Медичні вимоги до учасників туристичного походу

Спортивні туристичні походи і подорожі проходять в умовах підвищених вимог до організму людини. Усі туристи перед походом повинні пройти медичний огляд, який проводять фахівці лікарсько-фізкультурних диспансерів і поліклінік. Вони повинні виявити захворювання, при яких протипоказані заняття туризмом. У тому випадку, якщо в туриста є навіть незначні хронічні захворювання, то вони у природних умовах у сполученні з фізичною перенапругою можуть привести до різноманітних негативних наслідків: зниження загальної працездатності, пригніченості, безсоння, що позначається на загальному настрої групи.

 Крім медичного контролю, важливу роль грає самоконтроль туриста. Він полягає в щоденному спостереженні за станом свого організму з обов'язковим записом результатів у щоденник самоконтролю і періодичному аналізі цих записів. Самоконтроль має велике виховне значення. Здійснюючи таке спостереження, спортсмен сам може аналізувати методику зміни навантаження і відповідну реакцію організму.

 Об'єм самоконтролю визначається керівником групи разом з медичним працівником. Методи самоконтролю умовно розділяються на об'єктивні і суб'єктивні. До суб'єктивних відносяться: самопочуття, настрій, наявність чи відсутність больових чи інших неприємних відчуттів, сон, апетит, бажання йти по маршруту і виконувати роботу, взаємостосунки з іншими учасниками походу. Об'єктивними критеріями прийнято вважати ті, котрі мають конкретне цифрове вираження. Наприклад: частота і характер серцевих скорочень та дихання, величина артеріального тиску, температура тіла, вага, сила м'язів, життєва ємність легень, працездатність, а також результати функціональних проб і спортивні результати.

Відповідальність за здоров'я туристів покладається на керівника походу та відповідального за медичне забезпечення походу (санітара). Перед походом санітар дає туристам інформацію про санітарно-гігієнічні норми харчування і використання води, про підготовку і вміст аптечки для походу, про профілактику травм і захворювань, попередження укусів отруйними комахами, отруєння грибами і рослинами тощо. Аптечка повинна бути ретельно підібрана й упакована санітаром в зручну і надійну тару. Туди входять необхідні медикаменти і перев'язний матеріал для надання першої допомоги у випадку травм і захворювань. її зміст залежить від характеру та складності туристичної подорожі (тривалість походу, кількість та вік учасників, пора року тощо)

Усі учасники повинні дотримуватись правил особистої гігієни!

Перша медична допомога в туристичному поході.

Перша допомога - це:

 1. Надання негайної медичної допомоги до прибуття кваліфікованих медиків.

 2. Це лікування, що надається жертвам до прибуття кваліфікованої медичної допомоги.

 3. Найчастіше перша допомога припускає підтримку життєдіяльності що постраждав до прибуття допомоги.

 Коли виникає необхідність в наданні першої медичної допомоги, необхідно дотримуватися наступних правил:

 1. Не впадайте в паніку. Зберігайте спокій.

 2. Ніколи не переміщайте важко пораненого потерпілого, крім випадків, коли що постраждав необхідне свіже повітря, або з метою захисту від подальших каліцтв.

 3. Проведіть уважний огляд потерпілого.

 4. Якщо необхідно зробити негайні заходи для врятування життя (штучне дихання, зупинка кровотечі, і т.д.) надайте доцільну допомогу без зволікання.

 5. Викликайте необхідні служби.

Найперше, що потрібно зробити – це оцінити загальний стан потерпілого, місце і характер пошкодження. Від правильної оцінки сильно залежить якість і корисність першої допомоги. Бо неправильно надана допомога швидше за все зашкодить, а не допоможе.

 Потрібно визначити чи дихає потерпілий. Далі визначаємо стан його свідомості. Бувають ситуації, коли невідомий характер пошкодження, і його можна дізнатися лише від потерпілого. Задайте людині найпростіші питання. За характером його відповідей можна судити про ясність його розуму. Ознаками важкої травми і важкого стану є сильна блідість, сірий колір шкіри, уповільнене або прискорене дихання, слабкий пульс.

 Необхідно ретельно оглянути голову, руки, ноги і тулуб. Визначити травму можна порівнюючи ліву і праву сторони, наприклад ліву і праву руки. Таким способом можна визначити переломи і удари, втрату крові. Складніше виявити травми тазу, хребта, грудей і живота. При визначенні серйозності травми краще переоцінити, ніж недооцінити небезпеку. Зайва перестраховка в цій справі не завадить.

 При сильній кровотечі або відсутності дихання першу допомогу необхідно надавати негайно без зволікання. Проте поспіх не повинен відбитися на якості допомоги.

 Якщо лихо застало вашу групу десь у воді або на схилі гори – треба розділитися. Пару чоловік потрібно відправити до найближчого населеного пункту за лікарем, а іншим необхідно обережно перенести потерпілого в безпечне місце.

 Якщо при наданні допомоги необхідно зняти одяг, то звільняють спочатку здорову сторону тіла. Якщо одяг пристав до рани, то потрібно його обрізати навколо пошкодженої ділянки.

 При важкій травмі гомілки або стопи (якщо є підозра на перелом) слід акуратно розрізати черевик гострим ножем по шву задника, а потім звільнити ногу.

 При травмах голови можлива втрата свідомості, запаморочення, головний біль, нудота і блювота. Якщо при цьому стався забій мозку – спостерігається розлад рухів, різна величина зіниць. При переломі основи черепа може виникнути кровотеча з носа, вух і рота.

 При переломах хребта спостерігається сильний біль у місці перелому, неможливість руху ніг і рук, мимовільне сечовипускання. Можлива зупинка дихання при пошкодженні шийного відділу.

Від правильного визначення характеру пошкодження залежить правильність надання долікарської медичної допомоги.