Використання сучасних технологій банками України

 

Банківські інформаційні технології

У 60-х – 80-х роках у багатьох банках світу спостерігалося значне збільшення потоків і обсягу операцій. Обчислювальні можливості і потужності мереж і систем обробки інформації були дуже малими.

Кінець 80-х початок 90-х років привів до необхідності створювати електронне банківське середовище, оскільки значна кількість банків почала сприймати комп’ютерні системи, телекомунікаційні мережі та інформаційні технології, як могутню стратегічну зброю, яка допоможе їм краще обробляти, передавати і зберігати банківську інформацію, швидше обслуговувати клієнтів і значно випередити конкурентів.

У 90-ті роки через послаблення державного регулювання банківської діяльності все більшого значення набуває застосування технології для розв’язання потреб банківської справи. Якщо в минулому банки мислили категоріями «даних», то тепер мова йде про «інформацію». Стає зрозумілим, що володіння інформацією і уміння опрацьовувати її з допомогою сучасних інформаційних технологій, то є рівень, при якому володіння інформацією може використовуватися як стратегічна зброя. Для досягнення цього потрібно забезпечити миттєвий доступ користувачеві до інформації з будь-якого джерела, в будь-який час, із будь-якого місця країни.

Початок процесу комп’ютеризації банків у світі відносять до 60-х років, коли з’явились перші автоматизовані системи бухгалтерського обліку, обробки рахунків клієнтів і платежів по чеках.

Уже в 70-ті роки банки зробили дуже багато, щоб наблизитись до клієнтів, перейти на співпрацю з клієнтами, а не з рахунками. Телекомунікаційна техніка в цей час забезпечила можливість обслуговувати клієнта в любому відділенні банку незалежно від місця знаходження його рахунку.

80-ті роки ознаменувалися значними успіхами у введенні «електронних» грошей. З’явились банківські автомати. Їх широке застосування приводить до скорочення поточних розходів, зменшення чисельності касирів і прискорення часу доступу клієнтів до своїх вкладів.

У цей час були створені банківські системи для обслуговування клієнтів удома. З їх допомогою стало можливим:

зробити запит по телефону про інформацію в банківському комп’ютері і отримати відповідь синтезованим людським голосом;

отримати термінове повідомлення про залишок грошей на рахунку, проконтролювати їх рух і т. ін.

Це сприяло створенню нової технології банківського обслуговування.

На сьогоднішній день в Україні гостро відчувається нестача спеціалістів по банківських технологіях, немає відповідної технічної і навчальної літератури по банківських електронних системах. Зарубіжний книжковий ринок у цій галузі теж не дуже насичений тому, що системи електронних платежів не є широко тиражованим комерційним продуктом з однієї сторони, а з іншої, і розробники, і користувачі зовсім не зацікавлені розкривати окремі технічні деталі системи, щоб не «навчити» потенційних зловмисників.

Впровадження в практику банків сучасних безпаперових комп’ютерних технологій, систем електронних платежів без серйозних зусиль, суттєвих затрат, загального підйому культури банківського виробництва і правопорядку неможливе. Але очевидно одне, що з кожним днем будуть зростати потенційні можливості використання програмного забезпечення при прийнятті рішень в банківській справі, а це приведе до необхідності залучення спеціалістів і їх знань для швидкого переходу на сучасне банківське інформаційно-технологічне обслуговування в Україні.

Сучасні можливості банківських інформаційних систем.

Аналіз практики показує, що в зарубіжних банках інформаційні технології охвачують тепер усі аспекти банківської справи, зокрема забезпечують:

клірингові операції (взаємні розрахунки банків);

торгові операції і маркетинг, управління касовими ресурсами;

управління діяльністю банку;

кредитні операції, включаючи аналіз заявок клієнтів на їх кредитоспроможність;

системи електронних платежів (SWIFT);

використання банківських автоматів;

банківські операції по телефону і обслуговування на дому;

використання різних платіжних карток;

електронну пошту і канцелярію;

безпаперовий документообіг у банку і при взаємодіях центр

– філіали, банк

клієнти;

фондовий ринок і операції з цінними паперами;

аналіз інвестицій і фінансового ринку;

автоматизацію розрахунків у торгових точках.

