2018-02-14
301
| Процедури зв’язків клієнт — працівник | ||
| Процедура | Мета | Дії працівника |
| Підтримування | Зменшити занепокоєння, погане уявлення про себе, низьку впевненість у собі | Висловлювати сприйняття, інтерес, поділяння з клієнтом його тривоги. Переконувати клієнта, що працівник розуміє сильні, ірраціональні почуття. Висловлювати довіру. Заохочувати клієнта до відносин та дій, що плануються. Простягнути руку, показуючи бажання допомогти. Невербальна поведінка, така як контакт “очі в очі”, та дотики можуть підтримувати. |
| Безпосередній вплив | Сприяти конкретній поведінці силою думки працівника | Просуватися по ступенях директивності: сформулювати думку, запропонувати, підкреслити, вимагати, наполягати. Поради з боку довірених працівників вітаються, але важливі рішення мають надійти від рефлексії клієнта, а не бути нав’язаними працівником. Робити наголос на схвалених зразках поведінки. Наприкінці вдатися до дії (наприклад, забрати дитину від жорстоких батьків). Уникати непродуманого впливу через нахил до фразеології та промов. |
| Вивчення, описання, вентиляція | Зрозуміти точку зору клієнта та власну на ситуацію. Висловити почуття. | Психологічне вивчення. Висловлюються гнів, ненависть, горе, тривога, почуття провини й тим, що вони висловлені, зменшується їх сила. Уникайте вентиляції в разі, якщо вона стає звичною. Обмежуйте вентиляцію в спільному інтерв’ю (наприклад, з чоловіком та дружиною), де вона може образити іншу сторону та стати на перешкоді прогресу справи. |
| Рефлексія особи щодо ситуації: 1. Інші, навколишній світ, здоров’я клієнта. 2. Впливи поведінки на себе самого та на інших. 3. Власна поведінка. 4. Причини, що лежать у взаємодіях між самим собою та іншими й зовнішніми впливами. 5. Самооцінка. 6. Працівник та процес лікування. | Покращити розуміння клієнта | “Зовнішнє відбиття” щодо знання та розуміння ситуації (скажімо, здоров’я, інші люди, хатнє господарство, гроші). Розглянути впливи поведінки клієнтів на інших та на самих себе. “Внутрішнє відбиття” стосовно власних реакцій клієнтів щодо ситуації. Їх рідко пояснюють безпосередньо. Прийом полягає в тому, щоб підвести клієнта до того, щоб розглянути всі боки справи та досягти самовикриття. Клієнти вивчають, як зовнішні збудники впливають на внутрішні реакції, та продуктують поведінку. Самооцінка щодо цінностей та власного іміджу. Клієнт повинен вивчити обмеження та вимоги, що їх накладає агенція, працівник та почуття щодо приходу по допомогу. |
| Розуміння динамічних патернів | Сприяти розумінню клієнтом зразків поведінки та думок | Заохочувати рефлексію щодо зразків поведінки, особливо там, де вони виявляють захист ego (скажімо, ухиляння, ворожість). Ідентифікувати проблеми супер-ego (скажімо, бути надто жорстким до себе, надмірно покладатися на релігійні книги). Обговорювати сильні потреби (наприклад, сильні емоційні потреби, острах, що не має розумного пояснення), можливо, за допомогою реакцій клієнта щодо працівника. Ідентифікувати розлади особи. |
| Рефлексія індивідуального розвитку | Розуміння клієнтом впливів з минулого | На відміну від психоаналізу, це не головна риса. Вживається лише тоді, коли є принагідною, заохочує переоцінку. Уникає інтелектуалізації як захисту. Перенесення іноді пояснює неочікувану поведінку щодо працівника, отже, фокусуйтеся на відносинах працівник — клієнт. |
| Типи ресурсів | Послуги для клієнта | Задовільно використовувати послуги власної агенції, відшукувати шляхи їх вдосконалення. Користуватися ресурсами вторинних утворень (скажімо, лікарень, шкіл, судів), де оперує працівник. Використовувати працівників з інших агенцій, використовувати агенції несоціальної роботи. У стосунках з клієнтами використовувати «супутників, що можуть сприяти» (наприклад, роботодавців, домовласників). Якщо справа ведеться з могутніми людьми, треба дочекатися слушної нагоди. Використовуйте «помітних супутників» у відносинах з клієнтами, де залучаються почуття. Працівник повинен ідентифікуватися з клієнтом, а не з іншими працівниками, або агенціями. |
| Типи спілкування | Відносини з клієнтами | Використовуються ті самі процедури, що й у спілкуванні працівник — клієнт, з іншими людьми, що мають відношення до клієнта (див. перші чотири процедури вище). Конфіденційність щодо клієнта повинна бути розглянута раніше обговорень з іншими. |
| Типи ролей | Дії від імені клієнта | Діяти як постачальник або розміщувач, або створювач; діяти як перекладач між клієнтом та іншими. Діяти як медіатор між клієнтом та іншими. Діяти як агресивний інтервент між клієнтом та ішними (наприклад, при захисті дитини). |
|
|
|
|
|
|
Важливою першою стадією в соціальній роботі є встановлення стосунків. Був зроблений крок до більш неформальних, менш дистанційних відносин як тими, що мають професійні навички, так і тими, що мають знання, аби зробити внесок у заохочення клієнтів до співпраці. Однак працівник повинен прийняти відповідальність за ефективне спілкування, обмежуючи відкритість до порогів, на яких вона відповідає потребам клієнта, радше ніж задовольняє бажання працівника почуватися комфортно або подобатися. Соціальні відносини або враження, що це є природа відносин, заперечують реальність, і їх треба уникнути.
