Інфляційний розрив як наслідок дефіциту сукупних витрат. Графічна і математична інтерпретація інфляційнго розриву

Інфляційний розрив – це величина на яку потрібно зменшити сукупні видатки, щоб рівноважний ВВП зменшився до природного значення.

У графічній інтерпретації рецесійний розрив – величина, на яку крива сукупних видатків (АЕ) має переміститися вгору, щоб збільшити реальний ВВП (Y1) до його природного рівня за повної зайнятості (Ye). Інфляційний розрив – величина, на яку крива сукупних видатків (АЕ) має переміститися вниз, щоб зменшити реальний ВВП (Y2) до його природного рівня за повної зайнятості (Ye).

У математичній інтерпретації величина рецесійного або інфляційного розриву визначається величиною відхилення ВВП від природного рівня та значенням мультиплікатора сукупних видатків:

де ∆АЕ – рецесійний або інфляційний розрив,∆Y – відхилення ВВП від природного рівня,μ – мультиплікатор сукупних видатків. Рецесійні та інфляційні розриви викликають короткострокові відхилення фактичного ВВП від природного. У довгостроковому ж періоді рівновага в національній економіці встановлюється при природному значенні ВВП. Змінюючи сукупні видатки держава може повертати фактичний ВВП до природного рівня. У цьому й полягає державне регулювання економічної кон’юнктури. При відсутності державного регулювання і тривалому стійкому відхиленню сукупних видатків ринкові механізми саморегулювання можуть змінити значення природного ВВП. У будь якому разі, у довгостроковому періоді рівновага буде встановлюватися при природному значенні ВВП.

Роль держави у змішаній економіці.

За сучасних умов в ринкових країнах механізми ринкового саморегулювання обов'язково доповнюються елементами державного регулювання. Дана обставина обумовлюється тим, що ринок має певні обмеження: 1. ринок не може протидіяти такому явищу як економічна нестабільність; 2. ринок не може забезпечити суспільство товарами та послугами колективного споживання; 3. ринок не може протидіяти монополізму; 4. ринок не може боротися з зовнішніми ефектами.Дані недоліки ринку можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку. Цілі соціально-економічної політики держави: 1.економічне зростання; 2.повна зайнятість; 3.економічна ефективність; 4.економічна свобода; 5.забезпеченність непрацездатних; 6.забезпечення стабільності рівня цін. 7.баланс у зовнішньоекономічних зв'язках. Функції держави: 1.розробка політики соціально-економічного розвитку держави; 2.формування правових засад функціонування економіки; 3.захист конкуренції; 4.перерозподіл доходів і ресурсів; 5.стабілізація економіки. Державне регулювання економіки – цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економічних, соціальних передумов необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків.