Галузеві чинники, що формують умови праці, умовно поділяються на

чотири групи:

1. Санітарно-гігієнічні (освітленість, мікрокліматичні умови, вібрація, шум, різні види випромінювань, біологічні чинники та ін.);

2. Психофізіологічні  (фізичні і  нервово психічні навантаження, монотонність або інтенсивність трудових процесів, режим  праці    та

відпочинку, ступінь ризику, травмонебезпечність);

3. Соціально-психологічні (мікроклімат у  колективі, групові та міжгрупові відносини та ін.);

4. Естетичні (архітектурно-художнє оформлення інтер'єрів, художньо- конструкторські особливості робочого місця).

До основних напрямків, за якими повинна розроблятися СУОПГ слід віднести:

- розробку, конструювання та впровадження нових, безпечних технічних систем, машин, механізмів, обладнання і технологічних процесів;

- ліквідацію небезпечних і шкідливих чинників в умовах діючих галузевих організацій;

- розробку  комплексу    соціальних   і   санітарно-оздоровчих    заходів для створення комфортних умов праці;

- покращення культури виробництва, промислової естетики;

- впровадження стандартів безпеки праці ССБП;

- дотримання правил, норм, інструкцій з техніки безпеки і виробничої санітарії;

- підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників;

- підвищення технологічної та трудової дисципліни. Система управління безпекою праці в умовах галузі не повинна замикатися в установлених рамках, вона має носити динамічний характер і постійно розвиватися і вдосконалюватися. Вдосконалення профілактичної роботи з техніки безпеки дає можливість комплексно вирішувати питання зменшення виробничого травматизму та рівня професійної захворюваності.

Система управління безпеки праці - це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки у всіх організаціях, установах і навчальних закладах незалежно від форм господарювання.

Вся профілактична робота по організації здорових і безпечних умов праці на галузевих об'єктах передбачає централізоване керівництво цими питаннями зі сторони міністерств і відомств та широким залученням трудових колективів і служб охорони праці, всіх структурних підрозділів галузевих об'єктів.

СУОПГ передбачає такі організаційні заходи: - щоденний розгляд питань охорони праці в низових ланках галузевих об'єктів. - звіти керівників структурних підрозділів про стан техніки безпеки, про кількість виявлення порушень внаслідок щоденних перевірок охорони праці на робочих місцях.

До основних функцій управління охороною праці (УОП) належать:

 прогнозування і планування робіт із охорони праці;

 організація та координація робіт із охорони праці;

 стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці;

 облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

 контроль за станом охорони праці та функціонуванням УОП.

Основні завдання управління охороною праці можна сформулювати коротко – забезпечення дотримання вимог НПАОП щодо безпеки умов праці та безпеки технологічних процесів і виробничого обладнання, а також впровадження національної концепції розвитку в сфері управління охороною праці.

Розшифровка цих завдань включає:

 опрацювання заходів щодо впровадження національної концепції розвитку в  сфері    управління   охороною     праці    на    державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях;

 удосконалення нормативної бази з   питань  охорони праці, організаційно-методичного  керівництва  та інформаційного забезпечення;

 навчання працівників  безпечним    методам праці    та    пропаганда питань охорони праці;

 забезпечення   безпечності  технологічних процесів, виробничого

устаткування, будівель і споруд;

 професійний добір працівників з окремих професій;

 нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

 забезпечення   працівників  необхідними засобами    індивідуального захисту;

 забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

 організація лікувально-профілактичного обслуговування;

 підвищення соціального захисту працюючих  (обов’язкове страхування працівників від нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві);

 стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва;

 впровадження позитивного світового досвіду у сфері охорони праці.

 Завдання СУОПГ полягає в тому, щоб об'єднати зусилля різних структурних підрозділів   галузевих об'єктів щодо    охорони праці    для вирішення найважливіших питань безпеки виробничих процесів. Ці завдання вирішуються за рахунок прогнозування і планування, належного контролю при виконанні робіт щодо обліку і аналізу травматизму, а також активізації і стимулювання робіт з охорони праці.