Психологічне дослідження на початку контактів з клієнтами дає тимчасовий вигляд проблеми та напрямок роботи щодо неї. Після цього психологічне дослідження (збирання та впорядкування інформації), діагностичне зрозуміння (обмірковування інформації) та лікування проходять одночасно. Дослідження залучає спостереження, обстеження та висновок щодо існуючих та нещодавніх відносин, оточення та подій з життя клієнта.
…Довготермінові цілі будуть покращанням особистого та соціального життя клієнтів. Щодо вирішення конкретних цілей доречними є мотивації, а також соціальні цінності клієнтів. Проміжні цілі витікають з проблем та динамічного розуміння. Працівники повинні розглянути, чи є зміна реально можливою, та відповідно вибрати цілі. Для практичного вибору та спрямування потрібно оцінити опір. Факторами в рішенні будуть потреби, бажання та філософії інших членів родини, агенції та важливих індивідуумів. Може виявитися, що деякі фактори неможливо змінити, й працівники повинні ідентифікувати такі фактори та обминути їх.»
|
|
|
Пейн М. Сучасна теорія соціальної роботи. — К., 2000. — С. 107–111.
«Даже короткий разговор о работе психолога-консультанта не может быть завершенным, если мы не ответим на вопрос «Как?», т. е. не очертим хотя бы в общих чертах способы достижения конечного результата психологической помощи. Без этого последнего шага вся предварительная работа (умелое ведение консультативной беседы, анализ проблемы, необходимая диагностика и т.п.) теряет какой-либо смысл. Ведь помогают человеку не психологические выводы, какими бы квалифицированными они ни были, а умение психолога донести их сущность, стимулировать клиента на конструктивные перемены в себе и своем окружении…
Понимая психологическое состояние клиента, психолог, как и духовное лицо, берет на себя труд разделить его бремя, помочь побороть дискомфорт. Он принимает от человека какую-то часть его страхов и тревог. Причем не только символически, а скорее «с доверием» подобно тому, как принимает рисунки детей, нарисовавших ему свои страхи (методика «рисунок страха» по А. И. Захарову, 1986а). Дети, отдавая свой рисунок психологу, твердо верят, что тот сумеет справиться с их «страшилками и чудищами». Подобно этому психолог убеждает человека, что он не одинок перед лицом своих проблем, что рядом с ним тот, кто его поймет и поддержит.
Что и говорить, в жизни случается немало ситуаций, в которых человек объективно нуждается в ослаблении пресса негативных впечатлений или грехов (тем более что и по форме, и по характеру они могут быть серьезными и не очень, не столько истинными, сколько мнимыми, давно причиненными и уже много раз искупленными), ибо иначе не избежать своеобразного жизненного паралича, не заставить «плыть» дальше корабль, наскочивший на мель больной совести, или человеческого наговора…
Вот так, вникая в чье-то беспокойство, или освобождая от ущемленных чувств, неэффективных психологических защит или комплексов, психолог открывает для человека горизонты обновленной жизни, где не все так безнадежно плохо, как кажется на первый взгляд, а многое прямо зависит от того, как его воспринимать.»
|
|
|
Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: проблемный подход. — К.: Наук. думка, 1995. — С. 78–81.
РОЗДІЛ VI
Соціальна робота і виховання