Автоматизація банківської справи передбачає широке використання комп’ютерних інформаційних систем у банках, автоматизацію обробки платіжних документів у відділах, які працюють із клієнтами, в операційних відділах, а також – автоматизацію фінансових операцій в рамках міжнародного банківського бізнесу.

Автоматизація банківських операцій дозволяє;

виконувати безпаперові платіжні операції з мінімальним залученням праці людей і скороченням організаційних витрат;

проводити обробку платежів переважно в реальному часі, за виключенням підведення бухгалтерських звітів у кінці дня і звітності по них;

прискорювати обмін інформацією між банками і клієнтами, банками і їх відділеннями за допомогою комунікаційних ліній зв’язку;

мінімізувати типові види банківського ризику (втрата документів, помилкова адресація, фальсифікація платіжних документів та ін.);

забезпечувати керівників стратегічними оцінками положення банку в умовах конкуренції, організації роботи і кадрової політики.

І саме важливе те, що банківські комп’ютерні системи відрізняються від інших в першу чергу тим, що інформація, яка опрацьовується ними повинна бути надійно захищеною від сторонніх зазіхань, а сама система повинна мати властивості підвищеної життєвості і безвідмовності в роботі.

Використання телекомунікацій у банківській справі

Потреба в оперативному зв’язку зі своїми партнерами по всьому світу суттєво підштовхнула розробку глобальних комп’ютерних мереж послугами яких сьогодні користується велика кількість людей самих різних спеціальностей. Можливість обробляти і передавати ділову інформацію з допомогою комп’ютерів у першу чергу оцінили діячі військово-промислового комплексу і банкіри. Одна з найбільш відомих комп’ютерних мереж, яка створена з ініціативи фінансових організацій – це мережа SWIFT.

Всі існуючі сьогодні в світі електронні системи обробки банківських операцій можна умовно розділити на системи банківських повідомлень і системи розрахунків. У рамках перших проводиться оперативна пересилка і зберігання міжбанківських документів, а функції других зв’язані безпосередньо з виконанням взаємних вимог і зобов’язань.

Під «банківською мережею», як правило розуміють логічну віртуальну мережу.

SWIFT є типовим прикладом використання в архітектурі мережі, мереж пакетної комутації.

Міжнародна міжбанківська мережа SWIFT

Уже в кінці 60-х років стало очевидним, що потужність систем обробки банківської інформації (систем розрахунків) недостатньо надійна і швидка. Ручна обробка документів не дозволяла швидко обмінюватися інформацією між більшістю банків, їх філіалами по всьому світу. Крім того ручна обробка приводила до помилок, збоїв у роботі. Різні банки застосовували різні системи розрахунків, що приводило до їх практичної несумісності. Це підштовхнуло фахівців європейських і північноамериканських банків до необхідності розробки і створення єдиної «мови» фінансових повідомлень, єдиної системи передачі банківської інформації.

Електронна пошта (e-mail)

Це саме популярне на сьогодні використання Internet у нас в Україні. Підрахунки показують, що в світі є більше 50 мільйонів користувачів електронної пошти (дані серверу http://www.aport.ru). Популярність її пояснюється тим, що е-mail доступна при будь-якому доступі до Internet. Система електронної пошти Internet – це величезна електронно-поштова система світу, яка часто використовується для зв’язку між іншими несумісними поштовими системами. Її робота нагадує роботу звичайної пошти: ви пишете листа на аркуші паперу (екрані дисплея), запечатуєте в поштовий конверт (зберігаєте його в файлі), а після цього підписавши конверт – додаєте заголовок, і відносите в поштове відділення (передаєте на вашу поштову машину). Проте, на відміну від звичайної пошти зайве хвилювання щодо марок, штампів і затримки в дорозі. У більшості випадків пошта за 10–20 хвилин буде доставлена в іншу частину земної кулі.

За допомогою е-mail працівник страхової компанії може посилати повідомлення, запити, отримувати їх у свою електронну поштову скриньку, відповідати на листи кореспондентів автоматично, використовуючи їх адреси, виходячи з їх листів, розсилати копії документів відразу декільком одержувачам, переправляти отриманий лист чи офіційний документ за іншою адресою. При цьому зміст електронного листа відрізняється від змісту звичайного листа тим, що в електронному листі існує можливість передавати файли з графічною інформацією (план-схема), звукові файли, відеофайли чи фотографії (суб’єктивний портрет особи. За допомогою Internet можна посилати пошту з будь-якого комп’ютера в суміжні мережі (наприклад, у локальну мережу страхової компанії ФРН), якщо ви знаєте адресу відповідного шлюзу, формат його звертань і адресу в тій мережі.

