Фармацевтичний працівник у сучасномусуспільстві

Головною особливістю ліків, що відрізняє його від будь-якого іншого виду продукції, у тому числі і харчової, є те, що вони призначені для прийому хворою людиною, організм якої знаходиться, як правило, у стані відхилення від норми з різко ослабленими захисними функціями. У зв'язку з цією особливістю пред'являються надзвичайно серйозні і строгі вимоги до якості ліків: їх терапевтичної ефективності, чистоти, стабільності, стерильності, точності дозування і т.д. Якість ліків залежить від ряду факторів: вихідних лікарських і допоміжних речовин, умов виробництва і технології, якості устаткування і пакувальних матеріалів, особистої гігієни фармацевта й ін., до яких пред'являються визначені вимоги. Ліки повинні відповідати нормам, сформульованим і закріпленим у нормативних документах. Комплекс вимог, перерахованих у відповідних документах, що стосується якості вихідних і допоміжних речовин і матеріалів, технології ліків і якості власне ліків як готового продукту, може бути визначений як державне нормування виробництва ліків. Право на фармацевтичну роботу, складовою частиною якої є виробництво ліків, відповідно до законодавства мають лише особи з вищою і середньою спеціальною фармацевтичною освітою. Це найважливіша державна вимога узаконює положення, при якому якість ліків забезпечується компетентними в області лікування людьми. Виготовлення і поширення ліків іншими особами переслідуються за законом. Відповідальність, у тому числі і карна, передбачена також у відношенні фармацевтичного персоналу у випадку грубого порушення установлених вимог при виробництві ліків, що потягло за собою отруєння чи смерть хворого або інші тяжкі наслідки. Основною задачею професійної фармацевтичної діяльності фахівця є профілактика, збереження та зміцнення здоров'я людини, а також відповідність цієї діяльності таким основним вимогам:

· високий професіоналізм та компетентність з питань забезпечення населення лікарськими засобами (ЛЗ),

· сприяння раціональному призначенню та застосуванню ЛЗ і виробів медичного призначення (ВМП),

· забезпечення гарантій якості та безпекизастосуванняЛЗ і ВМП, а також запобігання помилок при виготовленні, контролі, просуванні та відпускуЛЗ,

· участь у боротьбі з розробкою, виготовленням, просуванням та поширенням фальсифікованих, субстандартних, незареєстрованних в Україні ЛЗ.

 

Взаємини між фармацевтичним працівником та пацієнтом.

Фармацевтичний працівник повинний:

· з повагою відноситися до кожного пацієнта з позиції індивідуального підходу, не виражаючи прихильності абоворожості,

· володіти психологічними навичками спілкування для досягнення довіри та взаєморозуміння між ним і пацієнтом,

· діяти відкрито чесно й об'єктивно, не використовуючи в особистихінтересах чи в інтересах своєї установи непоінформованість пацієнта про ЛЗ та ВМП, не робити на ньоготиску (у будь-якій формі) для здійснення покупки.

Фармацевтичний працівник повинний виконувати вимоги деонтології, а саме:

· бути чуйним, доброзичливим та уважним до пацієнта,

· стежити за своєю мовою, жестами і мімікою, звертатися до пацієнта чітко і досить голосно, привертаючи увагу своїм належним видом,

· уміти вислухати пацієнта і завжди знаходити знимзгоду,

· мати бездоганно чистий, охайний, спеціальний одяг ділового стилю.

Фармацевтичний працівник зобов'язаний:

· надавати пацієнтові всю необхідну інформацію про ЛЗ (про спосіб застосування, протипоказання, побічні ефекти, збереження в домашніх аптечках, взаємодію з іншими ЛЗ, алкоголем, продуктами харчування і т.п.),

· здійснювати ефективну фармацевтичну опіку з профілактики аболікуваннятогоабо іншого захворювання,

· надавати пацієнтові можливість остаточного вибору ЛП,

· зберігати конфіденційність інформації про хворобу пацієнта, яка є професійною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством,

· звертати увагу на можливу взаємодію ЛЗ при одночасномуїхньому застосуванні, інформувати про це пацієнта,

· при необхідності надавати першу докліничну допомогу хворому.

Взаємини між фармацевтичним працівником та лікарем.

Головним у взаєминах між фармацевтичними і медичними працівниками як колегами єзагальнамета — збереження здоров'я та благополуччя пацієнта.

Фармацевтичний працівник як фахівець зобов'язаний:

· інформувати лікаря про ЛЗ, їх наявність, особливості фармакотерапії, застосування аналогів,

· надавати лікареві повну інформацію стосовно нових профілактичних, діагностичних та лікувальних засобів,

· вимагати від лікаря чіткого виконання встановлених нормативними актами правил виписування рецептів,

· виявляти помилки в прописуванні ЛП та обговорювати їх тільки з медичним працівником.

Фармацевтичний працівник не повинний:

· заміняти лікаря у виборі ЛЗ та пропонувати препарати на власний розсуд, оскільки він не має достатньої інформації щодо індивідуальних особливостей організму пацієнта та ходизахворювання,

· допускати випадки нетактовних висловлень на адресу лікаря вприсутності пацієнта.

Разом зтим лікар не повинний принижувати професійну роль та достоїнство фармацевтичного працівника.