Період ком-рад преси в україні

Таборова преса

о катастрофі 1919—1920 рр. українське військо примушене було покинути рідні землі. Опинилося воно в таборах Чехії і Польщі. За редакцією Липовецького вийшло шість чисел ілюстрованого часопису кооперації, культури й освіти під назвою "Зірниця". Тут же виходили "Нове Життя'', що з ч. 40 перейшло на друк, військово-культурний часопис "Український Стрілець", якого появилося двоє чисел. Врешті, кілька сатирично-гумористичних: журнал карикатур "Характерник" (б чисел), одне число "Гримаси" за редакцією Левицького та одне число "Комар", що було конфісковане.У Ланцугі — дев'ять чисел літературно-військового тижневика "Наша Зоря". Тут же культурно-освітній відділ табору видавав журнал гумору та сатири під назвою "Будяк" як орган партії БКВ ("Бий, куди влучиш").У Вадовицькому таборі появилося чотири часописи, а саме: літературний журнал "Запорожець" та "Запорозька Думка", що виходила двічі на тиждень, і два гумористичні: "Аванс", якого вийшло за редакцією Гавришка шість чисел, і "Жало".Так само у Ченстохові виходила "Військова Думка" та інформаційний орган Війська Запорізького "Думка" (10 чисел) і шість чисел сатирично-гумористичного журналу"Колючки". У Петрокові — літературний часопис під назвою "Тернистий Шлях" за редакцією Козловського. І врешті, у Пікуличах — гумористичний "Листок Об'яв".

Військова преса доби визвальних змагань

По катастрофі 1919—1920 рр. українське військо примушене було покинути рідні землі. Опинилося воно в таборах Чехії і Польщі. Відірване від світу.Були це такі органи: "Голос Табора", що його в 1919—1920 рр. видавав Просвітний Кружок, та гумористичний часопис під назвою "Камедула" у Ліберці. Обидва видавалися відбиваними на гектографі. Там же з III. 1920 р. виходить "Український Скиталець", а з 15.XII. 1922 р. — "Український Стрілець" як орган "Пресової Кватири" при Українській бригаді в німецькому Яблонному. Обидва розвинулися в нормальні журнали і були популярними серед стрілецтва. Найактивнішими організаторами і співробітниками всіх цих органів були такі старшини Галицько-Української армії як С. Ріпецький, Я. Ярема За змістом і завданням були це часописи просвітньо-інформативного характеру, літературного, кооперативного, військово-технічного і врешті сатирично-гумористичного. Завдання таборової преси було сформульовано видавничою секцією в Каліші, що видавала часопис "За Дротом". Окреме місце займає літературно-мистецький журнал "Веселка", що виходив в 1922—1923 рр. у Каліші і купчив навколо себе такі літературні сили як Є. Маланюк, О. Карманюк, А. Коршнівський та інші

період ком-рад преси в україні

Перша — коли ліквідуються органи української національної і соціалістичної думки, що не стояли на ґрунті совєтської дійсності. Залишається ще на короткий час преса, що приймала цю дійсність у надії знайти в ній розв'язку національних вимог українського народу. Були це кілька органів "боротьбистів" та незалежних українських соціалів і демократів, що об'єдналися і створили Українську комуністичну партію. Органами "боротьбистів" у першу чергу був центральний щоденник під назвою "Боротьба", якого 1920 р. за редакцією В. Еланського (Блакитного) вийшло 75 чисел; "Трудове Життя", що виходило в Києві до 25.ш. 1920 p., та декілька назв на провінції. незалежна УСДРП мала в києві своїм центральним органом щоденник під назвою "червоний прапор", що виходив у 1918 р. і став в 1920 р. органом організаційного комітету української комуністичної партії (УКП). виходило в цей час кілька органів цієї партії і на провінції, як "червоний шлях" у кам'янці-подільському та інші. незабаром УКП примушена була влитися до новоствореної КП(б)У (комуністична партія більшовиків україни), як до територіальної партії, і ліквідувати свої органи. У наступних роках відбувається різкий упадок загальної кількості органів. але одночасно зростає кількість органів комуністичних. так, у 1920 р. на 73 українських органів припадає вже 63 органи комуністичних (російських органів виходило в цей час 151, з яких 120 комуністичних). а 1922 р. на 77 українських органів — 75 комуністичних. з цього ж року починає зростати російська преса, даючи вже 188 органів, з яких 169 комуністичних (на 75 комуністичних органів українською мовою). врешті, 1922 р. українська не комуністична преса цілковито зникає. залишається преса лише партійно-комуністична та офіційна совєтська, що поступово взаємно покриваються. українською мовою цього року виходить 56 органів. за місцем З 1923 р. кількість преси українською мовою збільшується. Друга доба визначається національною політикою совєтської влади, відомою під назвою "українізації". тягнеться вона від 1924 до 1930—1931 pp. на цю добу припадає переведення багатьох центральних і місцевих органів на українську мову та збільшення їх кількості.Тоді ж відбувається розвиток щоденної газети "вісти" в напрямі скупчення визначніших українських літературних, наукових і журналістичних сил це ж становище затримується у "вістях" якийсь час і по смерті в. блакитного (еланського, 1925 p.), наступником якого в редакцію приходить Є. Касьяненко. на сторінках додатку до "вістей" під назвою "культура і побут" з'являються відомі памфлети м. хвильового, де підносить він історичне гасло "геть від Москви". тут же праці М. Шрага, П. Христю-ка, М. Чечеля з економіки, історії, техніки тощо. врешті, сторінка гумору і сатири о. вишні (П. Губенка — П. Грунського), що спричинюється до особливої популярності часопису серед ширших кіл громадянства.до цього ж часу належить народження і розвиток таких літературних, наукових, мистецьких органів як "вапліте" (вільна академія пролетарських літераторів) під проводом хвильового, а пізніш, як спадкоємець "вапліте", — знаменитий "літературний ярмарок" і потім "пролітфронт", "червоний шлях" за редакцією Гринька (1923), "життя і революція", "радянська література" та інші органи, що принесли в українську літературу чимало добірного зерна, порушили чимало проблем літературного, національного та соціального світоглядового характеру. це ж саме відбилося на сторінках літературно-критичного органу під назвою "критика". не меншого значення здобуває освітньо-педагогічний орган під назвою "радянська освіта". народжується високоцінний своїм завданням і змістом бібліологічний орган під назвою "бібліологічні вісти", перших двоє чисел якого виходять у кількох примірниках, друкованих на машинці, після чого розгортається він у солідний друкований орган. Врешті, відновлюється, з поворотом з еміграції проф. М. Грушевського, науковий орган українознавства "Україна", як орган історичної секції Всеукраїнської Академії Наук.Тим часом совєтська влада, виявляючи і студіюючи розвиток української думки, праці і творчості через відповідні чинники, що поволі проходили в усі його клітини, готує свій перехід до нової національної політики, що наступає з 1930—1932 рр. як третя доба.