Під час користування e-mail, через її оперативність, може скластися відчуття телефонного зв’язку, але завжди потрібно усвідомлювати, що це все ж пошта. Всі повідомлення письмові, тому майже документовані. Негативним моментом використання e-mail є те, що вона не володіє тією мірою приватності, як звичайна пошта. Тому необхідно дотримуватись деяких обмежень у посланнях e-mail. Анонімність також виключена: джерело простежується без великих зусиль.

Процес роботи з електронною поштою не викликає ніяких труднощів

32. Антикризове управління підприємствами транспортної галузі.

Антикризове управління підприємством буде більш стійким, якщо підвищити гнучкість системи управління, технології виробництва, його виробничого потенціалу, вирішити проблематику гнучкого розвитку підприємства і його персоналу. У цих умовах компанія швидше пристосовується до "примх" і "капризів" зовнішнього і внутрішнього середовища і підвищує її стійкість і конкурентоспроможність.
В умовах підтримки стійкого розвитку підприємства велике значення має надійний і професіональний підхід до маркетингу. Особливу значимість мають стратегії конкурентів, їх переваги, логіка поведінки на конкретному ринку (товарному, інвестиційному, фінансовому, ресурсному). Об'єктом маркетингових досліджень і аналізу виступають економічні тенденції розвитку: науково-технічні, демографічні, соціальні, політичні, культурні процеси, стан яких в умовах кризи активно впливає на ринкову ситуацію. Ключовою функцією антикризового маркетингу виступає моніторинг зовнішнього середовища організації для уловлювання сигналів, що свідчать про загрозу погіршення становища організації на ринку, втрату конкурентоспроможності, зниження платоспроможності і керованості чи, навпаки, про можливості прогресивних зрушень, що відкриваються в окремих сферах діяльності.
Виведення товару на ринок — складний і найважливіший етап інноваційного процесу і йому необхідно приділяти основну увагу. Цьому етапу відповідає таке поняття, як "ринкове витягування". "Ринкове витягування" — це те, що трапляється тоді, коли хтось, добре знайомий з даним ринком, легко ідентифікує необхідний товар для цього ринку і закликає до виробництва товару відповідно до цієї необхідності. Якщо товар не має принципово нових властивостей, то немає і технічної новизни і якщо цей товар не пов'язаний з іншими товарами, то можливості його реалізації обмежені. Крім того, дуже важливо знати, що мати в портфелі тільки один товар для ринку, значить зазнати невдачі. Перспективи просування товару повинні бути ясно видимі на початку діяльності, а своєчасність виведення того чи іншого продукту (не раніше і не пізніше) найчастіше має першорядне значення з погляду подальшої долі нового продукту, а, отже і ефективності роботи підприємства, його стійкості.
В умовах загального прискорення науково-технічного прогресу, глобалізації й інтернаціоналізації ринку, посилення конкуренції, що супроводжується скороченням термінів дії конкурентних переваг і необхідністю поділу ринку на сектори, ніші і мікросегменти, інноваційність стає ключовим фактором успіху, якщо не єдиним засобом виживання. А стратегічне управління нововведеннями є найважливішим завданням антикризової політики підприємства, виконання якої багато в чому залежить від якості прийнятих інноваційних рішень, від можливості знаходити такі рішення, що організаційно й економічно зможуть забезпечити досягнення поставленої мети із створення конкурентоспроможної продукції.
Інноваційна стратегія жадає від співробітників застосування повною мірою свого творчого потенціалу, перетворення їх у "геніальних винахідників", у той же час, природно, сумлінно виконуючи свої повсякденні обов'язки. Інноваційна стратегія виправдання, коли ціль полягає в занятті лідируючої позиції на ринку, витісненні конкурентів і забезпеченні усе більшої частки ринку. Високі витрати на інвестиції, витрати на розробку нових продуктів, розширення виробничих потужностей і збутової мережі допускають обов'язкову наявність сильної і рішучої групи менеджерів. Занадто повільні фірми не мають шансів на виживання. Великі інновації дозволяють здійснювати вражаючі стрибки вперед, однак вимагають технології, що відповідає новітньому рівню знань, і великих інвестицій. На противагу цьому дрібні поліпшення, що дають кумулятивний ефект, можуть здійснюватися кожним співробітником у рамках його повсякденних обов'язків відповідно до його особистих здібностей. Результати цих поліпшень хоча і мають скромний масштаб, але носять регулярний і частий характер, що в значній мірі підвищує конкурентоспроможність фірми і сприяє її стійкому розвитку. Тому Kaizen як постійні, поступові поліпшення перетворився у фундамент СБППП — один з найважливіших інструментів управлінської стратегії.
Для забезпечення успіху антикризового управління потрібна ефективна інвестиційна політика, при якій дуже важливо забезпечити зв'язок між стратегічними і тактичними рішеннями в галузі інвестицій. Основною метою антикризової інвестиційної стратегії держави є структурна перебудова економіки. Тактичні інвестиційні рішення націлені на підтримку ефективної діяльності підприємств, здійснення державної фінансової підтримки неплатоспроможних підприємств для відновлення платоспроможності чи фінансування реорганізаційних заходів. Виходячи з об'єктивних передумов, сформувавши оптимальний інвестиційний портфель у широкому і вузькому значенні, або обравши окремий проект реальних інвестицій, підприємство, реалізуючи передбачені ним інвестиційні ресурси, створює нові виробничі потужності, підвищуючи технічний і організаційний рівень виробничого процесу і стійкість фірми в цілому