Функція прогнозування та планування роботи з охорони праці, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці на виробництві. Планування роботи з охорони праці на виробництві поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування  вміщує найбільш важливі, трудомісткі    і довгострокові заходи, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи

кількох підрозділів  підприємства.    Можливість виконання    заходів перспективного плану   повинна бути підтверджена    обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат із  зазначенням джерел фінансування.    Основною    формою перспективного планування  роботи з    охорони праці    є   розроблення комплексного плану щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі "Охорона праці" колективного договору.

Оперативне планування роботи з  охорони праці    здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в  цілому. Оперативні  заходи  щодо    усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у  наказі    по підприємству, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу.

Процес планування заходів з охорони праці, як і реалізація будь-якої іншої управлінської функції, повинен здійснюватися в три етапи:

1 – оцінка ситуації чи стану об’єкта управління (оцінка стану безпеки праці і виробничого середовища на підприємстві);

2 – пошук шляхів і способів впливу на ситуацію (визначення

варіантів заходів, які можуть вплинути на стан охорони праці);

3 –  вибір    і   обґрунтування оптимального способу дій для поліпшення  ситуації (визначення раціонального переліку заходів із охорони праці для включення їх у план чи колективний договір).

Застосовуючи РОП, визначають пріоритети виявлених невідповідностей, тобто черговість усунення встановлених порушень у залежності від їх вагомості, можливих негативних наслідків і очікуваної частоти проявів цих наслідків у вигляді травм чи профзахворювань.

Планувальні заходи    комплексного плану з охорони праці перед- бачають такі пункти:

1. Перспективність.

2. Вибір основного напрямку.

3. Елементи безперервності.

Перспективність комплексного плану   означає розробку заходів    з охорони праці в умовах галузі на 5 років.

Вибір основних напрямків передбачає визначення першочергового розподілення матеріальних, трудових і   фінансових ресурсів галузевого об'єкту. Безперервність планування передбачає відповідну зміну комплексних перспективних планів, коли з часом виявляються неврахованими чинники, що можуть впливати на виробничу діяльність.

Основою для комплексних планів поліпшення умов охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів є дані паспортів про технічний і санітарний стан структурних підрозділів галузевих об'єктів. Вихідними даними для комплексного планування є аналіз стану техніки безпеки і виробничої санітарії, виробничого травматизму і аварійності в галузі, а також перелік організаційно-технічних    заходів, попередньо  складених, для кожного структурного підрозділу галузевої організації.

Сюди повинні входити заходи щодо заміни морально і фізично застарілого обладнання, модернізації і реконструкції діючих технологічних процесів, будівель і споруд, а також підвищення і оснащення дільниць засобами технічної безпеки.

При    розробці комплексних планів  необхідно враховувати    засоби захисту повітряного і водного середовища, скорочення числа працюючих у шкідливих і тяжких умовах праці, поліпшення умов праці жінок, підвищення рівня технічної естетики, поліпшення санітарно-побутового обслуговування працюючих, ліквідацію шкідливих і небезпечних виробничих чинників на галузевих об'єктах.

При    розробці комплексних планів  вказується    термін    виконання, вартість робіт і відповідальні особи, а також результати, що очікуються від їх впровадження.

Довготривале планування дає можливість розробляти і впроваджувати заходи, спрямовані на підвищення рівня безпеки праці на всіх технологічних ділянках навчальних закладів. Основою для розробки комплексних планів у навчальних закладах має стати аналіз виробничого травматизму, професійної захворюваності, та умов праці. Такий аналіз розробляється на підставі актів про    нещасні випадки, лікарняних   листів   про тимчасову    втрату непрацездатності. Важлива паспортизація умов праці, перелік небезпечних та шкідливих виробничих чинників та даних санітарно-технічних паспортів галузевих об'єктів.

Всю інформацію, необхідну для СУОПГ, умовно можна поділити на нормативну  і  пізнавальну  (обізнаність, поінформованість).    Нормативна інформація дає уяву    про необхідний   стан об'єкту,    а   пізнавальна  дає характеристику його дійсного стану.

Нормативна інформація є досить стійкою, тобто такою, що відображає всі    параметри     і  норми виробничого середовища  згідно   чинного законодавства за відповідний період  часу для керованого    об'єкту, а пізнавальна постійно змінюється.

