Участь у справах, ініціювання перегляду незаконних судових рішень та притягнення суддів до відповідальності

 

Представницька діяльність прокурорів з питань стягнення сум до державного бюджету не обмежується пред'явленням позовів чи заяв. Значне місце у ній належить безпосередній участі у розгляді справ як за позовами прокурора, так і в інших випадках, коли це передбачено законом або коли цього потребує захист державних інтересів.

Зокрема, участь прокурорів у справах за позовами про стягнення коштів з державного бюджету є обов'язковою згідно з вимогами п. 8.3 наказу Генерального прокурора України №6 гн від 29.11.2006.

Прокурор може вступити в справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Про свою участь у справі прокурор повідомляє суд письмово, обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави. За кожною також заявою заводиться наглядове провадження, яке повинне містити позовну заяву, заяву про вступ, копії основних документів, якими обґрунтовуються доводи учасників процесу, відзиви та заперечення на позовну заяву, копії судових рішень.

Готуючись до участі в процесі, прокурор повинен бути добре обізнаним з правовою базою, яка стосується конкретного спору, й досконало володіти доказовими матеріалами.

Вивчаючи справу, слід перевіряти наявність усіх реквізитів і виконання всіх вимог щодо форми та змісту позовної заяви. У судовому процесі прокурор повинен принципово й аргументовано відстоювати свою позицію, підкріплюючи її правовою базою з посиланням на конкретні докази та аркуші справи. Про вивчення матеріалів справи та підготовку до участі в процесі необхідно складати довідку, яка повинна містити в собі також і тези промови прокурора в судових дебатах. Зазначена довідка долучається до наглядового провадження.

Найбільш поширені справи про стягнення коштів з бюджету, в яких прокурор повинен брати участь, за позовами суб'єктів господарювання про: оскарження рішень контролюючих органів про донарахування податків і зборів та застосування господарських адміністративних фінансових санкцій (штрафів); стягнення з бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість; щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

    Інформацію про такі справи слід витребовувати від органів державного казначейства, податкової служби, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, контролюючих органів.

    При цьому необхідно враховувати, що згідно з вимогами спільних наказів Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 14.09.2006 №45/551/223, Державної митної служби України, Генеральної прокуратури України від 29.09.2009 №909/56, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 22.06.2007 №36/132 про судовий розгляд справ за участю вказаних органів, рішення у яких можуть впливати на дохідну або видаткову частини бюджету, вони повинні повідомляти органи прокуратури.

При вирішенні питання про вступ у справу необхідно брати до уваги, що наказом Генерального прокурора України від 31.01.2011 №9 внесено зміни до вказівки Генерального прокурора України від 19 січня 2007 №8. Зокрема, прокурорів зобов'язано при здійсненні представництва в суді інтересів держави у сфері оподаткуваннязабезпечувати участь у справах цієї категорії, порушених за позовами інших осіб, ініціювати перегляд судових рішень у випадках, якщо сума стягнень, як правило, є не меншою за 1 млн.грн.

У випадку прийняття судом рішення не на користь органу ДПС (про відмову у позові повністю чи частково) працівник прокуратури, який брав участь у справі, відповідно до вимог п.10 наказу Генерального прокурора України №6гн від 29.11.2006 "Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень" складає довідку на ім'я керівника про результати розгляду справи, в якій зазначається про доцільність оскарження рішення суду.

За результатами проведеного аналізу матеріалів справи та прийнятого судом рішення керівником прокуратури приймається остаточне рішення про доцільність подання апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 185, 186 КАС України прокурор має право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково. Право на апеляційне оскарження постанови суду може бути реалізоване у десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Про направлення скарги, заяви та справи до апеляційного чи касаційного суду і дату призначення справи до розгляду негайно повідомляти прокурора, який забезпечує участь у суді, а при оскарженні рішення суду за позовом, заявою прокурора іншими особами – надсилати копію скарги, заперечення на неї та необхідні матеріали прокурору за місцем розташування зазначених судових інстанцій.

У разі, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених цією статтею, вона залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У даному випадку до апеляційної скарги необхідно додати копію поштового конверта з відміткою про направлення або інші докази, що підтверджують факт отримання рішення суду.

Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані до суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. До заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги додаються їх копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Після отримання постанови суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні апеляційної скарги проводиться її аналіз, після чого приймається рішення про доцільність оскарження постанови апеляційної інстанції у касаційному порядку.

У разі наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень у справі прокурором району до прокуратури області надсилається клопотання про внесення касаційного подання до Вищого адміністративного суду України.

Клопотання повинно містити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.ст.245, 249 КАС України постанова або ухвала суду може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами, вона подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини. Строк звернення до суду встановлений ст.247 КАС України - протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

Прокурорське реагування не обмежується лише позовною роботою, участю, оскарженням незаконних судових рішень, а, за наявності підстав, повинно супроводжуватись ініціюванням дисциплінарної, кримінальної відповідальності судді та порушенням питання про звільнення судді з посади за порушення присяги.

Питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності розглядаються за наявності заяв прокурорів обласного рівня Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Питання про звільнення судді з посади ініціюється шляхом надіслання відповідного подання члену Вищої ради юстиції, який за результатами перевірки та при наявності підстав вносить пропозицію до Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади за порушення присяги.

Питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з посади ініціюється у разі встановлення випадків, які свідчать про винесення суддями незаконних судових рішень, допущених унаслідок умисного порушення ними закону або через їх упередженість, необ’єктивність та несумлінне ставлення до виконання службових обов’язків.

При надісланні до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заяв про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності необхідно дотримуватись річного строку застосування до суддів дисциплінарного стягнення, визначеного ст. 87 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Заяви прокурора повинні містити дані про негативні наслідки допущених суддею порушень. Питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід порушувати, як правило, лише після скасування постановленого ним рішення вищестоящим судом.

 

Перелік наведених у методичних рекомендаціях проблем не є вичерпним. При необхідності потрібно перевіряти й інші питання, а в кожному конкретному випадку визначатись щодо наявності підстав для захисту інтересів держави шляхом пред’явлення позовів до суду, участі у розгляді справ, порушених за позовами інших органів, ініціювання перегляду незаконних судових рішень.

 

 

5. Перелік рекомендованих для використання нормативно-правових актів та інших джерел:

 

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

4. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV.

5. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.

6. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII.

7. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV.

8. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 № 2755-VI.

9. Закони України про затвердження Державного бюджету України на відповідний рік.

10. Закон України «Про прокуратуру» вiд 05.11.1991 № 1789-XII.

11. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» вiд 21.05.1997 №280/97-ВР.

12. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» вiд 09.04.1999             № 586-XIV.

13. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» вiд 26.01.1993 № 2939-XII.

14. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» вiд 04.12.1990 № 509-XII.

15. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» вiд 01.06.2000 № 1775-III.

16. Закон України «Про оренду державного і комунального майна» вiд 10.04.1992 № 2269-XII.

17. Закон України «Про приватизацію державного майна» вiд 04.03.1992          № 2163-XII.

18. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

19. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.95 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат».

20. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

21. Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.94 (у редакції від 10.02.2004) «Про деякі питання застосування заходів до забезпечення позову».

22. Лист Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 №149/11/13-11.

23. Лист Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 №203/11/13-11.

24. Лист Вищого адміністративного суду України від 22.04.2011 №571/11/13-11.