 

 

підвищення продуктивності праці персоналу підприємства в умовах соціально-економічної кризи можливо шукати у наступних напрямках:

1.Оптимізація структури персоналу підприємства;

2.Покращення якісного складу персоналу у частині досвіду окремих категорій працівників;

3.Зменшення втрат робочого часу.

Характеристику впливу групи внутрішніх факторів торговельного підприємства можна поділити на декілька груп:

1. Організаційні фактори. До них належать: зниження часу на обслуговування одного покупця; скорочення апарату управління; ліквідація невиробничих втрат робочого часу;

2. Технічні фактори. До них відносяться: скорочення часу виконання відповідної операції, покращення умов праці;

3. Технологічні фактори. До них належать: ліквідація втрат часу, підвищення швидкості та зниження часу обслуговування одного покупця;

4. Економічні фактори. До них належать: відносне скорочення апарату управління та допоміжного персоналу; зростання коефіцієнта завершеності покупки; зростання вартості покупки одного покупця; скорочення чисельності персоналу і витрат на його утримання; посилення матеріальної мотивації до праці.

Продуктивність праці персоналу підприємства можна підвищити за рахунок удосконалення матеріального та морального стимулювання персоналу, за рахунок поліпшення використання робочого часу, за рахунок економії чисельності працівників, за рахунок зменшення рівня плинності працівників та за рахунок удосконалення наукової організації праці персоналу підприємства.

Запропоновані внутрішні резерви підвищення продуктивності праці персоналу підприємства в умовах соціально-економічної кризи в кожний конкретний період здатні на економію праці за мінімальних витрат, і як наслідок спрямовані на максимізацію результатів від їхнього використання

Ринок лізингових послуг ( для автор-них під-ств

Зовнішній аспект місії - розвиток ринку лізингових послуг. Лізинг забезпечує додатковий притік фінансування у виробничий сектор, таким чином, сприяючи збільшенню внутрішнього виробництва, зростанню продажів основних засобів і розвитку фінансових механізмів, доступних вітчизняним підприємствам.

Нерозвиненість даної галузі в Україні - результат обмеженості довгострокових фінансових ресурсів, нечіткості законодавства, регулюючого лізингову діяльність, відсутність інформаційного забезпечення і наявності інших фінансових і не фінансових чинників, що гальмують формування ринку.

Ми прагнемо внести свій внесок до розвитку ринку лізингу за рахунок підвищення ефективності, доступності лізингових послуг, впровадження нових технологій.

Внутрішній аспект місії - цінність компанії для співробітників.

Успіх будь-якої організації залежить, перш за все, від того, хто в ній працює, на які цінності орієнтуються працівники, які відносини існують усередині організації і як вони розвиваються, які принципи і процедури є основоположними.

