Особливості механізму цивільно-правового регулювання

- норми

- суб’єкти

- заходи примусу

39. Норма права — загальнообов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні права, так і необхідний варіант поведінки — юридичні обов'язки.

Завдання цього елементу полягає в тому, щоб:

• визначити загальне коло людей, на яких він розповсюджується;

• визначити зміст поведінки суб'єктів;

• визначити обставини, за яких особа повинна керуватися цим правилом поведінки;

• розкрити саме правило поведінки.

Це встановлене і забезпечене державою правило поведінки, яке зафіксоване у відповідних джерелах і направлене на регулювання суспільних відносин.

Імперативні – це норми, що виражені у категоричних розпорядженнях держави стосовно конкретних дій, які не допускають ніяких відхилень у поведінці учасників. Визначають прямо право поведінки

Диспозитивні – це норми, що передбачають визначений Д варіант поведінки, але надають можливість сторонам самим визначити права і обов’язки у конкретному випадку. Вона дає правило поведінки, сторони самостійно регулюють між собою і домовитись по конкретному питанню.

Імперативні норми – стосовно форми договору (ст.657 ЦКУ), письмова форма і державна реєстрація. ст. 668 ЦКУ – ….. несе власник, якщо інше не передбачене договором або законом.

ст. 6 ЦКУ – ч. 3: сторони можуть відступити від приписів законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд. Але не можна відступити, якщо про це прямо передбачене законом (це формулювання відсутнє і це трапилося на етапі розробки).

Всі норми є диспозитивним, за загальним правилом (Михальнюк О.В.)

 

Механізм ЦПР – це способи, форми, або пр. засоби за допомогою яких норми права переводяться у порядковані цивільні правовідносини.

Алєксеєв: через механізм відбувається процес переведення нормативності права у порядкованість правовідносин.

Скакун: за допомогою механізму ЦПР належне у праві стає сущним.

Елементи механізму правового регулювання:

- норми права

- правовідносини

- акти реалізації прав і обов’язків

- акти застосування права

Таку побудову запропонував Алєксеєв і вона вважається класичною в теорії.

1. Норми права виконують роль правової бази для правового регулювання. У них закладена модель правової поведінки.

2. Правовідносини дають можливість визначити хто і яким чином буде виконувати приписи які містяться у нормах права (суб’єкт, суб’єктивні цивільні права і обов’язки).

3. Акти реалізацій прав і обов’язків – це фактична поведінка суб’єктів.

4. Акти застосування права – це відповідні владні розпорядження компетентних органів, які забезпечують виконання норм права (рішення суду).

Яковлєв і його підтримує Михальнюк О.В. виділяю 4 елементи:

- норми права

- правовідносини

- юридичні факти

- заходи примусу

2 і 3 піддавалася критиці, адже правовідносини виникають на підставі юридичних фактів (юридичні факти є важливим моментом на підставі чого діють правовідносини). І Михальнюк пропонує на друге місце поставити юридичні факти, а потім правовідносини.

Стадії механізму цивільно-правового регулювання:

1. Прийняття норм права та доведення їх до суспільства.

2. Виникнення суб’єктивних прав і обов’язків на підставі юридичних фактів.

3. Реалізація суб’єктивних прав і обов’язків, втілення їх у поведінку учасників цивільних правовідносин.

4. Застосування права, - правозастосовчі органи. На ній право застосовується у примусовому порядку коли суб’єкти реалізовують права неналежним чином.