2018-02-14
312
Механізм правового регулювання — це взята в сукупності система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин.
За допомогою цієї системи правових засобів, способів і форм нормативність права переводиться у впорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок.
Основні ознаки механізму правового регулювання:
1) він є частиною механізму соціального регулювання;
2) об'єднує всі явища правової дійсності:
• засоби (норми права, суб'єктивні права і обов'язки, рішення судів та ін., що об'єктивовані у правових актах);
• способи (дозвіл, зобов'язання, заборони);
• форми (дотримання, виконання, використання, застосування);
3) це взаємопов'язана та взаємодіюча система;
4) є динамічною частиною правової системи суспільства — він призначений для приведення в дію необхідних елементів правової системи;
5) результатом його дії є встановлення правопорядку в суспільстві.
|
|
|
Елементами механізму правового регулювання є:
1. Норма права — загальнообов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні права, так і необхідний варіант поведінки — юридичні обов'язки.
Завдання цього елементу полягає в тому, щоб:
• визначити загальне коло людей, на яких він розповсюджується;
• визначити зміст поведінки суб'єктів;
• визначити обставини, за яких особа повинна керуватися цим правилом поведінки;
• розкрити саме правило поведінки.
2. Правові відносини — відносини, що виникають на основі норм права. У них індивідуалізуються положення норми права, конкретизуються права та обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність.
Правовідносини виконують такі функції:
• визначають конкретне коло осіб, на яких розповсюджується дія норм права в певний момент;
• закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або можуть дотримуватись суб'єкти;
• є умовами для можливого приведення в дію спеціальних юридичних дій з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків та відповідальності.
3. Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.
4. Акти реалізації, прав і обов'язків — фактична поведінка суб'єктів правовідносин щодо здійснення своїх прав і обов'язків. Саме реалізація прав і обов'язків завершує "роботу" механізму правового регулювання — реальна поведінка така, на яку було спрямоване правове регулювання.
38. Механізм ЦПР – це способи, форми, або пр. засоби за допомогою яких норми права переводяться у порядковані цивільні правовідносини.
|
|
|
Алєксеєв: через механізм відбувається процес переведення нормативності права у порядкованість правовідносин.
Скакун: за допомогою механізму ЦПР належне у праві стає сущним.
Елементи механізму правового регулювання:
- норми права
- правовідносини
- акти реалізації прав і обов’язків
- акти застосування права
Таку побудову запропонував Алєксеєв і вона вважається класичною в теорії.
1. Норми права виконують роль правової бази для правового регулювання. У них закладена модель правової поведінки.
2. Правовідносини дають можливість визначити хто і яким чином буде виконувати приписи які містяться у нормах права (суб’єкт, суб’єктивні цивільні права і обов’язки).
3. Акти реалізацій прав і обов’язків – це фактична поведінка суб’єктів.
4. Акти застосування права – це відповідні владні розпорядження компетентних органів, які забезпечують виконання норм права (рішення суду).
Яковлєв і його підтримує Михальнюк О.В. виділяю 4 елементи:
- норми права
- правовідносини
- юридичні факти
- заходи примусу
2 і 3 піддавалася критиці, адже правовідносини виникають на підставі юридичних фактів (юридичні факти є важливим моментом на підставі чого діють правовідносини). І Михальнюк пропонує на друге місце поставити юридичні факти, а потім правовідносини.
Стадії механізму цивільно-правового регулювання:
1. Прийняття норм права та доведення їх до суспільства.
2. Виникнення суб’єктивних прав і обов’язків на підставі юридичних фактів.
3. Реалізація суб’єктивних прав і обов’язків, втілення їх у поведінку учасників цивільних правовідносин.
4. Застосування права, - правозастосовчі органи. На ній право застосовується у примусовому порядку коли суб’єкти реалізовують права неналежним чином.