Лізингова діяльність вимагає від нашої компанії постійного підвищення професійних навиків співробітників у зв'язку з швидко змінною економічною ситуацією, законодавчою базою. Тому ми приділяємо особливу увагу пошуку, навчанню і збереженню співробітників в нашій компанії.

Ми знаємо, що дуже важливо привернути кращі кадри, але ще важливіше - їх зберегти. Тому ми прагнемо створювати комфортні умови роботи і будувати ефективну корпоративну атмосферу на принципах взаємовиручки, пошани, довіри, підтримки ініціативи і творчості.

Чи є на даний момент відкриті вакансії в нашій компанії, ви можете подивитися у розділі вакансії

33. Ринок страхових послуг України (для автор-них під-ств).

Страховий ринок – це особливі соціально-економічне середовище і сфера економічних відношень, де об’єктом купівлі-продажу (товаром) є страхова послуга, формуються попит і пропозиція на неї. Основна мета страхового ринку

 

Страхові послуги – це особлива форма економічних відносин, яка включає створення спеціального ринку коштів(страхового фонду) для відшкодування збитків, які сталися в результаті стихійних і випадкових дій природи та людини.

Страхові компанії бувають: приватними, державними та публічними.

Види страхування у сфері МЕВ:

1.Страхування зовнішніх ризиків, експортно-імпортних операцій, національних майнових інтересів за кордоном, діяльності СП.

2.Страхування транспортування вантажів.

3.Страхування від нещасних випадків.

4 Морське, авіаційне страхування.

5.Страхування експортних кредитів.

6.Страхування будівельно-монтажних робіт.

4.Міжнародний туризм.

Міжнародний туризм – це багатопланова система послуг, яка спрямована на

задоволення потреб осіб, які є представниками одних країн і знаходяться з

короткостроковим відвідуванням в інших країнах.

Основні види міжнародного туризму:

Рекреаційний туризм – екскурсії, відпочинок, лікування, відвідування

С портивних змагань.Цей вид туризму становить 70%

від усього міжнародного туризму.

Науковий туризм – це відвідування наукових конференцій, симпозіумів,

конгресів.

Діловий туризм – це налагодження і підтримання ділових стосунків: підго-

товка і укладання угод, відвідування міжнародних ярмарків та

виставок.

Структура міжнародних туристичних послугових заходів:

 11. Досвід використання мерчендайзінгу українськими компаніями

Асоціація МАМІ оголосила результати другого щорічного рейтингу агентств галузі маркетингових сервісів за даними за 2008 рік. За результатами рейтингу маркетингове агентство повного циклу Pulse зайняло перше місце і потрапило в першу групу агентств з річним доходом 40 - 100 млн. грн.

Третій рік поспіль, починаючи з 2006 року, маркетингове агентство повного циклу Pulse є лідером у рейтингу агентств маркетингових сервісів України згідно доходів. Відсоток маркетингових сервісів у загальному об'ємі доходу агентства Pulse складає близько 90%. Згідно МАМІ, під маркетинговими сервісами мається на увазі: промо для споживачів, організація заходів, трейд-промо, директ-маркетинг (за винятком торгівлі за каталогами), мерчандайзинг. У інші 10% входять такі послуги агентства як PR, тренінги та дослідження ринку.

Цього року у рейтингу брали участь 37 агентств, їхній сукупний об'єм бюджетів на маркетингові послуги за 2008 рік склав більше 530 млн. грн. з урахуванням податків (це близько 50% всіх агентств на ринку). Для забезпечення точності результатів методологія збору даних ґрунтувалася на двох етапах: отримання офіційних даних про доходи агентств в аналітичному відділі Держкомстату України і підтвердження даних всіма агентствами-учасниками рейтингу.

Рейтинг агентств маркетингових сервісів України згідно доходів ініційований асоціацією МАМІ, офіційною громадською організацією, з метою підвищення прозорості ринку маркетингових сервісів в Україні для учасників ринку. Рейтинг проводиться за підтримки Міжнародної Маркетингової Групи і порталу Sostav.ua.

