Генеральна сукупність і вибіркова сукупність. репрезентативна вибірка.оптимальний об'єм вибірки.види вибірки. основні правила для побудови надійної вибірки

Якщо об'єкт дослідження (носій інформації) кількісно невеликий (не перевищує 300-500 одиниць), можна провести суцільне обстеження.

Але найчастіше об'єкт дослідження - великі соціальні групи. Тому вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню.

Вибірковий метод - науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об 'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як "генеральна сукупність", вибіркова сукупність", "одиниця відбору", "одиниця спостереження", "репрезентативність", "помилка репрезентативності" тощо.

Генеральна сукупність - обмежений територіально та у часі об' єкт дослідження.

Вибіркова сукупність - певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупності, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.

Отже, термін вибірка застосовується у двох основних значеннях:

o метод відбору об'єктів дослідження (вибірковий метод);

o сукупність об'єктів дослідження, з яких ми зчитуємо інформацію (вибіркова сукупність).

Одиниці відбору - елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом обирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.

Одиниці спостереження - елементи вибіркової сукупності, які підлягають дослідженню.

Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи. Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно:

o попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і міру точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність);

o обрати тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження;

o визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого - економним, забезпечуючи оперативне отримання якісної інформації.

Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об'єкта дослідження.

Репрезентативність - здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.

Помилка репрезентативності - відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Чим більше значення відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження - врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.

Значну роль у визначенні якості інформації, отриманої в результаті емпіричного дослідження, окрім репрезентативності, відіграють такі параметри, як надійність і валідність.

Надійність інформації - адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації.

Валідність (обґрунтованість) інформації - відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

Систематичні помилки - помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

Вибірка - метод дослідження, коли із загальної (генеральної) сукупності однорідних одиниць відбирається певна її частина (вибіркова сукупність); ця частина підпадає під обстеження.

 

Застосування анкетування в соціальній роботі

Анкетування являє собою письмову форму опитування, здійснювану, як правило, заочно, т. е. без прямого і безпосереднього контакту інтерв'юера з респондентом. Воно доцільно у випадках: коли потрібно запитати велика кількість респондентів за відносно короткий час; респонденти повинні ретельно подумати над своїми відповідями, маючи перед очима віддрукований опитувальник. Добре розроблена анкета, самостійно складена або тільки застосовувана соціальним працівником, який дозволяє економити час збору інформації, забезпечує респондентам анонімність і допомагає їм уникнути впливу на них думки інших учасників опитування. При цьому соціальний працівник повинен бути впевнений, що респонденти здатні і виявляють готовність виконувати поставлені перед ними завдання.

Якщо клієнт справляється з анкетою легко і невимушено, то соціальний працівник може отримати багато цінної інформації, яку за допомогою іншого методу збору інформації він, може бути, навіть і не отримав. Проведення анкетування часто буває корисним, якщо соціальний працівник хоче оцінити знання або відносини індивіда або групи. Респонденти менше соромляться і більш розкуто себе ведуть при письмових відповідях, ніж при інтерв'юванні або бесіді, коли треба відповідати у всіх на виду і коли всім стають очевидними не тільки знання опитуваних, але також і їх відсутність.

 12. Структура анкети. Правила побудови анкети

Структура анкети

1. Вступ – звернення до респондента, де висловлюється прохання взяти участь у опитуванні; описуються тема, цілі опитування, називається організація, що його проводить – якщо це доцільно; пояснюється техніка заповнення анкети. Звернення може починатись так: «Шановний респонденте, …».

2. Початок – найбільш прості, нейтральні за змістом запитання анкети; забезпечує установку на співробітництво.

3. Середина – тут розміщують більш складні питання, що потребують аналізу, роздумів.

4. Кінець – складність запитань зменшується, тут, як правило, розміщують так звану «паспортичку», тобто питання про стать, вік, фах тощо, тобто питання про особистість респондента, але тільки ті з них, що важливі для теми цього анкетування.

Можна відзначити такі основні правила побудови питань анкети:

1. В анкеті необхідно фіксувати лише найбільш суттєві питання, відповіді на які дадуть інформацію, що необхідна для вирішення завдань дослідження і яку неможливо одержати іншими способами, крім анкетування.

2. Формулювання питань з точки зору мови, концептуального рівня і семантичного значення повинна бути зрозумілою респондентові і відповідати рівню його знань та освіти.

3. Питання повинні формулюватися так, щоб опитувані могли на них відповісти в принципі.

4. Досліднику при формулюванні питань необхідно прагнути до того, щоб усі запитання викликали позитивну реакцію респондента і бажання дати повну і щиру відповідь.

5. Організація та послідовність запитань повинні бути підпорядкованими одержанню найнеобхіднішої для дослідження інформації.

 13. Застосування інтерв'ю (бесіди) в соціальній роботі. Переваги і недоліки методу інтерв'ю.

Соціологи розглядають інтерв'ю як метод отримання інформації, проміжний між вільної бесідою і масовим опитуванням. Інтерв'ю проводиться усно в ситуації один на один. Інтерв'юер має на руках опитувальний лист, зачитує запитання респондентові і сам реєструє його відповіді. Таке інтерв'ю носить формалізований характер і спрямована на досягнення конкретної мети.

переваги і недоліки інтерв’ю:

Переваги:

- отримані дані більш порівнянні один з одним;

- воно є більш надійним, тобто результати повторних інтерв'ю одній і тієї ж групи опитуваних збігаються частіше;

- помилки у формулюванні питань зведені до мінімуму;

- воно з успіхом може бути використане навіть інтерв'юером з невисокою кваліфікацією;

- воно є більш обгрунтованим, так як за формою зближується до звичайній розмові і викликає більш природні відповіді;

Недоліки:

- можливість помилок внаслідок неоднозначного розуміння різними людьми тих чи інших слів у питаннях;

- кілька "формальний" характер опитування, що утруднює хороший контакт між інтерв'юером і опитуваним, а також не допускає додаткових питань.