2018-02-14
475
1.Поняття та загальні засади виконавчого провадження.
Виконавче провадження — це сукупність дій спеціально уповноважених державних органів, спрямованих на примусове виконання рішень судів, а також інших органів (посадових осіб) у випадках, передбачених законом.
Принципи виконавчого провадження поділяють на три групи:
1) загальноправові принципи: законність, юридична рівність, одержання юридичної допомоги; 2) галузеві принципи, характерні як для виконавчого провадження, так і для цивільного процесуального права (диспозитивності, національної мови, рівноправності сторін); 3) специфічні принципи, характерні тільки для виконавчого провадження (неупередженості, повноти і своєчасності, обов'язковості вимог державного виконавця, переважного захисту стягувача).
Принцип законності визначається як неухильне дотримання всіма учасниками виконавчого провадження норм матеріального і процесуального права. Принцип диспозитивності по відношенню до стягувача розкривається в наступному: 1) стягувач вправі самостійно розпоряджатися належними йому правами у виконавчому провадженні; 2) ніхто крім стягувача, за винятком випадків, передбачених законом, не може розпоряджатися зазначеними правами. Принцип мови виконавчого провадження є реалізацією конституційного принципу національної мови. Незнання мови не повинне призводити до дискредитації особистості та порушення особистих або майнових прав будь-якого учасника виконавчого провадження. Принцип неупередженості державного виконавця при здійсненні виконавчих дій полягає в тому, що державний виконавець повинен здійснювати виконавчі дії об'єктивно і неупереджено, не допускати порушення прав і інтересів обох сторін виконавчого провадження. Принцип повноти і своєчасності виконання рішення - державний виконавець зобов'язаний вживати заходів для своєчасного та повного здійснення виконавчих дій. Принцип обов'язковості вимог державного виконавця при здійсненні виконавчих дій - невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом. Принцип переважного захисту стягувача: 1)перевага прав стягувача перед іншими учасниками виконавчого провадження, і насамперед відносно боржника; 2)ніякі відомчі інтереси не можуть перекривати права і законні інтереси стягувача у виконавчому провадженні, тобто при примусовому виконанні боржником обов'язків перед стягувачем, підтверджених у судовому акті.
2. Учасники виконавчого провадження:
а)органи виконання:
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, що входить у систему органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ЗУ «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.
Згідно ЗУ «Про держ. вик. с.» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів, виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Участь суду у виконавчому провадженні може бути зведена до наступного: 1) на суді лежить вирішення питань про забезпечення позову як гарантії майбутнього виконання його рішення; 2) державні виконавці виконують ту частину рішення, що зветься резолютивною; 3) у компетенції суду залишилося вирішення істотних питань виконавчого провадження; 4)суд здійснює контроль за діями і постановами державного виконавця.
Суд бере участь у виконавчому провадженні тоді, коли порушується звичайний порядок примусового виконання судових і інших актів і питання, що виникли, можуть бути вирішені тільки судом. Участь суду проявляється в певних формах судового контролю над органами примусового виконання судових і інших рішень. До форм судового контролю належать: 1)попереднє санкціонування судом процесуальних дій державного виконавця по примусовому виконанню, що є однією з гарантій правильності здійснення цих дій; 2)оскарження законності та обґрунтованості постанов суду з приводу питань, що виникають у процесі виконання, що практично не відрізняється від звичайного провадження справ у апеляційній або касаційній інстанціях; 3)оскарження та заперечування дій (бездіяльності) державного виконавця, яке повинне бути істотною гарантією дотримання прав сторін і інших осіб у виконавчому провадженні.
в) особи, які беруть участь у виконавчому провадженні;
До них належать сторони у виконавчому провадженні — стягувач і боржник та їх представники.
Стягувач — фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.
Боржник — фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням суду вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожний з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному зі співучасників.
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.
Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.
Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом; оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.
Сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи місцезнаходження, а боржник — фізична особа — про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Сторони можуть реалізовувати свої права і обов 'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.