Діяльність керівника будь-якого структурного підрозділу з охорони праці є нормативною тому, що вона регламентується рішеннями різних державних і урядових органів.

До нормативної інформації з охорони праці належать, перш за все, норми права. Вони встановлюються державними органами і спрямовуються на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та на поліпшення умов праці.

Норми права виражають волю держави, що ґрунтується на об'єктивних законах природи та суспільства, вносять в суспільні виробничі відношення необхідний порядок, визначають і регламентують поведінку людей, що спонукає їх до ефективної та продуктивної діяльності.

Усі законодавчі акти, що визначають вимоги щодо попередження травматизму і   професійних захворювань, утворюють   один з    розділів трудового права розділ охорони праці.

Усі правові норми, що регламентують діяльність у сфері технічної безпеки, забезпечують проведення єдиної загальнодержавної політики з найважливіших питань охорони праці та оперативно відображають вимоги законів. Норми з охорони праці умовно можна поділити на дві групи.

До першої групи  належать технічні норми, що визначають взаємовідносини  людини з   предметами  та знаряддями  праці.    Вони    є найбільш точними і однозначними.

До другої групи належать правові норми, що регламентують діяння та поведінку людини в умовах виробництва і, на відміну від технічних, є більш абстрактними.

Правові норми з охорони праці розробляються і затверджуються вищими    державними органами. Ці документи    є   нормативними і обов'язковими для виконання всіма галузевими об'єктами господарювання.

До пізнавальної інформації    з   охорони праці    належать    чинники виробничого  середовища, що дають   можливість    визначити ступінь їх відповідності нормативам.

Якщо відхилення з деяких питань охорони праці має місце у галузевих організаціях, то пізнавальна інформація   є   підставою для корекції    та приведення їх до нормативних значень шляхом розробки комплексу ефективних заходів. Тому ця інформація має бути своєчасною, достовірною і виражатися у тих самих одиницях, що і нормативна.

Сьогодні чітко визначена система збору, зберігання, передавання та використання інформації, а саме, про:

1. Рівень виробничого травматизму, загальних і професійних захворювань;

2. Стан санітарно-побутового забезпечення працюючих;

3. Рівень механізації та автоматизації виробничих процесів;

4. Стан будівель, споруд, обладнання, території;

5. Рівень організації праці, режим праці і відпочинку;

6. Рівень кваліфікації персоналу, стан трудової і виробничої дисципліни.

Джерелом   пізнавальної інформації    про стан охорони праці    на галузевих об'єктах є: акти комплексних обстежень і перевірок, акти про нещасні випадки і професійні захворювання, приписи органів державного нагляду, акти розслідування аварій, пожеж і ін. Відповідно до діючих в умовах галузі положень, керівники вста- новлюють   єдиний порядок роботи з    охорони праці    в  структурних підрозділах, здійснюють оперативний контроль за станом охорони праці. З цією метою на оперативних нарадах заслуховуються звіти про виконання заходів з охорони праці, про нещасні випадки, які мали місце за минулий період, і розробляються запобіжні заходи. Керівники галузевих підрозділів раз на місяць розглядають стан охорони праці в одному або декількох структурних підрозділах, заслуховують звіти    начальників дільниць і головних спеціалістів про проведену з охорони праці роботу і вживають

оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків і створення на об'єкті безпечних умов праці.

Керівники галузевих об'єктів здійснюють безпосереднє керівництво роботою з охорони праці у підвідомчих дільницях. Згідно графіка вони раз на місяць перевіряють стан техніки безпеки, санітарні умови, пожежну безпеку.    Результати   таких    перевірок оформляють розпорядженнями і наказами, де вказано конкретні строки виконання і відповідальні за це особи.

Служба охорони праці галузевих об'єктів здійснює оперативне і методичне    керівництво роботами з  охорони праці,   заслуховує   звіти структурних підрозділів про стан охорони праці і, при необхідності, вносить пропозиції    керівнику    організації    про притягнення до    дисциплінарної відповідальності винних у порушенні нормативних та законодавчих актів.

