Відповідальність за порушення цього Закону

Стаття 19. Підстави відповідальності

Підставами відповідальності за порушення цього Закону є безпосереднє невиконання та порушення його норм, створення перешкод для їх реалізації, а також невиконання і порушення норм, передбачених іншими законодавчими актами, зазначеними в цьому Законі.

Підставами відповідальності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування є також їх втручання в професійну організаційно-творчу діяльність засобів масової інформації та в індивідуальну професійну творчу діяльність журналістів, інші посягання на свободу інформаційної діяльності, однобічні рішення щодо засобів масової інформації та їх працівників за наявності інших співзасновників.

Стаття 20. Оскарження неправомірних дій

Неправомірні дії посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, керівників недержавних організацій - засновників (співзасновників) засобів масової інформації та керівників самих засобів масової інформації, порушення ними норм цього Закону можуть бути оскаржені відповідно до Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою захисту порушеного або оскаржуваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також розв'язання спорів між організаціями і трудових спорів.

Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів

Невиконання посадовими особами та іншими працівниками державної влади і органів місцевого самоврядування норм цього Закону, інших законодавчих актів, зазначених у ньому, тягне за собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або іншу відповідальність відповідно до законодавства України.

Р о з д і л VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон вводиться в дію з 1 січня 1998 року.

2. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з цим Законом вони застосовуються і діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України в чотиримісячний термін з дня прийняття цього Закону подати до Верховної Ради України проект відповідних змін та доповнень до законів України з питань митного, валютного регулювання, підприємницької діяльності, охорони праці, пенсійного забезпечення, судочинства тощо.

4. Нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади приводяться у відповідність з цим Законом Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади у тримісячний строк після прийняття цього Закону і підлягають реєстрації в новій редакції згідно з нормами законодавства.

У такий же строк Кабінет Міністрів України розробляє і затверджує нові нормативно-правові акти, які випливають з цього Закону, з метою встановлення порядку та регулювання реалізації його норм.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 23 вересня 1997 року

N 540/97-ВР

УЗАГАЛЬНЕНА ІНФОРМАЦІЯ
ПРО АМЕРИКАНСЬКУ ПРЕСУ

(На основі видання “Подборка данных о средствах массовой информации”. – Вашингтон: International Center for Journalist, 1996)

Американська індустрія новин є бізнесом:

• не субсидованим

• високо прибутковим

• залежним від своїх клієнтів і підзвітним їм

Індустрія розглядає себе як вираження народної довіри:

• має захист конституції протягом більше ніж два століття

• призначає саму себе “спостерігачем” за діями уряду

• існує внутрішній поділ “церкви” і “держави”

Індустрією новин в основному ніяк не керують:

• не потрібно дозволу від уряду

Не існує єдиного визначення поняття “новини”:

• може йтися про все – від освіти до розваг

• існує широке трактування цінностей, стандартів і визначень терміна “новини”

Панівна преса в основному не є ідеологічною:

• не позв'язана чи не належить ні до однієї з партій/течій

• в основному є аполітичною

• з філософської точки зору є більш ліберальною, ніж пануюча ідеологія.

Традиційно американська преса спирається на певні групи населення:

• концепція національної преси є відносно молодою

• це є основною причиною провінціалізму

ОРГАНІЗАЦІЯ ГАЗЕТНОЇ СПРАВИ У США

Хоча часом легко порівнювати газетну справу з іншими галузями національної економіки, скажімо з виробництвом автомобілів, виробництво газет і журналів має свої важливі відмінності. Метою газетної справи, як і інших галузей господарства, є виробництво кінцевого продукту, в цьому разі – газет. Прибутки значною мірою залежать від кількості й якості надрукованих газет. Але на цьому подібності, звичайно, й закінчуються.

Виробничі терміни для друкованих видань набагато коротші, ніж в інших галузях економіки: газети треба друкувати щодня, щотижня і т. д. Закінчений продукт відрізняється від виготовленого перед ним, а те, як буде виглядати завтрішня газета, не знають навіть її творці. На відміну від інших виробництв, прибуток приносить не тільки продаж надрукованих примірників. Газети працюють на два ринки: читачів і рекламодавців. Отже, газета має задовольняти потреби як одних, так і інших – а їхні інтереси принципово різняться. Читачі газет шукають у них інформацію, чи то редакційні матеріали, реклама, чи то сполучення одного з іншим. Рекламодавці ж по своїй суті – продавці й шукають кращий спосіб інформування про свої нові продукти.

Як наслідок, у газет з'являється два головні завдання, що перекривають одне одного. По-перше, газета - це бізнес, що має приносити прибуток його власникам. По-друге, метою газет є служіння суспільним інтересам шляхом поширення новин, редакційних матеріалів і реклами.

Виконання цих двох завдань відбувається досить автономно, хоча кожне з них служить іншому і разом вони служать газеті. Основними завданнями в газетній справі є інформація, реклама, поширення, виробництво і ділові операції. Без них газета не змогла б прожити.

Інформація “новини і редакційні матеріали”. У більшості газет новини і редакційні матеріали становлять 35-50% змісту видання. Їхньою головною метою є задоволення читацького попиту на інформацію. Вони впливають також на тираж і рекламу, залучаючи певні групи читацької аудиторії.

Реклама. Реклама приносить приблизно 65-90% прибутків газети. Коли газета продає рекламодавцю місце на своїх шпальтах, вона тим самим продає і потенційних споживачів товарів і послуг. Без цього рекламодавець не мав би потреби в послугах газети. Газетне місце продається для різного роду реклами: загальнонаціональної чи загальної, місцевої чи роздрібної, оголошень. Продається також право поширювати разом з газетою вже надруковані рекламні матеріали.

Наклад. Наклад приносить приблизно 10-35% прибутків газети. Основні форми поширення накладу – доставка передплатникам і роздрібна торгівля у кіосках, автоматах і т. д. Поширення накладу означає, по суті, продаж газет, він залежить від якісного та своєчасного редагування, розміщення рекламних оголошень і друку газети. Крім того, високий загальний наклад і високий рівень поширення видань серед окремих груп населення допомагають залучати рекламодавців. У результаті, високий наклад помітно впливає на зростання прибутків від реклами.

Схема, що наводиться, показує типову систему розподілу функцій у газетній справі, хоча на практиці існують і розбіжності. У невеликому виданні одна людина може відповідати за те, чим у великій газеті займається цілий відділ. Але майже всі газети займаються зазначеними у схемі справами. Хоча через свої різні завдання всі зазначені функції і автономні одна від одної, і взаємозалежні та працюють на користь газеті.