Визначення дійсної величини перерізу призми за заданим варіантом січної площини S в AutoCAD

Наносимо на креслення проекції точки К (К₁, К₂, К₃) і проводимо січну площину S, яка перетинає ребра призми в точках P, M і N під кутом 30° до фронтальної площини. Для проведення січної виконуємо таку послідовність дій: обираємо інструмент Линия, проводимо з точки К₁ пряму лінію перпендикулярно вісі, а потім повертаємо її на кут 30°. В точках перетину січної площини з призмою отримуємо горизонтальні проекції точок P, M і N (P ₁, M ₁ і N ₁), позначаємо їх за допомоги команди Точка і підписуємо. Будуючи лінії проективного зв’язку за допомоги команди Линия, визначимо фронтальну і профільну проекції перерізу P ₂, M _2,  N ₂ і P ₃, M _3, N ₃, відповідно.

З’єднуємо за допомоги команди Линия проекції точок і отримуємо відповідні проекції перерізу. Таким чином, в перерізі отримаємо плоску фігуру – трикутник. Для визначення натуральної величини перерізу доцільно використати метод перетворення комплексного креслення: метод заміни площин проекцій (рис.27).

 

 

Рисунок 27. Визначення дійсної величини перерізу призми

 

Задаємо нову площину П ₄ зображенням нової осі проекцій Х _14, яка розміщується паралельно площині перерізу на будь-якій відстані від неї. Проведення паралельної лінії відбувається у наступній послідовності:

1. Включаємо об’єктну прив’язку, перевіряємо настройку, для чого в контекстному меню режиму Привязка обираємо пункт Настройка, у вікні Режимы рисования на вкладниці Объектная привязка встановлюємо позначки біля пунктів Продолжение, Нормаль, Паралельно і натискуємо кнопку ОК.

2. Обираємо команду Линия, вказуємо будь-яку точку на відстані від проекції січної площини натискуванням лівої кнопки курсору, проводимо вказівкою миші по відрізку проекції січної площини для визначення орієнтира паралельності(рис. 28).

 

 

Рисунок 28. Встановлення режиму Параллельно.

 

3. Вказуємо наступну точку, знайшовши місце, в якому з’являється вікно з написом Параллельно, натискуємо Esc ( рис.29 ).

Підписуємо нову систему площин П _1, П _4. Проводимо перпендикуляри з проекцій P ₁, M ₁ і N _{1 ,} до нової осі Х _{14 .} Проведення перпендикулярів виконується у такій послідовності:

1. Включаємо об’єктну прив’язку, перевіряємо настройку (контекстне меню – Настройка - позначки біля пунктів Продолжение, Нормаль і Паралельно).

 

Рисунок 29. Проведення паралельної лінії.

 

2. Обираємо команду Линия, вказуємо точку P ₁ натискуванням лівої кнопки курсора, з’являється вікно з написом Задержанная нормаль (рис. 30).

 

 

Рисунок 30. Встановлення режиму Задержанная нормаль

3. Вказуємо наступну точку на новій проекції Х₁₄ і натискуємо Esc.

4. Аналогічно проводимо перпендикуляри з точок   M₁ і N₁ (по черзі).

За допомогою команди Размеры визначаємо відстані фронтальних проекцій P₂, M_2, N₂ точок P, M і N до старої осі Х₁₂ і відкладаємо їх вниз від нової осі Х_{14 .} Має бути включеною опція Продолжение режиму Объектная привязка Отримаємо проекції P₄, M_4, N₄ точок P, M і N на новій фронтальній площині проекцій, підписуємо їх.

Після з’єднання проекцій P₄, M_4, N₄ точок P, M і N отримаємо натуральну величину перерізу. Підписуємо її.

Виконуємо штрихування площини перерізу (рис. 31):

1. Обираємо команду Штриховка (панель креслення).

2. Встановлюємо на вкладці Штриховка: Тип – Стандартный; Образец – ANSI31; Угол – 0; Масштаб – 1;   Исходная точка штриховки – Использовать текущую исходную точку. В панелі Контуры выбрать значок Добавить: точки выбора. У вікні креслення обрати точку в середині трикутника одноразовим натискуванням лівої кнопки миші, натиснути Enter.

3. Система має перейти у вікно Штриховка и градиент, натискуємо ОК.

 

 

Рисунок 31. Вікно Штриховка и градиент

 

Таким чином, побудовано комплексне креслення призми на форматі А3 (див. додаток). Зберігаємо креслення на гнучкому магнітному диску. Для цього використовуємо команду Сохранить как..., у вікні Папка вказати Диск 3,5 `, у вікні Имя файла – Курсовая работа, у вікні Тип файла – Чертеж AutoCAD 2007 (*.dwg).