Засоби навчання ІМ. Сучасні ТЗН ІМ. Використання фонограм на різн.ступ.навчання

ЗН-комплекс навчальних посібників і технічних пристроїв, за допомогою яких здійснюється керування діяльністю викладача з формування у студентів МКК і діяльністю студентів з оволодіння цією компетенцією. Вимоги до ЗН: мають бути в матеріальн. формі; орієнт.на цілі навч.; бути інструментом для реалізації методів І прийомів, відповідати сучасн. досягн. МНІМ. Класифікація: за критер. значущост і:основні(ПІДРУЧНИК),допоміжні(аудіо-віз., аудит.), додаткові(словники). За призначенням: для вчителя і для учня За залуч.апаратури: технічні і нетехн. За каналом надх. інформ: слухові, зорові, зорово-слух. До сучасних ТЗН: комп’ютерні програми, відеоматеріали, інтернет-ресурси, фонограми. Фонограма(Ф) – це такий ЗН, що спрямовує навчальну мовл. інформацію по аудит. каналу сенсорної системи учня. Переваги Ф.: фіксує іншом.мовл.у часі та просторі з можл.подальшого використання, демонстр.об’єкт опанування (іншом.мовл.), створ.іншом.середовище, демонструє зразкову мову, реаліз. наглядність і т.д. Ф. застосов.на різних ступенях навчання і реалізує різні практичні цілі: розвиток умінь А., Г., презентація ГМ і ЛМ, відпрацювання ГС, фонетична зарядка. Вибір Ф.залежить від поставленої мети та вікового періоду учнів.

Поняття іншомовної компетенції в аудіюванні. Навчання, суть, труднощі А.

А.- це розуміння сприйнятого на слух мовлення. Мета навчання А.- сформ. компетенцію в А, що базується на навичках і уміннях сприймати мовл. повідомлення і розуміти їх в безпосередньому спілкуванні, в опосередкованому спілкув.(фонограма і відеофонограма) в типових ситуаціях учб., побутової, публічної та трудової сферах спілкув. Функції А – 1)мета навч, 2)засіб навч, 3)складник ДМ. Риси А: реалізує усне спілкув., за роллю у проц..спілк. є реактивною МД; за спрямованістю на прийом-видачу інформації є рецептивним; форма перебігу – внутрішня; характериз. мотивом спілкування, предметом(думки ін..людей), продуктом(умовивід чи розуміння цих думок) та результатом(зміна поведінки чи стану). Механізми А: сприйняття звукового потоку; внутрішнє промовляння, сегментування, зіставлення сигналів, що поступають з еталонами в довготривалій пам’яті і їч впізнавання; оперативна пам’ять; антиципація, осмислення. Труднощі: суб’єктивні ( зумовл.віковими(кмітливість,уміння слухати, реагувати, переключатись)та інд.-психологічними (вмотивованість, слухова чутливість і пам’ять, антиципація, увага)особливостями)та об’єктивні( мовні, зумовл.умовами пред’явл., зумовлені змістом тексту). Етапи формув. ІК в А: 1)формування навичок А;2)розвиток вмінь(етап підготовки до А та етап А текстів)

Контроль навичок і вмінь практичного володіння іншомовним мовленням. Контроль і оцінювання навичок техніки письма.

Контроль(К) – процес визначення та оцінювання рівня сформованості іншомовної комунікативної компетенції (ІКК). Оцінювання – це процес встановлення рівня сформованості ІКК відповідно до вимог Програми. Функції К.: функція зворотного зв’язку – забезпечує керування процесом навчання ІМ. Зворотний зв'язок діє на вчителя і на учня. Вчителю дає інформ. про успішність учня. Учитель аналізує інформацію на наявність недоліків, проводить діагностику відхилень у МД учнів і виявляє ступінь відповідності обраної стратегії і тактики навчання,маючи можливість внести коригуючи зміни. Учням дає інформ. про їх успішність, що дозволяє здійснювати самооцінку та планувати подальшу діяльність. Оціночна – оцінка є орієнтиром для батьків та учнів і є основним показником успішності в державних документах. Навчальна – контрольне завдання – це вправа, виконуючи яку учень здійснює подальше закріплення та удосконалення навичок і вмінь. Розвиваюча – у ході К здійсн. Розвиток інд.-психологічних особливостей, розвиток вольових якостей. + Коригуюча, стимулююча, попереджаюча.

Вимоги до К: систематичність, репрезентативність, об’єктивність, цілеспрямованість, диференційований підхід, виховна цінність. Види контролю: за зв'язком з процесом навчання: включений і відстрочений. За часом реалізації: поточний, тематичний, рубіжний (модульний), підсумковий, заключний. За рівнем уніфікованості: стандартизований(об’єктивний), не стандартизований (суб’єктивний) Форми К: за охватом студентів: фронтальний, індивідуальний, парний, груповий; за способом реалізації: усний, письмовий; за використанням рідної мови: одномовний, двомовний; за способом організації: контроль викладачем, взаємоконтроль, самоконтроль; за використанням ТЗН: з…/ без…

Контроль і оцінювання навичок техніки письма. Техніка П. включає графічні та орфографічні навички.

Під каліграфічними навичками розуміють навички написання букв і буквосполучень даної мови як окремо, так і в писемному мовленні. укви, які частково співпадають у написанні (Тt, Нh, Uui, Вb), і букви, накреслення яких зовсім відрізняється від букв українського алфавіту (Ss, Ff, Rr, Ww, Jj, Zz). Крім того, в різних мовах додатково до букв використовуються діакритичні позначки для окремих фонем. Для навчання англ. Алфавіту радять використовувати Print Script (де друковані і рукописні шрифти майже співпадають).

Головна увага при навчанні техніки письма приділяється чіткості і нормативному написанню букв.

Вправи на написання окремих букв, на ускладнене списування/ виписування букв, буквосполучень і слів (з елементами комбінування, групування тощо). Такі вправи є некомунікативними, проте надання їм ігрового характеру, а саме проведення вправ у вигляді змагання на особисту/командну першість, робить їх вмотивованими і виправдовує їх використання в сучасному навчальному процесі, який характеризується комунікативною спрямованістю та вмотивованістю дій учнів

20