Радіомовлення України періоду становлення (20-поч.40-х рр.).: історія і розвиток, специфіка роботи

Радіомовлення України періоду Другої світової війни

 В Харкови Зрештою, 17 січня 1921 р. радіовежа передавала і приймала повідомлення. В той час вже відходили від азбуки Морзе і передавали голосові повідомленняАле це була своєрідна приманка для слухачів. Після того по радіо майже весь час транслювали пропагандистські "радіогазети" -засідання ВУЦВК, яка спрямовувалась на гучномовці, які були розташовані на вулиці. За інерцією, так роблять і зараз: депутати Верховної Ради України транслюють свої засідання для мітингуючих перед будівлею парламенту. У грудні 1922 року тут навіть збиралися влаштувати своєрідний радіоміст Харків - Москва за участю Лєніна. У лютому 1926 року в СРСР вийшла постанова "Про радіостанції приватного користування", що легалізувало радіоаматорів з точки зору отримання дозволів (ліцензій) на індивідуальні радіопередавачі. Першими ліцензованими радянськими радіоаматорами стали Федір Лбов (01RA), Нижній Новгород, потужність до 100 В Ще одним засобом впливу на хід справ та свідомість слухачів стали радіопереклики, які тепер частіше називають “радіомостами”. За допомогою мікрофонів, встановлених по обидва боки цього “мосту”, радіожурналісти налагоджували прямоефірне спілкування представників певних виробничих колективів, що змагалися між собою. Люди, які збиралися на ці переклики у заводських клубах, червоних куточках, а то й прямо у цеху, могли не тільки спухати, а й брати участь в обговоренні. Радіопереклики дозволяли учасникам спільно вирішувати назрілі господарські проблеми, обмінюватися досвідом, розповідати про свої досягнення.Проводилися також радіопереклики споріднених міст, колгоспників, школярів.Пам’ятним став радіопереклик Київ-Шепетівка-Сочі, проведений 12 квітня 1935 року і присвячений нагородженню М.Островського орденом Леніна. На той час організувати таку радіопередачу було справою надзвичайно складною. З Москви та Києва до Сочі, де лікувався письменник, задовго до початку переклику була завезена громіздка апаратура. Напередодні запису йшли технічні випробування. Нарешті газети повідомили, що випробування завершилося й о 10-й годині вечора переклик почався. Щоб зупинити українізацію, за вказівкою із Москви починається “чистка” українських комуністів. Крім націоналізму, їх звинувачують у “фашизмі”, “троцькізмі”, “відсутності більшовицької пильності”, “у зв’язках із емігрантськими колами або розвідками іноземних держав”. Усіх, хто потрапляв під хвилю цих звинувачень, усували з посад, а згодом висилали до концтаборів або розстрілювали.Не оминула ця хвиля й Український радіокомітет, що на той час очолював О.Карпеко. Без будь-яких підстав він був оголошений “куркульським хуторянином”, “націоналістичним фіглярем”, “нездарою”. Звинувачення ці були настільки абсурдними, що комуністи радіокомітету не дозволили “вичистити” його із своїх рядів. Розпочаті в 1930 році переслідування українізаторів переросли у наступні роки в масовий терор. Він досягнув свого апогею у 1937-1938 рр. Саме тоді й виникла “Справа українського радіокомітету”.

Історія українського радіомовлення: У новій столиці України (1933-1941 рр.) – Частина 1