Структурно-функціональні прийоми пізнання

1 2 3 4

Особливості:

Ø виокремлення елементів;

Ø дослідження елементів;

Ø аналіз змін у елементах та функціях;

Ø аналіз об’єктів у цілому, як системі, всі елементи якої утворюють цілісність.

функціонування – процес реалізації властивостей системи, що забезпечує досягнення мети

функції – це способи досягнення мети

структурно-функціональний метод – це метод, який дозволяє виявити стійкість зв’язків, у межах системи (циклічність тощо) і виявити, впорядкувати систему, наступність та розвиток, навіть за умов трансформації

Синергетика.

Це теорія самоорганізації. Це спільні дії. Це система знань про механізм самоорганізації, утвор. на функт. с-ри, перехід від хаосу до порядку і навпаки.

При цьому ці дії не залежать від природи окремих елементів.

Виникнення нових с-р:

· відкритість;

· нерівноправність;

· не лінійність.

Основні принципи:

ü організаційні-неорганізаційні;

ü необхідні-випадкові;

ü динаміка-стабільність.

Засоби:

· хаос;

· невизначеність;

· не лінійність;

· афуркація – можливість вибору певного шляху розвитку (критична точка, маса);

· пунктуація – взаємн. із зн. серед і відбув. постіні зміни (це на макрорівні).

синергетика – це динаміка у системі, взаємопереходи, створення і руйнація.

Перехід у системі здійснюється за такими принципами:

Ø є взаємодія між випадковими і необхідними;

Ø встановлює параметри порядку;

Ø прослідковується нелінійний характер між елементами;

Ø з хаосу виникає новий порядок.

Політологія та інші методи.

політологія – методи про функціонування конкретних політичних явищ

Застосовується:

Ø теорія раціонального методу;

Ø опитування;

Ø спостереження;

Ø аналіз у діяльності;

Ø статистика.

Види правових досліджень:

· за характером знань:

- розвідувальні;

- описові;

- аналітичні (експертні);

- типові (монографічні);

- порівняльні.

Інші загальнонаукові методи.

історичні	історичний метод - прийоми і засоби пізнання, реального процесу, розвитку об’єкта. Прийоми: · гіпотеза загального характеру, що підтверджується емпіричними фактами; · встановлення та імпрям. фактів; · використання статистичної інформації; · причинами реконструкції ситуації.
психологічні	психологічний метод – прийоми пізнання психологічних явищ
кібернетичні
вірогіднісно-статистичні

ЛЕКЦІЯ №5

Конкретні методи.

Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження.

У основу порівняльно-правового методу покладено прийоми порівняння:

Ø порівняльний підхід;

Ø вчення про порівняльний метод;

Ø методика.

Порівняльно-типологічний підхід дозволяє виявити закономірні права, впливи, взаємозв’язки.

Елементи:

· типологічний;

· порівняльний.

порівняльно-правовий метод – це спосіб пізнання явищ, що складається з системи прийомів, за допомогою яких вивляються подібні та відмінні ознаки, створюються певні групи +++!!!

Прийоми:

Ø збору і вивчення фактів;

Ø аналіз;

Ø абстрагування;

Ø порівняння;

Ø оцінювання;

Ø узагальнення.

Принципи:

порівнюваності обєктів	Об’єкти мають мати хоча б загальні ознаки
відповідності рівнів та форм порівняння	Форми: · діахронічні; · синхронічна; · нормативна; · функціональна; · зовнішня; · внутрішня. Рівні: · універсальний; · макро; · мікро.

Засоби:

ü тип правової системи;

ü правова подібність;!!!

ü правова відмінність;

ü правовий механізм взаємодії;

ü правова адаптація.!!!

+ «правова карта світу» у контексті правового аналізу (Соїдов)

методи загальної теорії права – це збір і вивчення одиничних фактів індукції, дедукції (сходження від конкретного до абстрактного і навпаки) +++

ЛЕКЦІЯ №6

Інші спеціально-юридичні методи.

техніко-юридичний аналіз – прийоми пізнання, що дозволяють досліджувати правові явища за допомогою засобів юридичної техніки +++

юридична техніка – прийоми і засоби створення правозастосовних та інтерпритаційно-правових актів (логічні засоби, психологічні, технічні, організаційні засоби).

Види юридичної техніки (за видами актів):

Ø правотворча;

Ø правозастосовна;

Ø право тлумачна.

Засоби юридичного аналізу: Юридична термінологія і юридична конструкція.!!!

Термінологія, конструкція, стилістика, засоби документального оформлення тексту – складові правової техніки.

конструкція – структурне розміщення приписів, що відображають державно-правові явища +++3

Нормативна система побудова і галузева типологізація – обов’язкова структура конструкції.

стилістика – прийоми найбільш доцільного використання мовних засобів при створенні приписів +++3

особливі правові засоби – презумпції, аксіоми, фікції, примітки, класифікації правових символи (Н-д: знак авторського права)

Герменевтика.

юридична герменевтика – система знань про принципи і способи інтерпретації права +++

Метод герменевтики складається з прийомів:

Ø встановлення змісту смислової одиниці;

Ø встановлення змісту права, його норм чи змісту в цілому на підставі такої одиниці.

Мета інтерпретації: виявлення значення норми права

Види тлумачення:

ü об’єктивне (динамічне – можемо реалізовувати норми у даний момент)

ü суб’єктивне (статичне – смисел, який заклав право творець)

герменевтичне коло – для розуміння цілого треба зрозуміти окрему частину, для розуміння окремої частини потрібно мати уявлення про ціле

ЛЕКЦІЯ №7

техніко-юридичний аналіз – прийоми та засоби юридичної техніки, що застосовуються для пізнання державно-правових явищ

історико правовий метод – прийоми пізнання державно-правових явищ, що дозволяють відтворити та оцінити конкретну історичну цінність, виявити його закономірності розвитку

Прийоми:

ü генетичні;

ü еволюційні;

ü індуктивні;

ü універсальної гіпотези;

ü реконструкції ситуації;

ü теологічні;

ü порівняльні;

ü системні.

Основні прийоми:

Ø збір та вивчення емпіричних фактів;

Ø універсальної гіпотези (гіпотези загального характеру);