О компании:

Pulse Ltd ("Палс" - англ. "пульс") – українська компанія з британським капіталом. На ринку України з 1993 року. Найбільше в Україні маркетингове агентство повного циклу. Напрями діяльності: просування товарів та послуг (ATL, BTL, мерчандайзинг), креативні рішення (брендинг, дизайн, тексти, промо-матеріали), PR послуги, тренінгова діяльність, маркетингові дослідження, логістика, аутсорсинг персоналу і бухгалтерії, івент-менеджмент, кейтерінг та інші. Компанія налічує близько 1200 співробітників. Серед клієнтів: Київстар, DHL, L’Oreal, Canon, P&G, Philip Morris, Nestle, Heineken, Raiffeisen Bank Aval, InterContinental Kyiv, Turtess, Avis, Bristol, Enzyme, Bunge, Viasat, Softprom та інші.

Компанія Pulse входить в глобальну мережу IN, яка об'єднує провідні маркетингові агентства у 90 країнах.

Дочірні компанії: Target (дослідження ринку), DOOR Ukraine (тренінги, входить в міжнародну мережу DOOR Training & Consulting, яка охоплює більше 60 країн).
Компанія Pulse третій рік поспіль офіційно визнається маркетинговим агентством № 1 в Україні згідно доходів (за рейтингом ініційованим Міжнародною Асоціацією Маркетингових Ініціатив).

3. Мерчендайзинг (англ. Merchandising) - це комплекс заходів, метою якого є підвищення попиту на продукцію, мистецтво представити товар у торговому залі. Ці заходи дозволяють сформувати у споживачів позитивний імпульс, спрямований не тільки на купівлю, а також на створення іміджового образу торгової марки в свідомості покупця.

З усіх засобів збільшення попиту на продукцію мерчендайзинг виділяється своєю відносно дешевою ціною для фірми та дієвістю відносно потреб споживача. В Україні 97% покупок здійснюється через підприємства роздрібної торгівлі. На місці продажу споживчий імпульс формується безпосередньо під впливом таких факторів: доступності товару, його розташування, наявності достатньої інформації, ціни. Мерчендайзингові інструменти дозволяють донести до споживача максимальну кількість інформації, ознайомити його з новими асортиментними позиціями або з властивими їм якостями. При цьому не виникає потреби в додаткових витратах на навчання та мотивацію персоналу торговельної точки. В загальній маркетинговій концепції товару найважливіше місце займають такі інструменти мерчендайзингу: стандарти розміщення в торговельному просторі, використання P.O.S.-матеріалів, розробка нових форм фірмового обладнання (наприклад, пластиковий трей під маленькі соки "Сандорик" ТМ "Sandora"). Маркетингові служби підприємств повинні взяти до уваги, мабуть, головне правило мерчендайзингу: "Ефективно працює те, що працює в своєму місці, в свій час та має оптимальний розмір".

 Правила, яких повинні дотримуватись виробники при розробці стандартів мерчендайзингу:

