2018-02-14
180
Економічний розвиток країни, збільшення її економічного потенціалу, підвищення життєвого рівня населення неможливе без нарощення капіталу. Таке нарощення відбувається через процес інвестування.
Інвестиції – це витрати, які спрямовані на збільшення обсягу капіталу в економіці. Інвестиції представляють собою видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ. Інвестиціями вважають вкладення в капітал, які викликають приріст загальної маси капіталу в національній економіці Інвестиції – це один з компонентів сукупних видатків.
СУКУПНІ ВИДАТКИ = ВИДАТКИ НА СПОЖИВАННЯ + ІНВЕСТИЦІЇ + ДЕРЖАВНІ ЗАКУПКИ + ЧИСТИЙ ЕКСПОРТ.
Розрізняють три види інвестиційних видатків:
інвестиції в основний капітал – це витрати на придбання основних виробничих фондів (машин, устаткування, обладнання, будівель, споруд);
інвестиції в житлове будівництво – витрати на будівництво нового житла;
інвестиції в запаси – це резерви сировини, матеріалів, незавершених товарів та готової продукції підприємств.
|
|
|
Оскільки інвестиції є складовою частиною сукупних видатків, вони суттєво впливають на сукупний попит, обсяг ВВП, зайнятість. Вони сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому.
Фірми здійснюють інвестиції для того, щоб наростити обсяги капіталу та замінити діючий капітал, який вибуває внаслідок зношення. Валові інвестиції – це весь загальний обсяг інвестицій. Вони розпадаються на дві частини. Одна частина йде заміщення основного капіталу, який вибуває через зношення. Ці інвестиції дорівнюють амортизаційним нарахуванням. Інша частина інвестиційних витрат пов’язана зі збільшенням основного капіталу. Ця частина становить чисті інвестиції.
ВАЛОВІ ІНВЕСТИЦІЇ = АМОРТИЗАЦІЯ + ЧИСТІ ІНВЕСТИЦІЇ.
Джерелом для інвестицій є заощадження, які здійснюють домашні господарства та фірми. Заощадження визначаються величиною національного доходу, тому й інвестиції в кінцевому рахунку залежать від величини національного доходу. Проте, головним мотивом для інвестицій є отримання прибутку, а це означає, що вони насамперед залежать від очікуваного доходу. Частина ж інвестицій, яка пов’язана з амортизацією, залежить від обсягів функціонуючого капіталу. Тому, в загальному вигляді, функцію інвестицій можна зобразити таким чином:
I = E – dr + gY, деI - інвестиційні витрати,
E - автономні інвестиції, d - емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки процентної ставки,
r – реальна банківська процентна ставка,
Y – національний дохід, g - гранична схильність до інвестицій, g = DI / DY.
|
|
|
В основному інвестиційні видатки здійснюють фірми. Власних ресурсів для інвестицій їм не вистачає, тому вони залучають до інвестицій заощадження через фінансовий ринок. Тому ціна інвестицій набуває форми процентної ставки. А графік функції інвестицій має вигляд кривої з від’ємним нахилом. Від’ємний нахил відображає обернену залежність між процентною ставкою (r) і обсягом інвестицій (I). Чим вища процентна ставка, тим дорожче обходиться фірмам залучення ресурсів для інвестицій, тим менше фірми здійснять інвестицій.
Основними факторами, що визначають динаміку інвестицій є такі.
1. Очікувана норма чистого прибутку 2. Реальна процента ставка.. 3. Податкові ставки..
4. Зміни в технології виробництва. 5. Наявний основний капітал. 6. Економічні очікування.
Нестабільність інвестицій вважається одним з основних чинників макроекономічної нестабільності і циклічних коливань.
Мультиплікатор інвестицій – це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі виробництва.
Економічна сутність мультиплікатора в теорії Кейнса полягає в тому, що він показує залежність змін доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:
М =ΔY/ΔI- інвестиційМ= 1/1-С′- витрат
