Пропозиція на грошовому ринку

Пропозиція грошей – це кількість грошей, яка знаходиться у обігу в національній економіці на певний момент часу.У кожен момент часу кількість грошей в економіці задана, тому пропозицію грошей M_S можна зобразити у вигляді вертикальної кривої.

Для характеристики грошової пропозиції застосовуються грошові агрегати: 1.агрегат М-1 – це показник, призначений для виміру обсягу фактичних засобів обігу; 2.агрегати М-2 і М-3 включають, крім М-1, грошові засоби на сберігальних та строкових рахунках, а також депозитні сертифікати; 3.найбільш повні агрегати грошової пропозиції – L і D. L і М-3 включає інші ліквідні активи, такі як короткострокові державні цінні папери. Агрегат D включає всі ліквідні засоби, облігації та інші аналогічні кредитні інструменти.

Агрегати М-3, L і D більш чітко відображають тенденції в розвитку економіки, ніж М-1: різкі зміни в цих агрегатах часто сигналізують про аналогічні зміни в ВНП. Однак більшість економістів використовують агрегат М-1, так як він включає активи, які безпосередньо використовуються в якості засобу обігу.

Гроші емітуються (випускаються в обіг) трьома типами установ: комерційними банками, державним казначейством і емісійним банком.

Обіг грошей у сучасній економіці здійснюється переважно через банківську систему. Лише незначна частка грошей у вигляді готівки обертається поза банківською системою. Тому пропозиція грошей формується переважно банківською системою. Кількість грошей у обігу визначає центральний банк, однак банківська система здатна збільшити пропозицію грошей понад кількість, випущену центральним банком. Пропозиція грошей у національній економіці залежить від трьох змінних – грошової бази, коефіцієнта депонування та норми резервування. Впливаючи на ці змінні центральний банк може добитися зміни пропозиції грошей.