Монетаристські погляди на роль держави у сучасній ринковій економіці

Монетариська теорія є найрішучішим виступом проти кейнсіанської теорії. Засновником цієї теорії став Мілтон Фрідман. На відміну від кейнсіанців, які вважають, що для сучасного капіталізму характерним є внутрішня нестабільність, монетаристи дотримуються думки, що ринкова система є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Тому вони відкидають кейнсіанську ідею про необхідність державного втручання в економіку і відстоюють принципи вільної конкуренції.

Якщо кейнсіанці спираються на рівняння сукупних витрат (ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ), то в основі монетариської теорії лежить рівняння обміну, яке можна відобразити такою формулою:

М*V=Р*О, де М — грошова маса; V — швидкість обертання грошей; Р — рівень цін; О — фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.

Згідно з монетариською теорією, головну роль у регулюванні економіки виконує грошово-кредитна, а не фіскальна політика. При цьому основним інструментом регулювання економіки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на економічну активність.

Монетарне правило Фрідмена: грошова маса має збільшуватись щорічно тими самими темпами що і щорічний приріст ВВП.

Прихильники монетаризму істотно принижують, а якщо враховувати крайні позиції, то й зовсім відкидають фіскальну політику як метод стабілізації економіки. На їхню думку, неефективність фіскальної політики обумовлена ефектом витіснення. Його суть полягає в тому, що коли держава, виходячи із необхідності покриття бюджетного дефіциту, позичає гроші у населення і комерційних банків, вона входить в конкуренцію з приватним бізнесом. Внаслідок цих позичок держава скорочує грошову масу приватного сектора економіки. Це підвищує відсоткову ставку на грошовому ринку і тому витісняє з інвестиційного ринку певну кількість приватних інвестицій, які за підвищеної відсоткової ставки стають неприбутковими. Отже, в результаті вплив бюджетного дефіциту на сукупний попит буде несуттєвим.

Функції держави у сучасній ринковій економіці з погляду представників теорії пропозиції.

Теорія економіки пропозиції 70-80 рр. 20 століття включає ефективні заходи проти стагфляції, які націлені на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятості. Головний підхід – зниження податкового тиску на економіку. Необхідно відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, з/п, дивіденди.

Крива Лаффера.

Оскільки зниження податків веде до зниження доходів бюджету, необхідно: 1.знизити соціальні програми; 2.скоротити апарат державного управління; 3.відмовитися від малоефективних державних витрат (від субсидій збитковим підприємствам) Теорія раціональних очікувань стала поширеною також в умовах стагфляції. Ця теорія спирається на логіки класиків: економічні суб'єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а й майбутні зміни в економіці, в тому числі в економічній політиці.