливу увагу на______.
УК вправи: 1) прослухайте мої твердження. Якщо вони правильні – підтвердіть їх (на слухання та імітацію); 2) дайте лаконічні (повні) відповіді на мої запитання (до малюнка, предмета).
Етапи навчання ФМ у школі:
Перший: мета: формування слухо-вимовних навичок
Другий, третій: підтримка та вдосконалення навичок вимови, а також на запобігання помилок.
Відмітимо, що крім спеціальних вправ для формування та вдосконалення слухо-вимовних навичок учнів використовується заучування напам’ять скоромовок, приказок, віршів тощо. Це спрямовано на формування правильної вимови.
