Теорія економіки пропозиції 70-80 рр. 20 століття включає ефективні заходи проти стагфляції, які націлені на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятості. Головний підхід – зниження податкового тиску на економіку. Необхідно відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, з/п, дивіденди.
Крива Лаффера.
Оскільки зниження податків веде до зниження доходів бюджету, необхідно: 1.знизити соціальні програми; 2.скоротити апарат державного управління; 3.відмовитися від малоефективних державних витрат (від субсидій збитковим підприємствам)
Теорія раціональних очікувань стала поширеною також в умовах стагфляції. Ця теорія спирається на логіки класиків: економічні суб'єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а й майбутні зміни в економіці, в тому числі в економічній політиці.
Саморегулююча роль економічних суб'єктів може бути реалізована через ринковий механізм, тобто без втручання держави.