При виявленні грубих порушень правил та норм з охорони праці працівники служби вживають заходів щодо їх оперативного усунення або призупинення робіт на окремих дільницях, якщо це загрожує здоров'ю або життю працівників. Служба охорони праці галузевих об'єктів має право не допускати до роботи тих, хто грубо порушує правила техніки безпеки та виробничі санітарні норми.

До обов'язків служби охорони праці входять: цільові і комплексні перевірки стану    охорони праці    в  структурних підрозділах,    організація перевірки   технічного   стану    машин  і    механізмів,   організація   щодо забезпечення технічними   засобами    безпеки, забезпечення своєчасного складання паспортів санітарного і технічного стану робочих місць; контроль

за виконанням профілактичних робіт з охорони праці і заходів визначених органами державного нагляду. Працівники служби охорони праці можуть надсилати приписи обов'язкові для виконання в структурних підрозділах і через керівника організації притягати інших осіб, що порушили правила і норми з охорони праці, до відповідальності.

Безпосереднє керівництво всіма    роботами з   охорони праці    в структурних підрозділах  покладається на їх керівників.    Керівники структурних підрозділів проводять аналіз безпеки виробничого обладнання, технологічних процесів і вживають заходів щодо підвищення рівня безпеки в умовах виробництва.

Вони проводять перевірку дотримання стандартів, правил техніки безпеки і норм виробничої санітарії на всіх дільницях, при необхідності вживають    заходів дисциплінарного  впливу та здійснюють  організацію навчання.

Система навчання нормам і   правилам з   охорони праці    на підприємствах галузі включає такі заходи:

1. Проведення всіх видів інструктажів з техніки безпеки, виробничої санітарії

і протипожежної охорони;

2. Розробку і   видачу працівникам інструкцій    з   техніки    безпеки, що встановлюють порядок виконання робіт і правила поводження у виробничих приміщеннях і на територіях галузевих організацій.

3. Навчання нормам і правилам охорони праці на спеціальних курсах, атестацію і переатестацію інженерно-технічних працівників і робітників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою.

Управління охороною праці (УОП) умовно має три основних центри, які саме і здійснюють комплексне управління охороною праці, це:

 держава  (Кабінет Міністрів України; галузеві Міністерства; державні наглядові     органи; органи виконавчої   влади   та самоврядування);

 роботодавці (власники підприємств чи уповноважені ними особи;

керівники   структурних підрозділів   та служби охорони    праці підприємств);

 працівники (трудові колектив підприємств; профспілки; уповноважені трудових колективів;  комісії з   охорони праці підприємств).

В усіх трьох   вищезгаданих центрах (держава, роботодавці та працівники) управління охороною праці може здійснюватися на декількох рівнях, а саме:

 загальнодержавному (національному) рівні;

 регіональному рівні;

 галузевому рівні;

 виробничому рівні (рівень підприємства).

На загальнодержавному рівні управління охороною праці здійснює:

 Кабінет Міністрів України;

 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з    нагляду за охороною     праці    (до 09.12.2010    р.- Держгірпромнагляд, функції якого Указом Президента України від 09.12.2010 покладено на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України);

 Генеральна Прокуратура;

 ФССНВ;

 Спілка промисловців та підприємців України;

 Центральні   всеукраїнські органи об’єднань профспілок тощо. На регіональному рівні:

 Рада міністрів Автономної республіки Крим;

 місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

 територіальні підрозділи    спеціально    уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

 регіональні органи об’єднань профспілок;

 регіональні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) тощо.

На галузевому рівні:

 галузеві міністерства: Міністерство охорони здоров’я

(МОЗ), Міністерство соціальної політики, Міністерство України з питань    надзвичайних ситуацій (МНС), Міністерство аграрної політики та продовольства України, України Міністерство екології

та природних   ресурсів України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,та інші міністерства;

 Державна архітектурно-будівельна інспекція України;

 Центральні органи об’єднань профспілок у галузі;

 Центральні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) у галузі;

 Центральні органи виконавчої влади тощо.

На виробничому рівні:

 роботодавець чи уповноважена ним особа;

 служба охорони праці підприємства;керівники відповідних структурних підрозділів і служб підприємства тощо.