• 1) на фірмовому обладнанні персонал повинен підтримувати стандартний порядок, постійно заповнені полиці (в разі відсутності асортиментної позиції пусте місце дублюється сусідньою позицією);
• 2) треба мати на увазі, що представленість товарного напряму залежить від розмірів торговельної площі, тому стандарти повинні бути "багатофункціональними" (для маленьких магазинів, для великих та ін.);
• 3) на першому місці знаходиться та асортиментна позиція, на яку передбачається підвищення попиту, або "локомотивна" позиція;
• 4) стандарти мерчендайзингу повинні цілком співпадати з головною маркетинговою стратегією (наприклад, якщо фірма позиціонує себе як виробника сімейної продукції, то на першому місці повинні знаходитись товари для дітей);
• 5) стандарти розробляються з урахуванням особливостей продукції (пральні порошки краще розміщувати за вагою та очисними якостями, а напої - за групами фруктів та овочів - тропічна група, класична група (яблуко, томат);
• 6) стандарти не повинні базуватись на кольоровій гамі, адже кожен поважний виробник має єдині фірмові кольори; споживач не може сконцентрувати увагу, коли кольори "змішуються" у багатофарбовій палітрі;
• 7) фірмове обладнання та продукція повинні розміщуватись у торговому залі згідно з класом клієнта. Наприклад, у супермаркетах кожен виробник розміщує якомога більше асортиментних одиниць, але в маленькому магазині виставляються або ходові для нього позиції, або класичні фірмові. Не треба заповнювати всі торгові полиці, тому що "слабкий" клієнт не має змоги оплатити одразу всю партію, буде зволікати строки оплати;
• 8) обов'язкове заохочення персоналу магазину підтримувати порядок на полицях фірмового обладнання. Тому що немає такого продавця, який би постійно займався тим, за що йому безпосередньо не платять. Мерчендайзер заходить в магазин максимум два рази на тиждень, інший час хазяїном полиць є продавець. Бажаного ефекту можна досягнути за допомогою подарунків (фірмових олівців, календарів, соків, кондитерських виробів, заохочень типу "кращий продавець місяця"). Тим більше, що особливих витрат при цьому виробник не несе;
• 9) розробка стандартів повинна базуватись не на власному смаку, а на підставі об'єктивних даних, які повинні надати працівники маркетингової служби. Будь-який теоретичний стандарт призводить до збільшення споживчої активності відносно товару тільки тоді, коли він неодноразово проходив "проби" на практиці;
• 10) заклади типу HORECA (від англ. hotel - готель, restaurant- ресторан, cafe - кафе) мають таку особливість - їх клієнти здебільшого не стикаються з фірмовим обладнанням та упаковкою (в ресторані сік подають у посуді зі скла та ін.), тому їх мерчендайзинг має деякі відмінності. В установах харчування необхідно звернути увагу на наявність логотипу на посуді, за домовленістю з адміністрацією прикрасити приміщення стилізованими картинами, які одночасно асоціюються з вашою продукцією та органічно вписуються в загальний дизайн приміщення; в барах та кафе необхідно розмістити оптимальну кількість воблерів, шелфтокерів (перебільшення кількості інструментів мерчендайзингу призведе до ефекту "новорічної ялинки"); у спеціалізованих пивних закладах фірма не обійдеться без брендованих клостерів; у готелях виробники побутової хімії розміщують власні вироби, а також гігієнічні набори з логотипом (рушники, халати, посуд для щіток та пасти).

 

5. Багаторівневий ма́ркетинг (англ. multilevel marketing, MLM) або мереже́вий ма́ркетинг — це один з видів маркетингу, який на відміну від роздрібної торгівлі та прямого продажу, забезпечує товарообіг через багаторівневу мережу агентів збуту (дистриб'юторів) фірми-виробника. Кожен з агентів встановлює безпосередні контакти з потенційними покупцями та отримує прибуток від безпосередньої реалізації їм товарів. Крім цього, дистриб'ютор одержує прибуток у вигляді додаткових виплат від реалізації продукції усією або частиною підпорядкованої йому та створеної ним власноруч мережі агентів збуту. Існує думка, що MLM-компанії та їх дистрибютори принаймні частково використовують пірамідальну схему привласнення прибутків агентів та дистрибюторів нижніх рівнів. Також вважається, що прибутки верхніх рівнів MLM-працівників в певній мірі отримані за рахунок втрат на нижніх, наприклад через застій придбаних ними товарів для реалізації через насичення ринку чи інші причини.

Існує думка, що багаторівневий маркетинг створює нові робочі місця без великих зусиль з боку працешукачів.

Історія розвитку концепції багаторівневого маркетингу бере свій початок з Каліфорнійської Вітамінної Корпорації (California Vitamin Corporation), що була заснована Карлом Рейнборгом (Carl Rehnborg) у 1934 р. Він запропонував просту ідею, за якою кожен, хто переконувався на своєму досвіді у результативності харчових добавок, що виготовлялися корпорацією, передавав цей досвід своїм друзям, таким чином просуваючи дану продукцію на ринок.

В 1939 р. компанія перетворилася у Nutrilite Products, Inc. Починаючи з 1945 р. Nutrilite успішно співпрацює з компанією Mytinger & Caselberry, Inc., власниками якої були Lee Mytinger і William Casselberry. Остання була єдиним американським дистриб'ютором продукції фірми Nutrilite, для просування якої Mytinger і Casselberry розробили маркетингову систему, відому сьогодні під назвою багаторівневого маркетингу або мережевого маркетингу.

В 1940 р. два молодих підприємці — Річ ДеВос (Rich DeVos) і Джей ван Андел (Jay Van Andel) — долучилися до компанії в якості дистриб'юторів. До 1949 р. вони працювали достатньо успішно для створення власної корпорації Ja-Ri. Не усі справи йшли добре, тому в 1959 р. в результаті деяких суперечностей з Nutrilite і Mytinger & Caselberry вони сформували фірму Amway, що стала однією з найпопулярніших компаній, які використовують багаторівневий маркетинг як основну концепцію просування товарообігу продукції.

Прикладами компаній, що працюють за принципом MLM-маркетингу, є:

• Емвей (en:Amway)
• Квікстар (en:Quixtar)
• Віжн (en:Vision)
• Гербалайф (en:Herbalife)
• Ґльоріон (en:Gloryon)
• Мері Кей (en:Mary Kay)
• Оріфлейм (en:Oriflame)
• Фаберлік (en:Faberlic)
• Avon (en:Avon Products)
• Цептер (en:Zepter)
• Тяньши (en:Tiens)

6. Франча́йзинг (фр. franchissage — пільга, привілей) — це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на обумовлених умовах.

Основні принципи співпраці по франчайзингу:

1. Франчайзер є власником торговельної марки франчайзингової мережі.

2. Франчайзер має перевірену бізнес-ідею.

3. Франчайзі керує точкою під вивіскою франчайзера як незалежний підприємець: його заробітком є прибуток від діяльності фірми.

4. Франчайзі вкладує основну частину інвестицій у запуск точки і покупку товару.

5. Франчайзі є власником майна, що знаходиться в точці.

6. Франчайзер передає франчайзі знання того, як власне необхідно вести діяльність (ноу-хау).

7. Франчайзі сплачує вартість франшизи (паушальний внесок), а також періодичні відрахування за користування ноу-хау (безпосередньо у формі платежів або побічно в націнках продуктів, що купуються у франчайзера).

8. Франчайзі часто має можливість визначати ціни товарів або послуг у своїй точці.

9. Зазвичай франчайзі має можливість самостійно формувати асортимент, у рамках, визначених франчайзером.

10. Принципи співпраці франчайзера і франчайзі регулює франчайзинговий договір, а інструкції, як власне вести діяльність, зібрані в операційному підручнику.

Купуючи франшизу, підприємець наважується вести підприємницьку діяльність на власний ризик, але під вивіскою франчайзера. Відома марка гарантує більше число клієнтів і дійсно зменшує ризик банкрутства. Прийнявши рішення про співпрацю на принципах франчайзингу, обидві сторони підписують договір про співпрацю. Основним обов'язком франчайзера є надання дозволу на торговельну марку і передача знань та досвіду ведення цього бізнесу та підтримка партнера протягом усього періоду тривання дії Договору. Основним обов'язком франчайзі є дотримання спільних для всієї мережі стандартів діяльності підприємства та відрахування франчайзингових платежів. Часто франчайзери призначають також рекламні відрахування. Ці гроші використовуються на користь всієї мережі: на маркетингові дослідження, розробку нових продуктів і рекламні кампанії.

Франчайзинг полягає не лише в продажі права на вживання логотипу мережі або товарного знаку — він представляє собою цілу систему ведення бізнесу. Слово «система» є ключем до розуміння засад франчайзингового бізнесу. Франчайзі може розраховувати з боку власника ліцензії на системну і постійну підтримку: підготовку і навчання персоналу, різноманітні інструменти, що допомагають у веденні бізнесу, ноу-хау. (Джерело: Спеціалізований інтернет-портал тематики франчайзингу Franchising.ua)

 

Найбільше застосування франчайзинг має у сфері послуг: індустрія туризму, сервіс побутової техніки, система швидкого харчування, пральні, автосервіс. Найбільш відомими фірмами, які використовують франчайзинг, є: McDonald's, Xerox, Coca-Cola, Ford, Hilton, Zinger, Kentucky Fried Chicken, Perkits Yogurt, Great American Cookie, Holliday Inn, Pronuptia, New-York-Street-Pizza[1].

У законодавстві України договір франчайзингу називається договором комерційної концесії.^[1]

29 грудня 2001 року почала свою діяльність в Україні Асоціація франчайзингу. Її задача — представляти інтереси підприємців, що працюють за договорами франчайзингу, на урядовому рівні. Асоціація займається розвитком ринку, організацією виставки, конференцій, семінарів, публікаціями та консультаційною підтримкою. Розвиватися франчайзингу в Україні допомагають і спеціалізовані консалтингові та видавничі компанії.